Петро Мідянка
поезія “Ужгородські кав’ярні”
збірка «Срібний прімаш», Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», 2004


"Мадам сумна. Маленький “Мулен-Руж”…
Брудні столи… І виноградні вуса.
А пиво чеське все-таки не пунш,
Та я за вас сьогодні вже нап’юся.

Мадам, от після травня місяць червень є.
Оса маніпулює по серветці.
А з вами смачно свіже пиво п’єм,
Обом нам тяжко, любочко, на серці.

То не біда, що не подали пунш,
Хоча година промайнула рання.
Офіціантики улесливі, без душ.
Такі, немов обсмоктана тараня.

Мадам, ходімо звідси, нам пора,
Липневий спір грози якраз доречний…
Повернемось до тихого двора.
Повернемось… І там посуперечмо."

Пародія

То пиво чеське зовсім "не бере",
Мадам сумна, пробачте, мила пані –
По назві думав – справжнє кабаре
На площі Бланш… Кордебалет в канкані…

Не “Мулен-Руж”, а гном, якийсь мутант.
Вже досить пива? Трішки пуншу може?
Знов забарився десь офіціант
Отой, що на суху тараню схожий.

На жаль, живіт – обмежений об’єм…
Брудні столи… Чого такі нехлюї?
Я більш не можу – зранку пиво п’єм,
Оса в бокалі й та… маніпулює.

А толку нуль. Не ліпше двісті грам?
Ви щось сумні, а я такий розкутий!
Замовлю зараз і докажу вам,
Що після травня червень мусить бути.

Ні, не докажу, думка щось… щеза,
А так би суперечились до ночі…
Ви не лякайтесь, любцю, не гроза –
То не гримить, то в животі гуркоче!

Пора!


10.02.2013