Надія Федорчук

Підгайці

Чарівне містечко під гаєм,
Де Коропець-річка тече.
Сьогодні тебе привітаєм –
Годинник на ратуші б’є.

Відлічено віку чимало.
Від спогадів сиве чоло:
Тудинка… Набіги татарів…
Спустошення – часу тавро.

Та нова оселя під Гаєм
Зводилась Бучацьким, росла.
«Віднині Підгайці, що маєм –
Це нашого серця струна!»

А славні твої підгайчани –
В них віра й надія жила, -
З законом твердим магдебурзьким
Трудилися в поті чола.

Не пестила доля ні разу:
Пожежі, холера, війна…
І злети стрімкі, і падіння
Із пам’яті час не стира.

Тут дзвонами церкви скликали
До Ринку, де вежі стоять.
З молитвою люди вклякали
У Бога просить благодать.

Величний золочений замок -
Карбований вік на гербі.
Розчинена кована брама:
З добром і любов’ю прийдіть!

Спливають роки за роками,
Та в гордій поставі стає –
Підгайці, Підгайці, Підгайці –
Улюблене місто моє.

28. 06. 2000 р.


худ. Я Саландяк - титулка Н Федорчук... папір, гуаш.