ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Оксана Алексеєва
2026.05.01 21:38
Не шукай мене у високості —
де на мотузці крутиться земля,
дірявлячи порожній нескінчений простір,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.

У цей час немилосердний, ставши на коліна,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
То сила гравітації, важка і неупинн

Світлана Пирогова
2026.05.01 20:19
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих
Біжить, а не стоїть буття на місці.
І випускає ненароком стріли,
Буває біль надмірно в серці містить.

Як важко не було б, живе надія.
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих.
Проходиш гартування, й знову досвід

хома дідим
2026.05.01 20:18
ван гог · картинка · черевики
убиті майже але втім
художник ловить кожну тінь
ці черевики небезликі
за тими тінями роки
як є схололі і бездарні
таке життя · немає правди
надій нема для бідняків

Артур Курдіновський
2026.05.01 19:08
Не пам'ятаю, на якому році життя застрелився мій друг, видатний поет Владімір Маяковський. Але перед тим, як застрелитися, він мені сказав: "Жоро, я тебе прошу: будь у поезії другим новатором після мене!" Я мовчки кивнув головою. А коли він уже застрел

С М
2026.05.01 16:42
Ніколи їй не схибити
(ду ду ду ду ду ду, ужеж)
Обізнана із оксамитовим дотиком
Ящіркою оце, на склі вікна
Тип, що у натовпі, чоботи з люстерками
Всіх кольорів
Бреше очима, наднормово руками
Опрацьовує

Борис Костиря
2026.05.01 12:51
Покинутий дім залишається в серці.
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.

Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний

Юрко Бужанин
2026.05.01 12:35
Сидить професор
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)

Юрій Гундарів
2026.05.01 12:16
Стосовно мого нарису «Вибране і вибрані» я отримав такі коментарі Редакції Майстерень (далі - РМ). Перший коментар: «Чому принижуєте гідкими виразами цілком заслужені досягнення наших авторів…» (РМ пише: «гІдкими», а правильно: «гИдкими». Утім, РМ мен

Володимир Невесенко
2026.05.01 12:05
Стріляли в нього – вбивали Бога,
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.

Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,

Тетяна Левицька
2026.05.01 10:45
Вже міллю сточене руно,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,

За соломинку майбуття,

Віктор Кучерук
2026.05.01 06:29
Сонце сяє понад містом
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.

Артур Курдіновський
2026.04.30 19:48
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!

Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.

хома дідим
2026.04.30 18:19
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно

Євген Федчук
2026.04.30 14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си

Охмуд Песецький
2026.04.30 14:06
Витоки свідомості – це ті джерела,
які не стільки напувають, як звучать
милозвучністю твоїх думок а капела,
розмиваючи і зносячи тиху благодать
западин рахманного смиренства.

Мряка безсонячних просторів ущелин,
кулуари сходів минулих лавин і водос

Артур Курдіновський
2026.04.30 11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Єрох / Вірші

 Пий козаче
Пий козаче, пий козаче, пий козаче,
І нехай твоя дружина й донька плаче,
І нехай старенька мати помирає,
І в холодній хаті сина не чекає.

Пий козаче, пий козаче, пий козаче,
Вже давно Дніпро-Славучич з горя плаче
Від ганьби та бруду, сивий, помирає
І на грізне твоє слово не чекає.

Пий козаче, пий козаче, пий козаче,
Зажурилась Україна наша й плаче
І нехай в біді та зраді помирає,
І на лицаря такого не чекає.

Пий козаче, пий козаче, пий козаче,
Над твоєю головою безлад кряче,
Вже життя твоє мов свічка догорає,
Бо і мови в тебе рідної немає.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-01-04 13:50:46
Переглядів сторінки твору 4904
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.939 / 5  (4.599 / 5.16)
* Рейтинг "Майстерень" 4.917 / 5  (4.573 / 5.15)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.842
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2010.02.04 14:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-01-04 14:03:11 ]
Сильно. Гостро. Вчасно.

Проте я прошу "Не пропий і не згуби !" -
"Україна, друже, в нас одна!
Як душа, як ненька і як доля!
Не пропий її за келихом вина!
Не згуби, як вітер, в сивім полі..."
Оксана Яблонська "Україну, друже, бережи".

