Віншую славних мореходів
За велич їхніх відкриттів
Нових земель, нових народів,
А бараболі й поготів!
Ви музи Кліо вірте слову -
Вона вам скаже, де й коли,
Монарху грізному до столу
Заморське диво подали.
Її ростили для декору
У квітниках ясних вельмож
І знать, наближена до двору,
Гордилась нею, а чого ж!
Та сталось те, що й мало статись -
Картопля всюди прижилась
І стала швидко розмножатись,
Ще швидше слава розтеклась.
І ось тепер та картоплина
Повсюди княжить на столі.
Вона тут, поряд, щохвилини -
На кухні, в погребі, в землі.
В сільських хатах, міських квартирах,
Вона в "бістро" і кабаре,
Парує, вимита, в "мундирах",
Чи розім'ята на пюре.
І можна з певністю сказати,
Що тим, хто дуже зголоднів,
Найбільше буде смакувати
Рум'яна хрумкість дерунів.
Хоч є в картоплі грізний ворог
(І через те вона стражда)-
Бадилля, бульби, без розбору
Смугаста погань поїда!
Та шкідникам дамо ми раду,-
Усіх зведемо нанівець.
І фітофтору, й колорада
Сумний очікує кінець.
...Ряди картоплі, як поема,
Лопата зблискує в кущі.
І простолюдин і богема
Картоплю мають за харчі!