Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві
2026.11.22
18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить
8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»
(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий
8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»
(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий
2026.11.22
18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!
Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!
Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину
2026.11.22
17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.
Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.
Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.19
2026.07.18
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Відана Баганецька (1985) /
Інша поезія
"Ви нас не отравите!"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Ви нас не отравите!"
Тільки про серце своє б не забуть
в цю небезпечну заплутану осінь.
А я знов невзмозі,
жаліюся досі,
та досить -
і далі ще ж є якась путь.
Далі ще ж мабуть нап'юся сповна
з різних криниць, і тебе ж ще зустріну,
до того ж - не кину,
хай в що я полину,
хай скільки б отак не сиділа сама,
і безліч питань...
Завтра - наша надія,
а жовтень зриває агітки й минуле;
безформенна мрія -
я й мріять не вмію
про те, що "не треба".
Про серце забула.
Із волі фортецю собі збудувала,
і видно із башти глибокеє небо -
з тобою, без тебе -
я ледве розчула,
проте - я кохала те небо, кохала.
Ти може не віриш, ти мабуть не знаєш,
що я не зречуся любови цієї,
і ти все ламаєш,
бо досі не вмієш
кохати - хоч небо з фортеці моєї,
хоч свою пшеницю. -
А ти? про що ти, жовтне, мрієш?
Скасовані хмари,
чорні піари -
коли ж нам від цих демократій відмиться?!
Завтра це буде інакша країна -
мало не інша -
і новий листопад.
Осінь-руїна,
Весна швидкоплинна.
Зараз на жовтень - великий попит.
Ти не первинний
(а вже у короні - можеш знімати):
якби не щось вище, я і не знаю,
чи був би ти в мене. Для тебе ж кохати -
інстинкт тваринний,
для мене кохати -
це вітер, це рух, і тому я кохаю,
бо я - то є вітер.
Треба навчитись робити кроки -
той упаде, хто у прірву захоче,
навіть на місці.
В політико-поетичній різці
в такі, як сьогодні, ночі
мало садити квіти
у календарні строки.
Ми ж не залишимось разом,
просто залишимось поруч з тобою.
Були і образи,
і нерви, і ніжність, і вази
із квітами не від тебе -
та різне; я все пам'ятаю, я ж те небо
і скляну фортецю мою
кохала!, хай йому грець, кохала!!
себе забувала,
і мрії обидві (нарешті знайшлися,
бо навіть не знала, які),
мов чорні круки,
наді мною звилися,
кружляли;
і добре, що осінь,
а я знов невзмозі,
пишу тобі досі,
та досить -
я йду із країною далі крізь жовтень -
жовтень швидкоплинний,
іду, бо не ти первинний,
бо вірші не опалі й не жовті.
Ти ж, мабуть, забудеш, ти ж не вмів кохати,
ми ж іще зустрінемось -
у нас одна путь,
нікуди не подінемось.
Завтра все інакше. Вже не можна спати.
Тільки й ти про своє серце не забудь.
30.10.2004
в цю небезпечну заплутану осінь.
А я знов невзмозі,
жаліюся досі,
та досить -
і далі ще ж є якась путь.
Далі ще ж мабуть нап'юся сповна
з різних криниць, і тебе ж ще зустріну,
до того ж - не кину,
хай в що я полину,
хай скільки б отак не сиділа сама,
і безліч питань...
Завтра - наша надія,
а жовтень зриває агітки й минуле;
безформенна мрія -
я й мріять не вмію
про те, що "не треба".
Про серце забула.
Із волі фортецю собі збудувала,
і видно із башти глибокеє небо -
з тобою, без тебе -
я ледве розчула,
проте - я кохала те небо, кохала.
Ти може не віриш, ти мабуть не знаєш,
що я не зречуся любови цієї,
і ти все ламаєш,
бо досі не вмієш
кохати - хоч небо з фортеці моєї,
хоч свою пшеницю. -
А ти? про що ти, жовтне, мрієш?
Скасовані хмари,
чорні піари -
коли ж нам від цих демократій відмиться?!
Завтра це буде інакша країна -
мало не інша -
і новий листопад.
Осінь-руїна,
Весна швидкоплинна.
Зараз на жовтень - великий попит.
Ти не первинний
(а вже у короні - можеш знімати):
якби не щось вище, я і не знаю,
чи був би ти в мене. Для тебе ж кохати -
інстинкт тваринний,
для мене кохати -
це вітер, це рух, і тому я кохаю,
бо я - то є вітер.
Треба навчитись робити кроки -
той упаде, хто у прірву захоче,
навіть на місці.
В політико-поетичній різці
в такі, як сьогодні, ночі
мало садити квіти
у календарні строки.
Ми ж не залишимось разом,
просто залишимось поруч з тобою.
Були і образи,
і нерви, і ніжність, і вази
із квітами не від тебе -
та різне; я все пам'ятаю, я ж те небо
і скляну фортецю мою
кохала!, хай йому грець, кохала!!
себе забувала,
і мрії обидві (нарешті знайшлися,
бо навіть не знала, які),
мов чорні круки,
наді мною звилися,
кружляли;
і добре, що осінь,
а я знов невзмозі,
пишу тобі досі,
та досить -
я йду із країною далі крізь жовтень -
жовтень швидкоплинний,
іду, бо не ти первинний,
бо вірші не опалі й не жовті.
Ти ж, мабуть, забудеш, ти ж не вмів кохати,
ми ж іще зустрінемось -
у нас одна путь,
нікуди не подінемось.
Завтра все інакше. Вже не можна спати.
Тільки й ти про своє серце не забудь.
30.10.2004
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
