ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Єрох / Вірші

 Пий козаче
Пий козаче, пий козаче, пий козаче,
І нехай твоя дружина й донька плаче,
І нехай старенька мати помирає,
І в холодній хаті сина не чекає.

Пий козаче, пий козаче, пий козаче,
Вже давно Дніпро-Славучич з горя плаче
Від ганьби та бруду, сивий, помирає
І на грізне твоє слово не чекає.

Пий козаче, пий козаче, пий козаче,
Зажурилась Україна наша й плаче
І нехай в біді та зраді помирає,
І на лицаря такого не чекає.

Пий козаче, пий козаче, пий козаче,
Над твоєю головою безлад кряче,
Вже життя твоє мов свічка догорає,
Бо і мови в тебе рідної немає.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-01-04 13:50:46
Переглядів сторінки твору 4503
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.939 / 5  (4.599 / 5.16)
* Рейтинг "Майстерень" 4.917 / 5  (4.573 / 5.15)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.842
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2010.02.04 14:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-01-04 14:03:11 ]
Сильно. Гостро. Вчасно.

Проте я прошу "Не пропий і не згуби !" -
"Україна, друже, в нас одна!
Як душа, як ненька і як доля!
Не пропий її за келихом вина!
Не згуби, як вітер, в сивім полі..."
Оксана Яблонська "Україну, друже, бережи".

Бо що, як прочитає лише "Пий козаче, пий козаче, пий козаче,..." і використає, як черговий тост?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Єрох (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-04 14:16:38 ]
Дякую вам Оксано, перший рядок сказаний з іронією, думаю що як тост його використовувати не будуть.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-01-04 14:35:33 ]
Та я зрозуміла Вашу іронію Олександре :) Кажу ж, гостро і вчасно :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Єрох (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-04 16:43:01 ]
Дякую Вам Оксано. Це добре, що ми з Вами порозумілися, я працюю недалеко від Голосієво, ми майже сусіди...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-01-05 07:51:52 ]
Виставляйте фото - подивлюсь на майже сусіда :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2007-01-05 08:12:25 ]
Не знаю, що й відповісти...

Відносно мого вірша - залишу все як є(вже звик).

А твій, про козацтво...
Саме написання "кульгає", в тому плані, що в рядочках пов"язаних між собою римою немає відповідної рівності по кількості складів.
А там де така відповідність є, то не відповідна розстановка наголошених і ненаголошених складів.
Наприклад:

Эта река возвращается в древнее русло,
влагу даря пересохшей долине, и снова
сладкие корни аира растут через ступни,
острые стебли осоки царапают щёки,
вьюн оплетает живот как античную урну.
«Пальцы» Андрей Дитцель

В качестве примера приведен белый стих (концовки строк не зарифмованы). Но насколько красиво он звучит! В том числе и благодаря своему скелету. В строфе пять строк. В каждой строке четырнадцать слогов. Метр выдержан идеально. Если отделить слоги символом «/», безударные слоги обозначить «-», а ударные «`», то получится следующая картина:

/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/
/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/
/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/
/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/
/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/

Це, що стосується правил віршування...

А відносно змісту... Тут потрібно спочатку визначитися яке-ж, власне, твоє ставлення до козацтва. Бо зі змісту це важко зрозуміти.
Наприклад:

"Зажурилась Україна наша й плаче
І нехай в біді та зраді помирає,
І на лицаря ТАКОГО не чекає...."

Слово "такого". Гідного, очікуваного, або нездару
непотрібного? Якого, власне?...

Що стосується мене, то я далекий від того, щоб
зневажати козаків і саме козацтво. Цей період є найбільш яскравим в усій історіїї України.
Якщо здалося, що мій вірш про козаків є зневажливим, то це не так. Він, скоріш, сумний.
Вони жили - як уміли, як могли, як змушували них
до того обставини. Можна довго говорити про те
скільки лиха наробило оте метання "між ханом і паном". Коли поперемінно воювали з "ляхами" проти татар, а потім з татарами проти "ляхів", а потім з
"москалями" - проти тих і інших... А потім зі шведами вже проти "москаля"... Така вже видно наша природа, що не маємо постійності і розуму.
Козацька старшина, як тоді, так і зараз - крає Україну розбратами і зверхнім ставленням до простого "сірого" козака і хлібороба (гречкосія, як тоді них називали).
А якщо вже казати про нас, "сіроманців", то в тому наслідуванні козацтву, яке зараз спостерігається в Україні, вже й не знаєш чого більше - чи смішного, чи гіркого?...
Ось, наприклад, Чорномирдіну дали звання козацького полковника...
Мають свої регалії, амуніцію...
Тільки не зрозуміло де-ж та Січ...
Та зневажати цей стан речей я не берусь. Зрештою - то моя країна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Єрох (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-05 09:25:53 ]
Дякую Володимире за відповідь, але цей вірш про сучасних людей, а не про козацтво взагалі, можна було написати пий пан, чи пий товариш... про все інше говорити рано, я його тільки вчора написав, треба перепочити і подивитися на все це з іншого кута...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-01-05 10:16:38 ]
Олександре, якщо замінити "ТАКОГО" лицаря на "СВОГО", то виявиться зовсім інший зміст - власне той, який і задумувався, судячи зі змісту твору :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-01-05 10:18:43 ]
Владимир Замшанский, дякую за гарний урок римування :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Єрох (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-05 10:36:30 ]
Оксано лицар це захистник. Саме такий захистник як може бути захистником... Вніс я деякі зміни. Я був якось в селі і старий дід привітався зі мною добрий день козаче... я був на сьомому небі... Вірш повинен був закінчитися нічого в тебе сятого немає... та не вийшло в мене так. Всім вам дуже дякую за допомогу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-01-09 01:19:27 ]
живимо у 21, а пишемо у 19 ст