Дякую всім, хто позитивно оцінив мою перекладацьку працю!))

Мартусю, дорога, яка іронія? Все абсолютно щиро із прагненням допомогти і тільки. І все - так, як Ви мені щиросердо підказували, так і я намагався це робити, щоб покращити і Ваш варіант.
Справді - "жЕвріє" - я був настільки упевнений, що "жеврІє", що не глянув у словник. А тут під рукою був тлумачний 12-титомник і там справді цей неприродній наголос ще й із цитатами з Коцюбинського і Панаса Мирного. Але ж то проза, а не римована поезія - дві великі різниці, як кажуть в Одесі, там який хочеш наголос став. Але ж я скептично ставлюсь і до словників. Їх, особливо у радянські часи робили російсько-російськими, щоб зближати нації і багато слів перекочувало з однієї мови в іншу і навпаки. І мені жахливо ріже слух оцей наголос жЕвріє, ніби жЕбрає - він робить дієслово статичним, а жеврІє - навпаки - рухливим. Треба словники переробляти.
Є там і слово благоговійно - але це слово не закріпилось у щоденній українській мові, як загальновживане, Марточко, тому кусається, а саме по собі воно - прекрасне. І може навіть точніше, ніж лелійно.
Лелійно - звучить суто по-українськи прородньо, як лелеять - російською. Я дуже вдячний Вам за підказку від Малковича. Він прекрасний поет і дуже тонко відчуває мову. Сам - з Івано-Франківщини, все життя "варився" в українському середовищі і поезії у нього дуже витончені, згадайте про полум"я свічечки "Ї". А от леліяти українською - рідко вживане і звучить як калька з рос. мови.
Турбування - не точне слово, Мартусю, дорога, повірте моєму відчуттю мови і не я один Вам говорив Вам про це. Ось і Світлана Луцкова зауважила - це могутній талант поетичний україномовний, вийшла з київської літстудії Чередниченка...
У Пушкіна печалить - в розумінні засмутити, більш вживане слово турбувати - російською -"беспокоить", Ви хотіли сказати: я не хочу беспокоить Вас ничем - кажучи прозою, беспокоить любовью, по-своему дуже точно, навіть не менш точно, ніж засмутити, але не вживайте слово турбування - воно якесь штучне, а частовживане - турбувати - краще вже його вжити - Не хочу турбувати Вас нічим - може бути, дарую Вам такий питомо український варіант навзаєм за Ваші цінні дарунки.
Ви вже виправили на Дай Боже - гарно вийшло, взагалі дуже сподобався останній рядок - кращий, ніж у мене, смислово акцентований...

Спасибі за жертовність Вашу, душевність, я ціную
її дуже високо, величезна подяка за допомогу у перекладі, сьогодні, я, нарешті задовольнив і піаністку, вона схвалила переклад, і я проспівав на музику Шереметьєва навіть на "біс" тобто двічі.
Є ще музика Даргомижського, як Ви знаєте, але вона не так мене приваблює.
У мене є професійний запис цього романсу російською мовою, зроблений в минулому році. Якщо дасте е-мейл, можу надіслати, послухаєте, як звучить в оригіналі. Десь було навіть відео.
Цілую руки, що творили ці загалом чудові рядки і вклоняюсь пред Вашою щирою душею і майстерністю.

вот это на музыку Шереметьева..чудесное исполнение.
мой е-майл отображается на профайле в строчке "натиснить для контакту с автором")
очень понравилось предложение переписать словари - это по-нашему.
а потом - разрисуем стену!)

Чудесне виконання під гітару. Витончене. І відео дивовижне, сердечно дякую. Я вже вислав - поки що аудіо - на пошту.
Ви справді умієте розмальовувати? Оце художня натура!)))

ОЛЕКСАНДР ПУШКІН Я МИТЬ ЧУДОВУ ПАМ
* * *
Я мить чудову пам`ятаю,
Явилась ти, мов з небеси –
Як непорочний ангел* раю**,
Як геній чистої краси.

У безнадійнім умліванні,
Тривог шумливій суєті
Твій голос ніжив, мов зітхання,
І снились обриси святі***.

Минулось. Шал років бурхливий
Розвіяв чар минулих мрій –
І голосу твойого диво
І вроди риси осяйні.

У глушині, у тьмі злиденній
Минали дні без вороття,
Без божества і без натхнення,
Без сліз, любові, без життя.

І ось душа мов оживає –
Ти знов зійшла, мов з небеси,
Як непорочний ангел раю,
Як геній чистої краси.

І серце б`ється, мов шалене,
Для нього воскресають знов
І божество його й натхнення,
Й життя, і сльози, і любов.

грудень-січень 7519 р. (Від Трипілля) (2011-2012 рр.)




*Слово ангел (а не янгол) тут вжито свідомо хоч і виходить маленький русизм, для більшої милозвучності вірша.
**В цьому рядку я дозволив собі більш довільний переклад знову ж таки для милозвучності вірша, бо «мимолітне видіння» якось не звучить мені українською, а в подальшому в оригіналі є вислови «твои небесные черты», «божество», що і зумовило логіку такого перекладу.
***Та ж причина. (Я.Ч.)

Це Вам Таню,подарунок.
Може не повністю по Пушкіну.
Як на душу лягло.
Любов...

Тобі...
За все, що було,
Дякую, Тобі...
А те, що буде...
Хто це може знати?
Люблю Тебе...
Як квітку навесні,
Яка цвіте,
Щоб радість дарувати.

І не біда,
Що ми не молоді.
Що роки йдуть,
І їх не наздогнати...
Я не чекаю
На Твоє - ЛЮБЛЮ.
Бо я - не твій...
Не треба і питати.

Ти - диво-жінка,
Бо твоя краса
Міняє світ.
Ти вмієш чарувати...
Мій промінь світла
У вечірній млі...
Спасибі,
Що я можу так кохати.

Мов оберіг
Звучать Твої слова.
І хочеться
На білім світі жити.
Навколо -сніг,
А на душі - весна!
Ми - молоді,
Як вміємо любити.

Люблю Тебе...
Без крику, без жалю,
Без ревності,
Що душу роз'їдає...
Розумну й ніжну,
Трепетну й п'янку...
Хай милий Твій,
Як зможе, так кохає.

За мою мрію,
Дякую, Тобі,
За щастя,
Що його нам
Не пізнати...
Ти -сонце в небі,
Мавка лісова...
Люблю Тебе...
А треба забувати.

(22-23.03.2013)

Обережно!!!
Плагіат!!!
Вкрав, у Пушкіна:

Хай милий Твій,
Як зможе, так кохає.

Дуже дякую за добре, щире
слово на моїй сторінці.
Ви любите Цветаєву?
Подивіться, будь ласка, як переклад
Мне нравится...
звучить по українськи