ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вероніка В
2026.01.28 19:15
Світова скорбота
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху

бо в птеро лиш одна турбота
режим на ім’є світова скорбота

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Трестман Григорій "Марк Шагал в Меа-Шеарім"
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
***
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
У пошуку істини.
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Смиренний псих
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
Кохання зимові дні (The Doors)
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
Якщо і коли
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
Мотузка
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
***
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Віршування
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
Присвята одній пані-злодюжці
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле

Ігор Терен
2026.01.26 18:45
Короткометражні пайзлики
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.

***
А лінія життя, що на долоні,

Юрій Лазірко
2026.01.26 18:11
Не про те -- Альбом Теревені від Зеня -- батярські пісні
Пав король. Бажання випало за ним.
Чи всох, чи здох... пучечком затугим...
Рай-тузи я зминала у пітній руці,
життя не в шоколаді і не в молоці,
ушир розмазувала посміх на лиці,
в той дім ступала, де кальянив дим...

Приспів:

В Горова Леся
2026.01.26 16:48
Сніг
Сьогодні сніг колишній втратив присмак.
В дитинстві пах весняною грозою,
Озоном літнім, і сідав зумисно
На губи, щоб розтанути росою,
Та смакуватися у чистих бризках,
І хвастатись- такий бадьоросвіжий,
Що можна з'їсти з нього цілу сніжку!

Марія Дем'янюк
2026.01.26 16:19
Ялини гілка
Тут час дрімає на ялинці,
І я блукаю наодинці,
А сніг всміхається - блищить,
Синичка на гіллі сидить,
І раптом пурх і полетіла,
А я сніжиноньки ловила...
Гойдається ялини гілка,
Вже не синиця...Певне білка...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Марійченко Затія (1972) / Вірші

 Пам,яті Івана Низового

Свою Україну любіть...

Т.Шевченко

Потрібен час. А час - найкращий лікар.
Ми виживем і перетерпим все.
Серед провалів і трагедій віку
Ми українське слово пронесем.
І мазохісти, й націоналісти
Ми вже тому, що українці ми.
А вміємо не тільки сало їсти,
Наш хрест - від Соловків до Колими!

Не будьмо емігрантами удома!
Хай в,ється пісня, обпікає пліть,
Хай валить підла зрада чи утома,-
"Свою Україну любіть.
Любіть її во врем,я люте,
В остатню смертную минуту
За неї Господа моліть".




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-04-14 13:21:01
Переглядів сторінки твору 4356
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.081 / 5.5  (4.895 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.356 / 5.31)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.07.02 07:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-14 13:26:08 ]
Низький уклін, дорога Затіє, за таку присвяту...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-04-14 14:32:59 ]
А вміємо не тільки сало їсти,
Наш хрест - від Соловків до Колими!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-04-14 20:00:36 ]
Майстерно вплетене Кобзареве слово у віночок пам'яті Низовому...

Іноді навіть час не лікує...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-04-15 21:40:06 ]
виживем, перетерпим - усічена форма дієслова... вживати - обережно і не дуже часто, а тим більше одне за одним...

Що стосується присвяти...
цікаво! Присвята Низовому, епіграф із вірша Шевченка і... закінчення-вплетіння Кобзаревих слів...
вірш настроєвий, але присвяти Низовому не бачу... хіба, опосередковано...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-16 19:47:30 ]
Дорога моя Людмилочко, я тебе дуже люблю.
Дякую за небайдужість. Але задум Затії я сприйняла з радістю. Я знаю, ким для Низового був Шевченко, і можу уявити, як би радів тато, що його ім"я хоч якось пов"язують з безсмертним Словом Кобзаря! Ця присвята Затії для мене така природня: Низовий змалечку полюбив Україну, як любив її Шевченко, Слово Тараса надихало Низового, і сам Низовий усе своє життя вже надихав інших своїх сучасників вірно служити Батьківщині... Великий Кобзар заповів усім поколінням любити Україну, наш сучасник Іван Низовий із Сумщини виконав цей заповіт... А нам далі нести Кобзареве Слово, щиро любити Україну...
Ось так я побачила цю присвяту.

Я вчився все життя...
Читав багато книг –
Немов зривав плоди на мудрім древі.
Але одній лиш книзі –
"Кобзареві" –
Я пам’ятник в душі своїй
Воздвиг.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-04-16 21:06:06 ]
...шановна Затіє, Лесю, товариство! міркую так, що... потрібно змінити назву самого віршу.
"Івану Низовому". Тоді буде зрозумілим зміст віршу і особиста думка Затії Марійченко. Але це не є "Присвята..." Це є ВІДПОВІДЬ сьогоднішнього покоління Івану Низовому на його творчість, що має корені і продовження, і спорідненість творчості Шевченку, але відповідає сучасності. Близька, зрозуміла... Наша!
...моя думка. Якщо в розріз з думками...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-16 10:51:57 ]
Згідна з пані Людмилою щодо обережного вживання усічених форм дієслів, але є і потужні контраргументи щодо цього - сучасні визнані поети їх теж неодноразово використовують ( див.поезії Ігоря Павлюка тут на ПМ, зокрема...=87613). :))
Щодо присвяти, то тут, хай вже вибачає пані Людмила, я з нею не погоджуюся, хоча у кожного - своє бачення і сприйняття. Той масив поезій Івана Низового, що мені пощастило прочитати тут на ПМ, цілком справедливо нмсд дозволяє провести аналогію між любов'ю до України у Низового і у Кобзаря... Можливо ці мої слова можуть видатися занадто пафосними, але мені справді відчувається щире синівське вболівання за малу та велику Батьківщину у дуже багатьох творах Низового.
Прочитала цю присвяту ще два дні тому, але не мала можливості спокійно проконтувати, але ще тоді, за першим прочитанням, сприйняла її цілком органічно. Таке моє бачення.
З повагою до всіх - і авторки вірша, і коментаторів. Щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-16 10:53:01 ]
...прокоментувати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марійченко Затія (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-17 17:42:29 ]
Шановне товариство! Не буду лукавити.Цей вірш написаний не тепер. Проте мені в ньому завжди чогось не вистачало. Глибше знайомлячись із поезією Івана Низового, прийшла до думки, що цей поет один із тих, про кого вірш. Пов,язуючи його назвою з конкретною Особистістю, я віддаю їй належне й водночас поглиблюю зміст, він стає конкретнішим і зберігає узагальнення. Що стосується назви, то при зміні на "Івану Низовому" початкові рядки, мабуть, не відповідатимуть їй.
Усім коментаторам велике спасибі за цікаві і змістовні зауваження.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-14 22:01:47 ]
Дуже сильний вірш!
Проникнутий великою любовю до рідної землі.
Дякую!