Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.07
18:07
Не гадав ще молодий Тарас, що слава набагато швидша, ніж тарантас, що віз його вперше на батьківщину: усім хотілось не просто бачить, а щонайкраще пригостить речника Вкраїни.
От і в Лубнах не було кінця-краю запрошенням.
«Відбийся якось,- попросив Тара
2026.03.07
18:00
Не покоряю майбуття,
але у полі і на волі
природи вічної дитя
на колесі своєї долі
алюром їду у життя.
ІІ
Блукаю, наче, менестрель
але у полі і на волі
природи вічної дитя
на колесі своєї долі
алюром їду у життя.
ІІ
Блукаю, наче, менестрель
2026.03.07
13:57
Коли, змінивши темний фон,
В яру синіє звабно ранок, -
Стрекоче сойка в унісон
Веселим наспівам веснянок.
Де тче павук сріблясту нить,
Сховавши працю від загалу, -
Шугають протяги щомить
Поміж цвітіннями конвалій.
В яру синіє звабно ранок, -
Стрекоче сойка в унісон
Веселим наспівам веснянок.
Де тче павук сріблясту нить,
Сховавши працю від загалу, -
Шугають протяги щомить
Поміж цвітіннями конвалій.
2026.03.07
10:12
Вуж, який поселився в обійсті,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.
Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.
Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,
2026.03.07
00:36
Народний голос і народна пісня
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
2026.03.06
21:15
Світлини в підгаєцькому підземеллі
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
2026.03.06
18:18
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
2026.03.06
17:20
На подвір’ї кляштору містики
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
2026.03.06
16:15
Зле дівча, повне вроди
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
2026.03.06
16:03
у кожної дороги є поріг...
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
2026.03.06
15:55
Життя - безодня,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
2026.03.06
11:48
Анатолій Д’Актиль (1890-1942)
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
2026.03.06
11:12
Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
2026.03.06
09:54
березня 1980 року завершив свій земний шлях неповторний майстер новели, письменник трагічної долі, який завжди був «Собою, Особою, себто особливим»…
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
2026.03.06
07:58
продовження)
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
2026.03.06
06:05
Ранкове затишшя... Півсонні тумани
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.25
2026.02.11
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
2025.08.04
2025.06.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Інша поезія
Священный путь.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Священный путь.
Огонь померк, очаг остыл...
Любовь еще томилась в сердце,
Но ты ее не воскресил-
И "сквозняком" закрылась дверца...
Я шла в пустыне бытия,
Согнувшись от тоски и горя.
И мне казалось: Я-не Я...
Жизнь не сулила мне покоя.
И эту тягостную ношу
Я разделить решила с Богом:
Облегчить "съеденную" душу
Перед освященным порогом.
Манила церковь песнопеньем,
В ней ладаном дышали стены-
Царило умиротворенье,
И мысли стали сокровенны.
Я шла в плену своих прозрений
На зов истерзанной души,
Не замечая диких терний
В безлюдной зарослей глуши...
Виднелась церковь на пригорке,
Как путеводная звезда.
Ворота заперты, как "шторки"-
Вокруг овраги и вода...
Я шла...а тропка уводила
Все дальше от ворот и стен...
Я сознавала, что блудила,
Но так хотелось перемен!
Я по тропе бежать устала,
А ей конца и края нет-
Уводит вдоль стены и вала,
И не находится ответ...
Меня отчаянье пугало,
Мысль мозг сверлила:повернуть-
Вернуться в самое начало
И отыскать реальный путь.
Теперь я вижу вниз ступени,
Спешу сойти- там есть разгадка!
Не вижу тени преступлений-
Внизу широкая площадка:
Я- у подножья входа в Лавру:
Святой источник, монастырский двор-
Глазам не верю! Бога славлю!
В молитв включаюсь разговор.
Я верю в чудо исцеленья
Через раскаянье души-
Такие важные мгновенья
Наполнять смыслом нашу жизнь!
Ступай себе своей дорогой:
Будь счастлива! Живи на диво!
Покой душевный, сердце- с Богом.
Вокруг все мило и красиво.
От созерцанья к созиданью!
От слова к делу- это суть.
От дел обычных к Мирозданью-
Души моей Священный Путь..
Любовь еще томилась в сердце,
Но ты ее не воскресил-
И "сквозняком" закрылась дверца...
Я шла в пустыне бытия,
Согнувшись от тоски и горя.
И мне казалось: Я-не Я...
Жизнь не сулила мне покоя.
И эту тягостную ношу
Я разделить решила с Богом:
Облегчить "съеденную" душу
Перед освященным порогом.
Манила церковь песнопеньем,
В ней ладаном дышали стены-
Царило умиротворенье,
И мысли стали сокровенны.
Я шла в плену своих прозрений
На зов истерзанной души,
Не замечая диких терний
В безлюдной зарослей глуши...
Виднелась церковь на пригорке,
Как путеводная звезда.
Ворота заперты, как "шторки"-
Вокруг овраги и вода...
Я шла...а тропка уводила
Все дальше от ворот и стен...
Я сознавала, что блудила,
Но так хотелось перемен!
Я по тропе бежать устала,
А ей конца и края нет-
Уводит вдоль стены и вала,
И не находится ответ...
Меня отчаянье пугало,
Мысль мозг сверлила:повернуть-
Вернуться в самое начало
И отыскать реальный путь.
Теперь я вижу вниз ступени,
Спешу сойти- там есть разгадка!
Не вижу тени преступлений-
Внизу широкая площадка:
Я- у подножья входа в Лавру:
Святой источник, монастырский двор-
Глазам не верю! Бога славлю!
В молитв включаюсь разговор.
Я верю в чудо исцеленья
Через раскаянье души-
Такие важные мгновенья
Наполнять смыслом нашу жизнь!
Ступай себе своей дорогой:
Будь счастлива! Живи на диво!
Покой душевный, сердце- с Богом.
Вокруг все мило и красиво.
От созерцанья к созиданью!
От слова к делу- это суть.
От дел обычных к Мирозданью-
Души моей Священный Путь..
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
