ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.06.22 07:59
розкажи мені ще
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою

Віктор Кучерук
2026.06.22 06:41
Неймовірно голосна
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.

Світлана Пирогова
2026.06.21 21:58
Гортензія-красуня пишно квітне,
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.

І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.

Олена Побийголод
2026.06.21 21:48
Михайло Ісаковський (1900-1973)

Був наказ йому – на захід,
    їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
    Громадянської війни.

Йшли у військо, розставались,

Іван Потьомкін
2026.06.21 21:00
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,

Ірина Вовк
2026.06.21 20:09
Вона була вихована серед білого мармуру, кольорових мозаїк Софії та шелесту пергаментів у скрипторіях сонячного Києва періоду «золотого віку» Русі ХІ століття. Донька великого князя Ярослава Мудрого, вона мала стати живою печаткою у великій грі європейськ

Борис Костиря
2026.06.21 20:08
Прозорий ліс у сутіні прозорій.
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.

Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну

Іван Потьомкін
2026.06.21 17:06
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,

С М
2026.06.21 16:52
Давно вже я не сходив, зі своїх ей, пагорбів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів

Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно

Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів

Іван Веселий
2026.06.21 16:50
Вдягнувши водолаза маску,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.

Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірив він, що крізь ті терні,

Євген Федчук
2026.06.21 16:08
Скоро наші уже будуть, мабуть Крим звільняти.
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую

Борис Костиря
2026.06.21 12:48
Час тече, наче плинна вода
У сипучий і ніжний пісок.
Час крадеться, неначе біда
У сплетінні геройств і пасток.

Не повернеться трепетний час,
Час кохання, дивацтв, розставань,
Що розкажуть важливе про нас,

Роман Миронов
2026.06.21 12:33
У твоїх очах небагато спокою:
Більше – суму багряного, наперстів
Зі слів на оголених пальцях –

Аж до критичного струму.

У венах моїх більше правди,
Особливо, коли вони навиворіт –

Віктор Кучерук
2026.06.21 06:58
Так учора ласували,
Що ні хліба і ні сала
В хаті кумовій не стало,
Бо вечеряли ми сито
Через добру оковиту
І здорові апетити.
21.06.26

Вячеслав Руденко
2026.06.20 17:44
…як завжди непостійністю єства
покриті часу всі червневі дні,
тече в них пустотлива каніфоль,
в кору вростають диво скрипалі,

таємний сенс від зібраних речей
несе очам рясний глибокий зміст
і квітне між граніту капріфоль,

Борис Костиря
2026.06.20 13:06
В спіралі скручується час.
Змією обернеться простір.
Який у світі водолаз
Пірне в глибини, як на прощу?

Який у світі чародій
Поверне запахи заснулі?
На сцену вийде лицедій,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші / "Горобина ніч" (1992)

 * * *
Катерино, ти знов приходила.
Катерино, ти щось приховуєш.
Щось тобою не договорено,
Щось тобою в листах не дописано,
Щось очима не доголублено,
Не долюблено –
Мною загублено.

Ти приходиш до мене в сни
І шепочеш губами теплими:
«Я така нещаслива з ним.
Нещаслива така без тебе.
Мов на страту, під гострий ніж,
На подружню лягаю постелю,
А постеля – німа пустеля,
Де всі муки ховає ніч.
Солов'ї насміхаються ніби...
Він ревниво шука моїх губ.
А мені – все одно...
Мені би...
Краще б він... каменюкою... був!..»

Катерино! А сон втікає...
Де поділась ти, Катерино?
Чи сховалася за дверима,
Чи тебе взагалі немає?
Прокидаюсь. І марю веснами.
Риюсь в пам'яті, ніби в мотлосі.
І махаю руками,
Мов веслами,
В океані моєї самотності.


1962

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-01-23 22:18:43
Переглядів сторінки твору 3220
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 5.966 / 6  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.846
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Блюзу
Автор востаннє на сайті 2025.05.04 08:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2013-01-23 22:47:51 ]
Знайомлюсь з Іваном і насолоджуюсь... мелодія.. легкість.. чудові сюжети і надзвичайна простота... Є чому вчитись!!!
і це завдяки пані Лесі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-23 23:08:21 ]
А мені, Миколо, затишно на душі від того, що татові вірші Вам подобаються :) Дякую!!!

