Є багато форм співавторства у літературі. Автори самі визначають роль кожного у спільному створенні літературного твору. Це може бути спільне визначення сюжету, спільне обговорення героїв, образів, ситуацій, загальної ідеї, теми і плану. В інших випадках автори у спільній роботі розділяються на якісні можливості кожного окремого автора - автор веде сюжетну лінію, а співавтор докладає описи чи діалоги згідно спільної теми. До співавторства належить і жорстоке редагування твору, коли редактор не залишає і камінчика від твору автора, натомість стає співавтором створення твору, якщо з такою редакцією погоджується автор...
Казка у дві руки не відповідає вище наведеним прикладам. "У ДВІ РУКИ" - це почерговий "блоковий" потік літературного сюжету, при якому автори не умішуються у блоки один одного. Від цього особливості визначаються тим, що у такому режимі автори повинні бути споріднені думками і якісними можливостями кожного. Одним із прикладів є створення творів у жанрі фентезі, де існує певна довільність у сюжетних і образних лініях творів. Це можна приблизно порівняти з виконанням одного музичного твору на одному інструменті двома виконавцями. Важливим у такому виконанні не загубити цілісність самого твору і його збалансований рівень. Для авторів, які працюють у дві руки мається характерність в тому, що вони в своїй спільній роботі не тиснуть один на одного інтелектуальними надбаннями і їх творчість певною мірою є прикладом свободної думки.
Чи вдалим є таке співавторство, яке опановують Лілія Ніколаєнко і Василь Юдов у казках, покаже результат читацького попиту, однак такі казки вже з’явилися на літературному просторі і починають крок за кроком утверджувати своє місце в літературі. "Лицар зоряного часу", "Сон долин місячного шовку" і ось нещодавно створена казка "Розгортувач простору" - представники саме літературних творів, що написані "у дві руки".