Якщо Ви не "зависатимете" на тій самій тематиці, віршових розмірах і формах, на яких "зависаєте" (синонім - зупиняєтесь не рухаєтесь уперед), то "если долго мучиться, что-нибудь получится" (рос.).
Я недарма Вам писав про синтезатор Ю.Антонова.

Спробувати потрібно зараз, не відходячи від каси. А то буде так, як із зустріччю в в Умані :))

Ви вже палите грубку? Так планета ж Осінь ще така яскрава! :) Чого засмутило, Нат? Важкувато - правда. Мабуть, ми обоє звикли робити навпаки - шукати рими потім.

Та для такого діла розпалю:))) Маю вдома пічне опалення.Не важкувато, класно.

Ну то поділіться "витворами", цікаво ж :) Я свій тримала до того часу в шухлядці, поки й забула, де в те буріме грали , коли і з ким,і хто підібрав такі садистські рими :))

Ну шо ти, шо ти-ти-ти :)) Ця вітряна :)) спроба зібрати у одну композицію важкі й незвичні для моєї чутливої сільської душі :)) рими зовсім не претендує на глибину. А про яких же ще графо, як не поетичних? Повідай, що ти там уздрів :)

Дуже еротичний вірш...)))!

:)) завжди рада сподвигати на подвиги

Ви файніше куховарите, - бачите, у мене молоко збігло :))

То не моя була ідея, - я її просто підхопила. Тепер шукаю справжнього автора.
Класно,Саша! Можна скопіювати Ваш варіант на мою сторінку?

Дуже Вам вдячна :)) Перенесу "шматок сайту" прямо сюди (як робить зі "шматками словників" Семен Санніков :)


Буриме (фр. bouts — кінці, закінчення та rimes — римовані) — вірш, створений за заздалегідь заданими римами, котрі не дозволяється переставляти або змінювати. Вони мають пов'язуватися певним сюжетом. Так, І.Качуровський запропонував М.Фішбейну написати сонет за таким рядом рим: крижні — анахорет — портрет — дивовижні — стрижні — скаред — вперед — тижні — клумб — Колумб — мавзолеї — Сірко — молоко — алеї. Сонет під назвою "Анахорет" мав нарешті такий вигляд:

Мене дратують люди, вівці, крижні,

Цапи й вовки: я семь АНАХОРЕТ, —

Мене дратує навіть чийсь портрет,

Чиїсь слова — нехай і дивовижні.

Я на цьому самітницькому стрижні

Не знаю ані добрих, ні скаред:

Все марнота марнот. Мене вперед

Несуть мої анахоретські тижні.

Ні гомону, ні стін, ні тумб, ні клумб —

Заїхати б подалі, ніж Колумб,

Не чути про вождів у мавзолеї.

Хай не для мене гавкає Сірко.

Мені самотньо пити молоко

У затінку німотної алеї.

Б. як версифікаційна гра постав у Франції на початку XVII ст., перетворюючись на предмет змагання вправних та дотепних віршувальників.

Знаю вже, що бурі...-урагани , Богу дякувати, обминули тебе. Дякую, дорогуща моя.