Спасибі за Ваші слова на мою адресу.....я аж засоромилась...чесно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 00:52:44 ]
...гарно...
...душа моя - вже не пустеля навіть,
де муки всі ховає ніч...
в тім, не зустрілися віч-на-віч,
пліч-о-пліч наших протиріч...

мабуть, так треба було,
втікаємо самі від себе, наперед знаючи, що втікти від себе неможливо...

..гарний чуттєвий інтимний вірш. Прості слова, звичайні людські почуття...
і чомусь весь час хочеться сказати: "ну як про мене написано..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-24 01:05:56 ]
Так, Людочко....від себе не втечеш...і себе не обдуриш....
Дякую, що твоє серце відгукнулося.
Обіймаю ніжно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-01-24 07:17:11 ]
О. це так правдиво, як і є в житті...
майстерний штрих про Долі забаганки...щемно...(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 09:52:11 ]
І махаю руками,
Мов веслами,
В океані моєї самотності. - яка образність!!!
Чудова поезія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-01-24 10:07:43 ]
"А постеля – німа пустеля..." - як просто і ємко...
Дякую за прекрасну інтимну лірику...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-24 12:27:58 ]
Три останні рядки - супер!!! Чудова інтимна лірика.
Отримав задоволення від прочитання. Дякую, Лесю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 14:13:04 ]
А як Низовий ВІДЧУВАЄ жінку! Саме так воно й шепочеться...
Укотре взахваті!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-24 19:32:45 ]
Дякую, Роксолано. І мені щемить, коли читаю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-24 19:35:53 ]
Володю, я, чесно, коли вперше побачила цей вірш, була вражена саме цими рядками...
Дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-24 19:40:56 ]
Не хотіла б я опинитися на місці Катерини...
Дякую, пане Мирославе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-24 19:45:31 ]
Так, Олександре, у цих трьох рядках таке страждання справжнього чоловіка...
Дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-24 19:49:42 ]
Пані Любо, так приємно, що Ви це стверджуєте!
Я відчуваю гордість за тата. Виходить, він не помилявся...
Дуже вдячна!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 20:55:12 ]
Такий болючий вірш... Без ознак на краще...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-24 22:07:22 ]
Ви праві, пані Наталю. Вірш написано 1962 року...
А цей вірш - через 45 років:

Катерині

Ми не постаріли – згорювались
В цій розлуці довгій, в самоті:
Руки наші не переплітались,
Губи не зливались в люботі.
Ти цноту свою подарувала
Іншому - знічев’я чи зозла:
Умлівала плоть, та не співала
Приспана душа, і не цвіла.
Я також, напевно що, лукавив,
В насолоді казна що творив
З іншими жінками – я роками
Про святе гріховно говорив.
Сива моя ластівко найперша
І остання, в очі голубі,
Запізнілі сльози ніжно втерши,
Зазирну, зворушеній, тобі,
І скажу: проходить все, минає,
Сивиною криється, вмира,
Та ще довго відгомін лунає,
Струни пам’яті перебира...

2007


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дубініна (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-19 10:34:27 ]
Лесю, третій день перечитую цей вірш... Чимось зачепив він мене... Так боляче стає на душі, коли читаю його... Навіть не знаю, що сказати... Просто читаю і...
Дякую, що познайомили мене з творчістю Івана Низового!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-19 21:34:24 ]
Улянко, хочу вкотре подякувати Вам за небайдужість до творчості мого тата!
Я вже згадувала раніше, що Катерина була першим коханням батька... Дуже багато творів присвячено їй...

Я до тебе ніколи,
Ніколи уже не прийду,
Не знайду свого сліду
На стежці,
Забутій навіки.
Всі минулі роки,
Наче ріки,
Не перебреду,
Не питаючи броду, –
Пощезли і роки,
І ріки!
Все пощезло давно:
Ніч надій і безсонне вікно,
І вино почуттів перекисло –
Аж губи судомить...
Як давно це було,
Неймовірно, безжально давно –
Не згадати всього,
Не оплакати,
Не усвідомить!

1997