ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Долик (1965) / Вірші

 Очерет
У листопаді кольору какао
над озером, де смуток потонув,
гойдався очерет (такий зухвалий!) -
пишався гордо. Де ж йому до сну?

О, нині тільки він керує світом
і має силу - зиму простоїть!
Та налетів зненацька зимний вітер,
подер його на клапті... Мимохідь...

Погрався і пішов. А над озерцем
насіннячко прозоре, невагоме,
як сяйво - із розірваного серця -
шукає шлях додому...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-11-30 14:20:16
Переглядів сторінки твору 3056
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.082 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.027 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.11.13 19:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-11-30 15:11:48 ]
Дуже гарно, образно.
"веснУ" чи "веснИ" ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-11-30 16:02:26 ]
Проникливий погляд - усе бачить) Дякую, виправила)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2012-11-30 16:40:10 ]
Рвете серце листопадом, мила пані!
Вітання! )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Берберфіш (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-30 17:06:03 ]
У другому рядку останнього катрену спотикнулася через зайву стопу, яка не додає мелодійності Вашому прекрасному віршеві. Але це лишень моя суб'єктивна думка. А загалом вірш чудовий. Легкий, проникливий, тонкий...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-12-04 15:33:37 ]
Так, Маріє, тут свідомо залишено оце"спотикання". Можна було б полегшити стрічку, забравши слово "летить", такий варіант у мене був, проте в остаточному вигляді я таки слово "летить" залишила. Дякую за теплі слова і Вашу увагу!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-11-30 19:27:06 ]
як сяйво - із розірваного серця -
шукає шлях додому...

чудові рядочки)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-12-04 15:34:14 ]
Щиро дякую, Ксеніє! Потепліло від Ваших посмішок)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-11-30 23:06:40 ]
Очерет вочевидь переоцінив свою силу... Таке трапляється. Тонко, Люб!
І майстерна зміна ритму вкінці - саме той випадок, коли оправдано і доречно (на мою думку)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-12-04 15:34:55 ]
Мене тішить, що зміна ритму таки сприймається оправдано, дякую, Іване!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-12-01 21:01:31 ]
"У листопаді кольору какао..." - так листопад іще ніхто не називав... Тонко підмічено. І композиція чудова...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-12-04 15:35:34 ]
Дяка, пане Мирославе! Такий листопад дивився на мене з вікна маршрутки - таким мусила"м його виписати)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2012-12-03 12:05:28 ]
Тричі читала, цей вірш вигойданий, з глибиною і виразною зміною настроїв. Перша строфа - сила молодої людини, що не думає про смерть, гадає, що житиме вічно в тілі, друга - доля пошарпала і смерть взяла, третя - сум-туман, легкий, але без чорноти: діти залишаються після нас, а наші душі - мандрівники у вічність. Чудовий фінальний акорд. То треба вміти, щоб у дванадцяти рядках передати стільки. Браво, Любцю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-12-04 15:36:51 ]
Я аж зашарілася, Наталочко) Дякую!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2012-12-06 18:12:22 ]
Непомітно, потроху ідилістичний пейзаж переходить в іделізований портрет, чи не так, Любо?..)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-12-08 13:50:27 ]
Вітю, щось я не зовсім зрозуміла - чому ідеалізований портрет? дякую за посмішку)