ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 "Белые начинают и выигрывают"



“Расы различаются по чисто внешним признакам, которые можно определить анатомически. Какую-то роль в биологическом процессе видообразования они, видимо, играют, но в отношении того, как людям при этом жить и как устраиваться, как работать, как процветать и как погибать, расовые характеристики значения не имеют”.
Лев Н. Гумилев “Конец и вновь начало“

– Кто-кто? – переспросил я, так как просто не мог поверить тому, что услышал в ответ на вопрос: “Кто же твой герой?”
– Да, Бин Ладен.
– Но почему именно он, а не..?
– А не Лумумбы, Манделы... А потому, что не они, а он унизил саму Америку...
– Но кому это нужно ?
Он посмотрел на меня своими большими карими глазищами, медленно закрыл книгу об африканских лидерах, с которой собственно и начался наш разговор, шумно втянул воздух в широкие ноздри:
– Вам, белым, никогда этого не понять.
И он закатил мне целую лекцию об ограблении Африканского континента белыми, о сотнях тысяч угнанных в рабство...
Признаюсь, с прочитанной в отрочестве “Хижины дяди Тома” я питаю какую-то жалость к черной расе. В Киеве, помнится, к нам почти что как старший сын наведывался студент из Эфиопии, старавшийся выучить украинский язык. Я не стал рассказывать об этом своему собеседнику, так как понимал, что при всем этом в тайниках души каждого белого притаился если не расист, то по крайней мере кто-то, смотрящий по-господски на носителей другого цвета кожи. Прежде всего черного. Это можно скрывать. С этим можно и нужно бороться. Но от этого никуда не денешься.
И в связи с этим мне вспомнился рассказ моего самого любимого ученика школы-интерната в Иерусалиме о первых его шагах на земле Израиля:
– Когда я вышел из самолета и впервые в жизни увидел столько белых, я попросту испугался и спрятался за спину отца...
Прошли годы, а этот неосознанный, сказать бы нутряной, страх перед белым человеком так и не прошел у Моше. Не раз и не два приходилось мне самому одергивать его одноклассников, просто из детской жестокости называвших неказистого Моше унизительным словом “куши”, то есть – “черный”.
– Отслужу армию, окончу университет и возвращусь в свою Эфиопию, – признался он, показывая мне аттестат зрелости с отличием.
А вот совсем недавний случай.
Два раза в неделю я работаю во вторую смену. Где-то в восемь вечера заступает на вахту многолетний охранник нашего огромного здания. Хоть он и темнокожий, но не из Эфиопии, как большинство представителей этой расы, а из Эритреи. Чтобы легче было переносить тяготы ночной работы, я обучил его игре в стоклеточные шашки. Как ребенок, потешался Барух моему патенту, так как вместо обычных шашек я использовал крышечки от бутылок. Белого и красного цветов. На свои проигрыши мой соперник реагировал одним и тем же: не везет. Увидев как-то, что я решаю шашечную задачу, Барух решил и сам попробовать. Я разложил перед ним несколько листиков, объяснил условия.
– Но почему только белые начинают и выигрывают? – не то удивился, не то возмутился этот немолодой уже человек.
И хоть я нашел несколько задач, где белые проигрывали, Барух и в дальнейшем повторял тот же самый вопрос. Правда, всякий раз, когда начинали играть, выбирал белый цвет.
Но возвратимся к прерванному разговору со студентом.
– Послушай, – сказал я, выслушав его довольно веские доводы. – Все это дела давно минувших дней. Ведь Африка вот уже столько десятилетий обрела независимость. Управляется своими лидерами. А, как и прежде, – бедна...
– Но вы же, белые, ограбили нас и закабалили новыми, уже цивилизованными договорами.
– И единственный выход ты видишь в унижении Америки? Той самой Америки, куда, кажется, готова бы перебраться вся твоя Африка?
Мой оппонент молчал.
Как и многие в современном мире, не обязательно другого цвета кожи, он, по-видимому, крепко вбил себе в голову, что все беды – от величия Америки.
– А не кажется ли тебе, что Африка страдает от того, что намеревается идти вперед с повернутой назад головой?
– Это как же?
– А так, что она больше живет прошлым, нежели будущим. Прошлыми обидами на своих поработителей, с которых требует компенсацию.
– Считаешь, несправедливо?
– Ни в коем случае. Но на что идет эта компенсация, называемая помощью?
Я не сомневался, что он знал, но все же решил напомнить:
– На вооружение, чтобы решать прошлые племенные разборки. На обогащение правящих клик... Но оставим всю Африку. Эфиопия-то твоя, кажется, никогда не была порабощена. А с другой стороны, что она тебе сейчас, когда ты в Израиле?
И тут я, как это порой бывает в шашках, сам попал в ловушку, приготовленную для соперника. Расплата последовала мгновенно:
– А то же, что для тебя Украина. Ведь и ты наверняка думаешь о ней, болеешь ее бедами?..
Его риторический вопрос был типично шашечной концовкой, когда в кажущейся безнадежной позиции вдруг находится выход – под бой даются почти все, кроме, конечно, хотя бы одной шашки, которая и приносит победу. Неважно – белым или черным фигурам.
Студент не стал дожидаться моего ответа, посмотрел на часы и, видимо, вспомнив, что опаздывает куда-то, тут же попрощался.






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-12-13 13:41:08
Переглядів сторінки твору 1017
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.027 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.212 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.11.23 22:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-12-13 15:24:24 ]
Цікаві ракурси, Іване!
Особливо гарне поєднання назви оповідання і самої його суті.
З рідного міста Шамуеля Агнона - Володя.