* * *
Ні, лікарю мій, марні намагання
Зцілить мене п’явками зі ставка:
Тому що завдало її кохання,
Недуга, що в мені, тяжка така.
Охочіше за ваші всі моління
Свого обранця я сприймала б чар;
Чи ж ваші оціню благовоління,
Як в серці пустка, в голові ж – кошмар?
На цьому світі він один лиш нині
Мене зцілив би від усіх зажур –
Сповідник, та без чоток і латині;
Й теж лікар, та без марлі і мікстур.
Й на клич ваш не прийде – його ім’я,
Як не просили б, не скажу вам я.

Edna St. Vincent Millay
* * *
Nay, learnиd doctor, these fine leeches fresh
From the pond's edge my cause cannot remove:
Alas, the sick disorder in my flesh
Is deeper than your skill, is very love.
And you, good friar, far liefer would I think
Upon my dear, and dream him in your place,
Than heed your ben'cites and heavenward sink
With empty heart and noddle full of grace.
Breathes but one mortal on the teeming globe
Could minister to my soul's or body's needs —
Physician minus physic, minus robe;
Confessor minus Latin, minus beads.
Yet should you bid me name him, I am dumb;
For though you summon him, he would not come.

* * *
Зі мною будеш в ліжку, прийде час,
Як досі заманити ще не встигла;
Це неодмінно трапиться і в нас,
Як ще бурлить кров чи як вже застигла;
Як не тепер, то завтра; як не тут,
На моріжку, й ще сповнені екстазом,
То вже під ним, бажань позбувшись пут,
В нічній пітьмі лежатимемо разом;
І не в жаданім, ніжнім і грайливім,
Земнім цілунку, що в нім шал і піт,
А у потворнім, скорбнім і глузливім
Зімкне уста нам пітьми й тліну гніт.
Життя безжальне: навіть тих, що з трону,
Відправить всіх колись на корм дракону.

Edna St. Vincent Millay
* * *
Yet in an hour to come, disdainful dust,
You shall be bowed and brought to bed with me.
While the blood roars, or when the blood is rust
About a broken engine, this shall be.
If not today, then later; if not here
On the green grass, with sighing, and delight,
Then under it, all in good time, my dear,
We shall be laid together in the night.
And ruder and more violent, be assured,
Than the desirous body's heat and sweat
That shameful kiss by more than night obscured
Wherewith at length the scornfullest mouth is met.
Life has no friend; her converts late or soon
Slide back to feed the dragon with the moon.