ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.06.13 20:36
* 111 *
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних

Марія Дем'янюк
2026.06.13 16:21
Літенько
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.

Он щебече соловейко —
Зупинилася,

Світлана Пирогова
2026.06.13 14:46
Ніч колишться над левадою
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.

Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,

Борис Костиря
2026.06.13 13:24
Музика
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?

Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали

Артур Курдіновський
2026.06.13 12:25
Я Тобі присвячую...
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.

Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,

Охмуд Песецький
2026.06.13 09:54
Дилема
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж за те, щоби я милувався з тобою.

Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарно

Віктор Кучерук
2026.06.13 07:01
* * *
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26

Тетяна Левицька
2026.06.12 22:23
Невипадково
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.

Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла

хома дідим
2026.06.12 20:11
* 110 *
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій

Олена Побийголод
2026.06.12 18:47
1934. Марш веселих хлоп’ят
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)

Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.

    Нам пісня в праці й житті помагає,

Борис Костиря
2026.06.12 13:39
Імла
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.

Розпливаються сталі поняття

Татьяна Квашенко
2026.06.12 12:40
Майже сонет
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.

У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене

Іван Потьомкін
2026.06.12 09:23
Професору з Лозоватки
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н

Віктор Кучерук
2026.06.12 07:05
* * *
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.

Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -

С М
2026.06.11 21:50
Про книгу (Fairport Convention)
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це

Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про

Роксолана Вірлан
2026.06.11 20:02
Відлюдник - 9 аркан
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.

Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Василь Бур'ян (1951) / Вірші

 Розпач незасіяного поля
Село моє! Обшарпане, обдерте...
Із тебе вже останню силу п'ють.
Тобі, зазвичай, не дають померти,
Хоч жити теж, зазвичай, не дають!
Прийшла біда і на твої терени,
Підкралось лихо, наче сновида.
Сумні хати стоять в садах зелених,
А з вікон всюди пустка вигляда.
Сини села! Апологети сала!
Адепти самогону й холодців!
Ви й досі ще штурмуєте вокзали
З квитком надії в серці і в руці.
В яку ж це треба втрапити безвихідь,
З яких прокльонів вимостить шляхи,
Щоб кинуть все - хати і зорі тихі
І в світ піти від поля і сохи!
Та гонор ваш зітруть вселенські жорна
В шаленім ритмі злобної доби.
Там суд вершать розбещені "мажори",
Бо ви для них - прислуга і раби!
Чи ж буде серце ваше пам'ятати
Щемку самотність батьківських могил
І бугилу, на виріст, коло хати,
Як вимір щастя на міський копил?!
Удосталь бід відважує нам доля,
Життя лиш мітить коми та крапки.
На розпач незасіяного поля
Схилялись незачаті колоски...




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2012-08-20 14:36:49
Переглядів сторінки твору 4412
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.826 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.604 / 5.43)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.741
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.08.03 11:21
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-20 15:49:45 ]
Пустують села, в бур'янах городи,
пішли господарі шукать нових доріг.
Зникають імена і їхні роди,
Чи ж хтось вернеться, на рідний цей поріг?

Дякую, Василю, за болючу пригадку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Бур'ян (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-20 20:37:43 ]
Дійсно, боляче все оце і читати, і писати, і споглядати...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-20 16:20:15 ]
дякую, Василю!!! Влучно і красиво... і правдиво...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Бур'ян (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-20 20:44:48 ]
Щиро вдячний за коментар! Тема болюча і актуальна...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сашко Пазур (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-20 18:56:05 ]
Оце, звиняйте, випазурив:

На розпач незасіяного поля
Схилялись незачаті колоски...

та й подумав, що, може, краще було б останній рядок подати так:
Схиляються порожні колоски.

Ну, щоб усе узгодилося в часі. Та й колосок, як на мене,наслідок "зачаття" у зерні. Раз він, колосок, є, значить, "зачаття" - проростання відбулося, бо колосок - це ж і є плід. А ось порожній, пустотілий колос - інша справа, і це ж мабуть саме те, що Ви мали на увазі, колего.

Тисну руку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Бур'ян (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-20 20:49:49 ]
Дуже сподобався хід Ваших думок... Вся сіль вірша саме в останніх двох рядках... Це те ж саме, що і ненароджені діти від тих потенційних матерів, котрі були знищені голодомором... Щиро вдячний...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сашко Пазур (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-20 18:59:29 ]
Ага, пардон. Тут у Вас поле НЕЗАСІЯНЕ. Це міняє справу. Звиняйте. Тільки з часом щось треба робити все одно, бо у Вас вище ніде його нема, а це ж останній рядок, і він ламає шию повертанням кудись назад, у те, що минуло...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Бур'ян (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-20 20:52:18 ]
Болить і минуле, болить і теперішнє, а з чим у майбутнє йдемо? Дякую Вам, заходьте!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2012-08-20 22:00:18 ]
На тлі численних публікацій про кохання в усіх його вимірах Ви. пане Василю, підіймаєте таку болючу тему. Чого варта незалежність України, якщо її багатство - земля лишається господаря?!
Дай Бог, аби настали врешті-решт зміни на краще і Вам, пане Василю, стачило талану відтворити їх в мажорних тонах!
З повагою
Іван Потьомкін з Єрусалима


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Бур'ян (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-21 18:56:54 ]
Україна і незалежність, це доволі дискусійне питання, навіть з огляду на невирішеність проблеми землі... Та будьмо оптимістами...
Привіт Єрусалиму!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-08-21 09:15:50 ]
Болючий, але, на жаль, реальний стан... І про це, безперечно, потрібно говорити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Бур'ян (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-21 18:59:05 ]
Наша реальність перевершила всі найгірші очікування...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-09-02 09:59:04 ]
Схиляю голову перед Вашим талантом, пане Василю. З того, що прочитала, жоден вірш не залишає місця байдужості. Душевно і дуже майстерно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Бур'ян (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-03 23:21:58 ]
Я Вам дуже вдячний за такі гарні і небайдужі слова!