ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.29
03:09
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини
Музичний супровід:
продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo)
Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То
2026.07.28
20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
2026.07.28
19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
2026.07.28
19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
2026.07.28
15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
2026.07.28
12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
2026.07.28
11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
2026.07.28
10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
2026.07.28
07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
2026.07.28
07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo)
«У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає
2026.07.28
00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
2026.07.27
22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
2026.07.27
21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
2026.07.27
17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
2026.07.27
16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
2026.07.27
14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галина Охманюк (1994) /
Проза
ТРАВИЧКО, Я БОСОНІЖ!
Тиша. Солодкі смугастики ранкових сновидінь ще не охочі втікати. Здавалося б, у вічно непорушну тишу тут вривається щось добре знайоме. «Те знайоме, — спадає на думку, — будить мене щоранку!» Мелодія із «Простоквашино». Улюблена… Але не тоді, як розганяє липневу зграйку замріяних снів.
Тихіше, щоб нікого не розбудити.
На годиннику о пів на шосту. У зачинені дерев’яні двері граційно спіткаються закохані нотки. Ах, моє ти л-і-і-то-о!
Все: виспана зелень, бадьорі краплинки. Скрізь: у поетичному мерехтінні ранку. Все для мене! Все для мене?
Ай-яй.. Ненавмисно струшую срібні росяні крапельки. Травичко, я босоніж…
Традиційна зарядка. Раз-два, раз-два… три…
Перші промінці. Повільно. Мимохіть? Ні, ще, певне, не зовсім прокинулись… О, привіт, Сонечку! Біжу по шовковій стежині. Швидко, а Сонечко наздоганяє. Стежка губиться серед високих трав. Із них на голі ноги ллється прохолодна роса. Метелики снідають. Вибігає доріжка.
Он вдалині – біліють невеличкі острівки ромашок. І я переходжу на швидкість великої допитливості. Вже зблизька вдихаю їхній аромат. Чимдуж обминаю бесіду струнких білявок, щоб не сполохати. Будяки? Звідки взялись?
Одна за одною краплі смарагдового кришталю обіймають мелодію ранку. Ось уже про щось шепочуться в повітрі. Між ними незбагненна гармонія. І я відчуваю своє єднання з природою. Відчуваю, як дарує вона енергію. З’являється бажання і сили бігти ще і ще, не зупиняючись, швидко. Я намагаюся збагнути таємницю її краси.
Далі – медові хмарки туману. Пахнуть малиною. Вчувається м’ята. Очима шукаю її вздовж стежини. Біжу і фантазую…
Де ж мій звичний фініш? Проминула. Від думки цієї стало дуже радісно. Вже недалечко до озера – і щосили туди! По дорозі білі шапочки кульбаб, дзвіночки.
Волошка кокетує з небом…
Вода – незаймане плесо. Глянула вгору — а Сонце вже тут. Здається, воно не міняє свою теплу космічну дорогу – найперше мчить до озера. Ось-ось – у водичку занурюються промінчики! Світлі, грайливі… Кличуть мене? Поринаю в чисту недоторкану глибочінь. На озері золота злива. Зайчики – на хвилях, на кладці, на очереті.
Наввипередки? Я плаваю, а вони за мною. Граються. Цей безперервний рух. А Сонечко вже вище. Воно хоче огорнути теплом усе-усе.
О, тихо, тихо... Здається, природа розповіла мені малесеньку таємницю…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ТРАВИЧКО, Я БОСОНІЖ!
Тиша. Солодкі смугастики ранкових сновидінь ще не охочі втікати. Здавалося б, у вічно непорушну тишу тут вривається щось добре знайоме. «Те знайоме, — спадає на думку, — будить мене щоранку!» Мелодія із «Простоквашино». Улюблена… Але не тоді, як розганяє липневу зграйку замріяних снів. Тихіше, щоб нікого не розбудити.
На годиннику о пів на шосту. У зачинені дерев’яні двері граційно спіткаються закохані нотки. Ах, моє ти л-і-і-то-о!
Все: виспана зелень, бадьорі краплинки. Скрізь: у поетичному мерехтінні ранку. Все для мене! Все для мене?
Ай-яй.. Ненавмисно струшую срібні росяні крапельки. Травичко, я босоніж…
Традиційна зарядка. Раз-два, раз-два… три…
Перші промінці. Повільно. Мимохіть? Ні, ще, певне, не зовсім прокинулись… О, привіт, Сонечку! Біжу по шовковій стежині. Швидко, а Сонечко наздоганяє. Стежка губиться серед високих трав. Із них на голі ноги ллється прохолодна роса. Метелики снідають. Вибігає доріжка.
Он вдалині – біліють невеличкі острівки ромашок. І я переходжу на швидкість великої допитливості. Вже зблизька вдихаю їхній аромат. Чимдуж обминаю бесіду струнких білявок, щоб не сполохати. Будяки? Звідки взялись?
Одна за одною краплі смарагдового кришталю обіймають мелодію ранку. Ось уже про щось шепочуться в повітрі. Між ними незбагненна гармонія. І я відчуваю своє єднання з природою. Відчуваю, як дарує вона енергію. З’являється бажання і сили бігти ще і ще, не зупиняючись, швидко. Я намагаюся збагнути таємницю її краси.
Далі – медові хмарки туману. Пахнуть малиною. Вчувається м’ята. Очима шукаю її вздовж стежини. Біжу і фантазую…
Де ж мій звичний фініш? Проминула. Від думки цієї стало дуже радісно. Вже недалечко до озера – і щосили туди! По дорозі білі шапочки кульбаб, дзвіночки.
Волошка кокетує з небом…
Вода – незаймане плесо. Глянула вгору — а Сонце вже тут. Здається, воно не міняє свою теплу космічну дорогу – найперше мчить до озера. Ось-ось – у водичку занурюються промінчики! Світлі, грайливі… Кличуть мене? Поринаю в чисту недоторкану глибочінь. На озері золота злива. Зайчики – на хвилях, на кладці, на очереті.
Наввипередки? Я плаваю, а вони за мною. Граються. Цей безперервний рух. А Сонечко вже вище. Воно хоче огорнути теплом усе-усе.
О, тихо, тихо... Здається, природа розповіла мені малесеньку таємницю…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0938 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0938 seconds