ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.12.14 11:48
Друг
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.

Світлана Пирогова
2025.12.14 10:33
Ненависть і любов
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.

Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,

Тетяна Левицька
2025.12.14 10:29
Омана реінкарнації
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.

Віктор Кучерук
2025.12.14 09:23
* * *
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.

С М
2025.12.14 06:11
Епітафія (King Crimson)
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 04:43
Збіг обставин
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе

нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 02:46
Страшний Суд
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.

Прівіт, мала.

Микола Дудар
2025.12.14 00:08
Було колись...
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…

Кока Черкаський
2025.12.13 23:44
******
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…


Борис Костиря
2025.12.13 21:01
* * *
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.

Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.

В Горова Леся
2025.12.13 16:56
Ближче до ранку
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.

Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н

Микола Дудар
2025.12.13 12:09
***
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…

Пиріжкарня Асорті
2025.12.13 08:57
Чого могло не бути знову
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів. І от що ми маємо в результаті. Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорід

Тетяна Левицька
2025.12.13 08:13
Природа почуття
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.

Юрій Лазірко
2025.12.13 00:28
Пісня Про Св. Миколая --- музика родинного свята
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.

Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай

Борис Костиря
2025.12.12 22:21
* * *
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.

Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Іван Редчиць (1949) / Вірші

 РУБАЇ

*******
Поезія – це пам’ятник душі,
Яку зорали гострі лемеші.
Засіяна з великою любов’ю, –
Її плекають роси й спориші.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-07-28 10:38:52
Переглядів сторінки твору 4409
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.015 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.976
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.06.01 17:07
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-07-28 11:20:32 ]
А у мене, пане Іване, ще з минулого тисячоліття такий куплетик зберігся, наче перегукується...

У чорноземі кожної душі
Зажди ростуть лілеї й спориші.
Чому ж в одних душа буяє цвітом,
А в інших - споришами все покрито?!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 11:27:38 ]
Бракує пам'ятників, а у авторському творі цей образ посідає чільне місце.
Ваш вірш кращий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 11:25:14 ]
Пам'ятник - це щось з розряду незмінно-мертвого і архітектурна або скульптурна споруда в пам'ять чи на честь кого-небудь або чого-небудь.
А про пам'ятку Ви, прошу пана, не забули? Цей іменник має більш дотичне значення.
А про спориші влучно :)
Вони родять щось гречане. Навіть вовну.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Люба Світанок (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 11:30:00 ]
Поезія - жива! Тому, швидше, це не пам'ятник душі, а... пам'ять по душі... Пам'ятник - надто вже мармурово, нмсд.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Люба Світанок (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 11:30:49 ]
О, бачу, не я одна такої думки... )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 11:38:41 ]
Ящо просякне нею і автор, то кількість прибічників думки збільшиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-07-28 12:49:26 ]
Влучно і мудро. Пам"ятник - безумовно тут в сенсі вічності, нетлінності. Та й останній рядок дуже реальний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 12:55:04 ]
І тут прийшов Кіндзюліс...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-07-28 13:04:43 ]
"і все пішло прахом"? Хіба він міг пройти повз такі цінні коментарі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2012-07-28 13:06:17 ]
Добридень, шановне товариство… Поезія – мармуровий пам’ятник?.. Ну чому ж… Дивлячись, як її сприймати… Цей пам’ятник може бути прекрасним трояндовим чи калиновим кущем… А може бути й чудовим яблуневим садом, і навіть кущиком чарівних пролісків… Ачи вежею людської мудрости… Або живою споришевою стежкою… На все воля Божа… І ніколи – дубовою колодою… Та діло, як кажуть, це наживне, адже вчитися ніколи не пізно…. І головне – бажання… Бо довершеності немає меж…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 13:11:55 ]
Справа в тому, що існує низка іменників і значень, якими заповнена література. Тут їх, щонайменше, два.

Поезія, наскільки я розумію, це щось нове і живе, тобто, те, що розвивається, а не тільки увіковічнене у безлічі книжок і інших пам'ятників.
Ви, мабуть, прибічник увіковічнення.

Тому ми з Вами ніколи не знайдемо спільної мови.
Така от ситуація.

Бувайте здорові :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 13:13:39 ]
Мій коментар писався пану Івану Г.
А це бачу, що навідався автор.

Бувайте здорові і Ви. Надсилаю низку найкращих вітань :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-07-28 13:27:28 ]
Дорогий Семенку! Ви робите припущення і зразу відповідно до нього категоричні висновки. Це самообслуговування?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 13:56:51 ]
"Безумовно" - це, як я розумію, прислівник, у якого нема ознак категоричності :)
Моє припущення щодо спільної мови тактичне. Воно стосується даної ситуації.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2012-07-28 14:40:13 ]
Вартує того аби її оспівувати.
Славно, пане Іване.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-28 16:02:28 ]
А як же, категоричний Семене, такі рядки:
"Я памятник себе воздвиг нерукотворный,
К нему не зарастет народная тропа..."?
Вони, власне, стосуються того, про що говорить п. Іван.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 17:49:30 ]
Я, на відміну від вас обох (класика до вашої когорти не долучаю, як би Ви, пане Мирославе, не натякали на ймовірний зв'язок), розглядаю поезію не лише як пам'ятник сивої давнини, а як незмінно живий літературний процес.