дякую, всяко радо, приємно бачити щоразу
& ці належні чітко темперовані осяжні мислі
дуже мені утішні, зрештою так, все як було обіцяно
радше гумор, кантрі-блюз (дещо іронічного штибу,
бо виконавці брити, вони імітують, you know)
я би навіть висловився за блюзовий кантрі-вальс

Бітлз, із якими змагалися, таки, у всі ті залишки
60х років Роллінґ Стоунз, так от,
Бітлз були неординарною групою
і не лише тому, що уміли скіфл і рок-н-рол
вони цікавилися всяким, а оскільки починали
в північнонімецьких клубах їх цікавило і кабаре також
вони уміли в усякий поп, і в реґґі, і в шансон,
і в досвінґовий джезз, і в латинські мотиви
звісно, Стоунз багато чого підхопили
в процесі конкуренції

зрештою, їм випало нести всі ті стяги
через подальші десятиріччя, і розвивати їх

у текстовому плані, непросто часом вхопити нерв
бо ж англійські слова куці, ідіоми теж куці
що для них явно смішно, для нас радше смішно, але власне
нам комічно радше ~ чого це їм таке смішно взагалі-от

загальновизнаним шедевром цього всього попуррі-підходу
є альбом Стоунз 1972 року «Exile on Main St.»
я, на жаль, не буду його перекладати поки що, бо
забагато компресії, експресії, мінімалізму, і символізму та
забагато наркоти в тому всьому

є деякі їхні доступніші пластинки, от їх і мучаю наразі)

із усіма якнайтеплішими привітаннями,
атож

Christmas Time is here again