Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.
Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,
Що, реквізити курні?
Хто з вас ще вірить в людину,
Хто ляже поруч в труні?-
-Ми і смерекові голки,
-Ми і молюски глибин,
Як марципанові вовки
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.
Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.
Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.
Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
За окоём...(Планета Осень) из Н.Янушевич
Планета Осень в пожелтевших травах,На берегах космической реки,
Вся доверху и вся золотоглава,
С коллекциею звездной шелухи.
Еще полна и соком, и лучами,
И радугою – семь ее орбит.
Планета Осень – вовсе не печальна,
Ей, не осенней, сохнуть не грозит.
Мы все, хоть и давно - на ней бывали,
Вдыхали утешения озон,
И где-то под луной на сеновале,
Как светлячка, ловили тонкий сон.
А утром обретало крылья тело,
Как будто у вселенских журавлей.
И мы за окоём миров летели,
Осеннестью межзвездных кораблей...
2012
Наталка Янушевич
Планета Осінь
http://maysterni.com/publication.php?id=81783
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362079
Планета Осінь у пожухлих травах,
На берегах вселенської ріки,
Така по вінця і така яскрава
Визбирує комети і зірки.
Вона ще повна соком і промінням
І ще веселка – сім її орбіт.
Планета Осінь – зовсім не осіння,
Вона не сохне у глухій журбі.
Ми всі колись давно на ній бували,
Ми ледь вдихали спокою озон
І просто неба десь на сіновалі,
Як цвіркуна, тонкий ловили сон.
А потім, вранці, виростали крила,
Неначе у космічних журавлів.
І ми за виднокіл світів летіли,
Осінні міжпланетні кораблі.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
