Шановна РМ. Збіги є, навіть більше, ніж хотілося б. Але я не про це. Ризикую викликати
до себе упередження ставлення, але маю свою позицію, яку би хотів виразити. Не знаю, чи читатимете Ви мої коментарі, та я мушу сказати ось що: Ви кажете, Бог досяжний,
бо він у серці, він є Любов. Де Ви бачили таке серце? У наших цинічних політиків, корумпованих чиновників, продажних суддів, церковних діячів з годинником у десятки тисяч баксів чи у простої людини, що ходить на службу Божу, а потім до буфету пити горілку. Матюки, свари за межу, крадіжки, продаж голосу на виборах і т. д. Хіба там є Любов? В історичному ракурсі: у німецьких солдат на пряжці ременів було написано «З нами Бог», свята інквізиція закатувала сотні тисяч людей, ісламські екстремісти підривають себе, щоб убити десяток ні в чому не винуватих людей, божевільний священик веде кілька тисяч дітей визволяти Гроб Господній і вони всі гинуть по дорозі і т. д. і т. п.
Там нема Любові. Досягти Бога можна, щоденно виконуючи Його заповіді, а не говорити про Любов. Багато таких людей? Одиниці на Все людство. Вони праведники, бо відреклися від усього заради ближнього. Це і є Любов. Але це виняток, що тільки підкреслює правило – люди грішать і не надто тим переймаються. У кожному серці – біле і чорне. Коли людина робить добро, у її серці Бог. Але згодом людина вчиняє якісь неправедні вчинки(якщо ні – киньте у мене камінь) і Бога у її серці вже нема. Так усе життя: боротьба добра і зла в одній душі. А досягти Бога – значить назавжди утвердити у своєму серці Його присутність. Практично це неможливо. Тому я і написав «знову війна, де Бог недосяжний». На цю тему можна говорити годинами, переконувати один одного у чомусь, але однозначної відповіді не знайти. З повагою До Вас Автор.

Краще пізно, ніж ніколи. Ваші зауваження взяв до уваги, наскільки зміг - виправив. КП занизький, але така тональність вірша і штучно підтягувати коефіцієнт не варто. Дякую за коментарі.