Бо що, як прочитає лише "Пий козаче, пий козаче, пий козаче,..." і використає, як черговий тост?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Єрох (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-04 14:16:38 ]
Дякую вам Оксано, перший рядок сказаний з іронією, думаю що як тост його використовувати не будуть.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-01-04 14:35:33 ]
Та я зрозуміла Вашу іронію Олександре :) Кажу ж, гостро і вчасно :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Єрох (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-04 16:43:01 ]
Дякую Вам Оксано. Це добре, що ми з Вами порозумілися, я працюю недалеко від Голосієво, ми майже сусіди...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-01-05 07:51:52 ]
Виставляйте фото - подивлюсь на майже сусіда :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2007-01-05 08:12:25 ]
Не знаю, що й відповісти...

Відносно мого вірша - залишу все як є(вже звик).

А твій, про козацтво...
Саме написання "кульгає", в тому плані, що в рядочках пов"язаних між собою римою немає відповідної рівності по кількості складів.
А там де така відповідність є, то не відповідна розстановка наголошених і ненаголошених складів.
Наприклад:

Эта река возвращается в древнее русло,
влагу даря пересохшей долине, и снова
сладкие корни аира растут через ступни,
острые стебли осоки царапают щёки,
вьюн оплетает живот как античную урну.
«Пальцы» Андрей Дитцель

В качестве примера приведен белый стих (концовки строк не зарифмованы). Но насколько красиво он звучит! В том числе и благодаря своему скелету. В строфе пять строк. В каждой строке четырнадцать слогов. Метр выдержан идеально. Если отделить слоги символом «/», безударные слоги обозначить «-», а ударные «`», то получится следующая картина:

/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/
/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/
/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/
/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/
/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/

Це, що стосується правил віршування...

А відносно змісту... Тут потрібно спочатку визначитися яке-ж, власне, твоє ставлення до козацтва. Бо зі змісту це важко зрозуміти.
Наприклад:

"Зажурилась Україна наша й плаче
І нехай в біді та зраді помирає,
І на лицаря ТАКОГО не чекає...."

Слово "такого". Гідного, очікуваного, або нездару
непотрібного? Якого, власне?...

Що стосується мене, то я далекий від того, щоб
зневажати козаків і саме козацтво. Цей період є найбільш яскравим в усій історіїї України.
Якщо здалося, що мій вірш про козаків є зневажливим, то це не так. Він, скоріш, сумний.
Вони жили - як уміли, як могли, як змушували них
до того обставини. Можна довго говорити про те
скільки лиха наробило оте метання "між ханом і паном". Коли поперемінно воювали з "ляхами" проти татар, а потім з татарами проти "ляхів", а потім з
"москалями" - проти тих і інших... А потім зі шведами вже проти "москаля"... Така вже видно наша природа, що не маємо постійності і розуму.
Козацька старшина, як тоді, так і зараз - крає Україну розбратами і зверхнім ставленням до простого "сірого" козака і хлібороба (гречкосія, як тоді них називали).
А якщо вже казати про нас, "сіроманців", то в тому наслідуванні козацтву, яке зараз спостерігається в Україні, вже й не знаєш чого більше - чи смішного, чи гіркого?...
Ось, наприклад, Чорномирдіну дали звання козацького полковника...
Мають свої регалії, амуніцію...
Тільки не зрозуміло де-ж та Січ...
Та зневажати цей стан речей я не берусь. Зрештою - то моя країна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Єрох (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-05 09:25:53 ]
Дякую Володимире за відповідь, але цей вірш про сучасних людей, а не про козацтво взагалі, можна було написати пий пан, чи пий товариш... про все інше говорити рано, я його тільки вчора написав, треба перепочити і подивитися на все це з іншого кута...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-01-05 10:16:38 ]
Олександре, якщо замінити "ТАКОГО" лицаря на "СВОГО", то виявиться зовсім інший зміст - власне той, який і задумувався, судячи зі змісту твору :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-01-05 10:18:43 ]
Владимир Замшанский, дякую за гарний урок римування :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Єрох (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-05 10:36:30 ]
Оксано лицар це захистник. Саме такий захистник як може бути захистником... Вніс я деякі зміни. Я був якось в селі і старий дід привітався зі мною добрий день козаче... я був на сьомому небі... Вірш повинен був закінчитися нічого в тебе сятого немає... та не вийшло в мене так. Всім вам дуже дякую за допомогу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-01-09 01:19:27 ]
живимо у 21, а пишемо у 19 ст