"Бродить" - це дозріває до критичного тиску + блука без певної мети та напрямку.
"Бе(з ж) одних істерик і слів" - я подумаю. Діти з тієї нещасної планети могли галасувать, плакать. Всяке могло буть.
Дрібничка, але...

А на кого йому надіятись?
На Європу - ні. Вона ще прийде вклонитись.
На Америку - двічі ні. Вона отруїла все живе в двох своїх штатах, а тепер миритиметься з політичною владою України, щоб на її землях розміщувать свої бурові установки на Дніпропетровщині, Донеччині та Львівщині. Влада обрала ці регіони.
Я відмовивсь від сонета канонічної форми. Не час поетичних співів і вистав...

Просвітіть, Семене, щодо двох штатів...

Я не вмію робить гіперпосилання з мого Ай-педика (маленького за розмірами Ай-педа), і тому я розмістив лише адресу сайту, на якому є фільм, знятий американським тележурналістом. З нього про все можна дізнаться.
Від себе додам, що питної води на Землі лишилось на лічені роки, нафти і газу - на сотні. То який сенс у пошуку того газу, який під час його видобутку отруює Всесвітній океан? Вода у даному випадку важливіша.
Спитай у будь-якого українця чи американця, який усвідомив ризики і якому відома справжня ціна видобутого ПРИРОДНОГО газу, а не цього, за який зараз хапається не Америка, то Україна, що краще - свій газ, у варварський спосіб (з отруєнням води усього живого) видобутий з надр, за 419 доларів за 1000 кубометрів, чи російський ПРИРОДНИЙ за ту ж саму ціну?
Собівартість сланцевого скажена - особливо у наших умовах (рівень корумпованости + бізнес-інтереси того олігарха, який продаватиме цей газ + збитковий характер національної економіки, чого б вона не торкалась), починаючи з першого метра т.з. "труби". Ціна цього газу не буде дешевшою за природний - російський чи будь-чий инший. А отруєні джерела та річки?
Америка заплатила, можна сказать, невисоку ціну за свої сланцеві гази - 2 штати, у яких маже ніхто не живе. На черзі наступні. Може, цей варіант для неї дешевший, ніж йти воювать?
А якщо залізе в Україну зі своїми буровими установками? Хто на цьому заробить, а хто втратить здоров'я?
Побажаю я Вам передсвяткового настрою. Бо цей поганий.

Так я і питаю про назви тих злощасних штатів. Ви впевнені, що там ніхто не живе саме через видобуток сланцевих газів? А чим отруюється земля внаслідок їх видобування? А чи знаєте ви, що закачують в землю заради видобутку нафти, наприклад?

Подивіться, будь-ласка, фільм. Я не любитель надання вторинної (писаної-переписаної) інформації, тим більше, що вона базується не лише на аналізі, а і на журналістському дослідженні. Фільм довгий, а статті, у яких йдеться, певною мірою наукові. І я повинен пересказать? Своїми словами? Природно, що на такий крок я не піду. Ілінойс, а на черзі Тексіс (т.з. Техас). Підземні річки мають широке розгалуження. Територія велика. Щільність населення американських штатів і наших обласних центрів можна спробувать порівнять. Та справа не в населенні, а проблема для влади в населенні (вибачте мені каламбур). Якби не було населення ні там, ні тут, то вишками була б заставлена вся Україна (про Америку не кажу, бо про неї фільм), а олігархи рахували би фінансові надходження. Лінуєтесь поцікавитись фільмом. Лінощі - це природна властивість людської сутности. Ми народжені для свободи, а не для праці. А вона круть-верть, а потрібна. Практично усюди. Сидіти "на крані" (вентилі) легше.

Може, й був би сонет, якби не той злощасний останній (лишній) рядок, Володимире. )

На той час це був сонет, але я вирішив додать один рядок - т.зв. "коду". Цей самий рядок зазвичай повинен змінювать головну думку вірша на протилежну. Цей прийом відомий.
А з сонетами народ творить усяке. Я писав про це у відповіді Ол. Зубрію. І все сприймається і має свою назву.
Звертатись до Всевишнього одним рядком мій літературний (чи поетичний) герой не може. Багато прохань і аргументів на їхню необхідність.
Ніхто не забороняє і Вам.
Поезія - це, насамперед, творчість. Одні автори намагаються знайти творчі начала в одному напрямку, другі - відповідно, у другому, треті - у третьому, четверті - у четвертому, а -надцяті у -надцятому.

Я вчусь всьому потроху, у т.ч. і правильному баченню світу. В мене є очі.
Я дізнавсь про те, що існують напівсонети, безголові сонети, ще якісь - і обов'язково у них бракує чогось. З одного боку, ці форми полегшують працю над віршем, бо не треба шукать рим і просякать думкою про драматургію твору, а з другого - вони свідчать (якщо вдались) про високу майстерність версифікатора-автора-поета.
Я поки що не можу поділитись своїми думками через канонічно побудований сонет. В мене виходять довші...

Надто веселі особи (я не про Вас, бо кажу про це у Вашій присутности і т.д. і т.п.) своїми гигачками не викликають у мене емоційного резонансу.
Хай собі сміються навіть з пальця. Я нічого не маю проти.
Будь-якому настрою властиво ортогонально змінюватись.

Дякую за наданий розклад. Зміни не забарились :)

Ага, класний анігдот, Мирославе! )

Свідками були зірки. Саме зараз я дійшов цього висновку. Апостоли не бачили. Те людство, що було, померло так само, як і мамонти, про що свідчить їжа, яка залишилась у шлунках неперетравленою.
Потім Земля була заселена вдруге.
Хотілось написать і про життя на Місяці, і воно вимальовувалось у вірші, але я залишив цю тему на потім, коли не буде чого писать про земне.

Після багатьох з нас залишаться вірші. (пат.).

О, який афоризм, Семене! Я вражений до глибини душі!