Всевидюче око
сяє високо,
бачить здаля
все, що створила,
що народила
грішна земля.

Бачить і знає,
все дозволяє,
грізно мовчить.
Всевидюче око
сяє високо.
Око не спить!

Он за горбами
хтось із торбами
міряє шлях.
Вітер без спину
дує у спину,
наводить жах.

Що за людина?
Чия дитина?
Де її дім?
Все, що він має,
все, що кохає,
з ним і на нім.

Скільки ще кроків?
Скільки ще років
жити йому?
Може спинитись
та помолитись?
Тільки кому?

Хто його батько?
Де його дядько?
Звідки він сам?
Йде він землею
вічним євреєм
другий Адам.

Кожне створіння
має коріння.
Він же один.
Тільки високо
Всевидюче око
сяє над ним.

Боже, як складно,
як непідвладно
доля веде.
Можна родитись
або скінчитись
вмить і будь де.

Божа це воля,
а чи сваволя
тут сатани?
Хто може знати
чом воювати
взялись вони?

Хто переможе,
великий Боже,
на цій війні?
Треба повстати,
треба сказати:
"Ні!" сатані.

Мабуть це диво,
та неможливо
жить без гріха.
Кожна людина
неумолимо
з лона лиха.

Нам не підвладна
думка. Нахабно
розум п,янить.
Кожне створіння
Боже веління
зрадить за мить.

Бога не треба!
Не треба неба!
Тільки землі!
Щоб не цуратись,
а нахапатись
вдосталь її.

Щоб як тварини
хлібом єдиним
жити. Дарма,
що для тварини,
а не людини
світ цей - тюрма.

Людство в полоні,
мов на припоні.
Духу політ
тільки дивує,
а не хвилює
згублений світ.

Всі прагнуть гарного
матеріального
стилю життя.
Все покидають,
коли відходять
у небуття.

"Господи, Боже,
постели ложе
в лоні землі.
Хочу забутись.
Хочу заснути.
Тяжко мені.

Доля із неба?
Хто я? Амеба?
Може черв,як?
В радості жити,
людям служити
зможе не всяк.

Я відчуваю,
що не здолаю
йти до мети.
Я не зумію
втілити мрію -
світ обійти.

Правду збагнути,
В вічність сягнути
мрія-мета.
Проповідь-гасла
Еклкзіяста:
все марнота"

Мудрий професор -
диво прогресу
клона створив.
Всі потурали.
Всі величали
диво із див.

З чиєго лона
вийняли клона?
Збурили світ?
Чи заложили
у нього сили
на много літ?

Чомусь не схоже
воно на Боже,
людське дитя.
Зовсім не миле,
не має сили.
Наче сміття.

Людська публіка.
Бідний каліка.
Чиста душа.
Для професури,
інтернатури
вартий гроша.

Довго рішали,
совість втішали:
де ж він піде?
Дійшли до краю -
вигнали з "раю".
Хай собі йде.

Пішов між люди,
світами блудить.
Гидує всяк.
Хтось дасть монету.
Хтось кине рештки.
Інший - копняк.

Йде він з торбами
без батька, мами.
Йде сирота.
Навколо нього
нема нікого.
Тиша свята.

В цей час у місті
тривожні вісті -
гине багач.
Горе родині.
В "Едемі" нині
крики і плач.

Поможіть, люди,
все для вас буде!
Бог так не дасть!
Сипляться гроші,
як у пса - воші.
Оце напасть.

Згадав професор -
диво прогресу
клона тоді.
Зметикували.
Довго шукали
по всій землі.

Знайшли "Адама".
Розвилась драма
його буття,
бо не заплаче
і сам неначе
за тим життям.

Трансплантували.
Все поміняли,
навіть кістки.
Хороший донор.
В труні від клона
лиш потрохи.

Пан оживає.
Світ споглядає
вартий гроша.
Лиш не потрібна
святоподібна
клона душа!

Бог не приймає.
В нього немає
на неї прав.
Життя по смерті
(закони вперті)
клон не пізнав.

Ще трансплантуйте
душу. Закуйте
в тіло чуже.
Нехай не блудить,
світом не нудить
більше уже.

Що сотворили
розумні сили:
зло чи добро?
Та залишили
для перспективи
клона ребро!

2011