Я не чекала, а вона п р и й ш л а…
Хоча, неправда, я про неї з н а л а.
Але зима, мабуть, на те й зима,
щоб бути в змові з сірим кардиналом.

Зима прийшла , і на тобі – слабо ?!
Ці сиві мітки, наче з магій Вуду…
Їх не відробиш і , життя – лайно
в Офелії, у мене і в Гертруди!..

Зимі не страшно ( тут без всяких ха) .
Вона єдина хто не постаріла…
А втім, облиште! В безвісті гріха
усякий айсберг був жіночим тілом.

Світанки темні позичає день ,
здолавши прощу з попід неба Люрду.
Бо сон – це вічність. Блякла акварель
сумної казки Василіс премудрих..

Я не чекала. А зима прийшла…
Сріберний шлейф провісниці розлуки
змахнув зухвало із мого чола
усю високість версій книгодруку.

І так краєчком – тисячі речей
облагородив сутністю на біло…
А я чомусь ,за Доріаном Грей,
продати душу раптом захотіла.


Над білим полем місяць уповні –
краса не зносить спрощень авангарду.
...Жінки і зими на однім човні
вмерзають в сутінь болем безпорадну.