ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентина Попелюшка (1967) / Вірші / Життя-міраж

 Пам'ятник коханню

Сталося так, що 14 жовтня 2010 р., у свято Покрови, я була присутня на спільній молитві кількох сотень людей біля унікального капличного комплексу в селі Озерна, що на Тернопільщині.
Відзначали десяту річницю його спорудження. Історія, яку мені розповіли місцеві мешканці, була зворушливою настільки, що невдовзі був написаний цей вірш.

...
перейти до тексту твору




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-04-23 18:08:51
Переглядів сторінки твору 7275
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.016 / 5.5  (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-23 18:22:15 ]
Зворушлива історія і викладена Вами добре. Дякую, Валентино.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 18:32:07 ]
Дякую Вам! Шкода, та іноді трагедії руйнують людські долі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 21:32:15 ]
трагедія, що подарувала світові Любов...

о!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 21:49:31 ]
Так, Домініку! До Озерної завжди приїздять весільні кортежі з усієї Тернопільщини і не тільки. Пам'яті загиблих наречених вклоняються молодята, це вже стало традицією. А з фото їм посміхається вічно юна Наталя...
Дякую Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-04-23 21:57:17 ]
Болюча історія...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 22:37:45 ]
Особливо для батьків...
Дякую Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2013-04-23 22:02:15 ]
О, знову сюжетна штучка! Життя так інколи долі закручує, що й не придумаєш сам.

1.Для кОтрих сьогодення стало свідком. - цілий рядок якись натягнутий з різних причин: свідками можемо бути МИ сьогодні, а не саме сьогодення - воно лише кімната, де ми стаємо свідками, наголос у слові "кОтрих".
2.ЩоБ В ЗЛагоді - затискається мова -
Аби у мирі? - варіант
3. Та В Переддень - у переддень?
4.Вночі, мов злодіЙ, ВКРаВСя СТРумінь газу. - тут теж можна полегшити вимову
Вночі закрався злодій - струмінь газу.
5.Дві птахи, білі - кома зайва
6.Чому так сталось – нам хіба судити -
Так сталося. Чому - не нам судити (звучання стає просторішим)
7.А верби шепчуть листям - Шепочуть верби листям (вживання скорочених форм, як от ШЕПЧУТЬ, (шепочуть), сталось (сталося) - більш характерне для російської мови (случилось, шепчут).
Ото і все, ніби.
Доброї ночі!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 22:36:02 ]
Дуже вдячна Вам, Ярославе, що не шкодуєте часу на вдумливе ознайомлення з результатами моїх "мук творчості" та поради щодо їх вдосконалення.
Завдяки Вашим корективам, вірш стане досконалішим.
Добраніч!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 22:11:38 ]
Озернянські Ромео і Джульєта... навіки разом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 22:36:46 ]
"Так хотів Бог..."
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 22:54:30 ]
Один із пагінців мого родового коріння саме із Озерної на Тернопільщині...
Дякую вам за розповідь про тремку і щемливу історію кохання. Бачила цей комплекс, але не знала що він символізує.

А верби шепчуть листям про кохання...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 23:05:26 ]
Дякую, Ксеніє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2013-04-23 23:14:17 ]
О! Ну то маєте знати п. Богдана Калушка, його кафе "Зупинка" навпроти . Це кафе він започаткував для того щоб заробити коштів на побудову комплекса. Відтоді і до сьогодні це дуже популярне серед водіїв і ескурсантів місце.
Через 9 років він похоронив і молоду дружину...
Тепер, на скільки знаю, він великий меценат і жертводавець.
... У ті часи, незнайомий перехожий затримав мене посеред вулиці Мукачево із запитанням: "Ви не знаєте, випадково митця, щоб зробив скульптуру Божої Матері ..." Я озирнувся по боках чи це дійсно до мене звертаються незнайомець...
Насправді у мене товариш, молодий початківець щось ліпив із глини ніяк не схоже на скульптуру. Та я його і відвів до нього бо тоді іншого й не знав.
Це був Петро Матл. Автор всіх скульптур у Джублику. Зараз він всесвітньо відомий скульптор, зокрема на релігіну тему...
Дійсно цікава історія цього комплексу, та й цієї людини ...
Прошу вибачити за флуд...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 23:20:11 ]
Ні, я нікого не знаю в Озерній. Ця родова гілочка відламана, на жаль.
У кожного своя історія болю... Дякую за розповідь.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2013-04-23 23:41:34 ]
Тут мабуть незрозуміло, що цей незнайомець і був п. Богдан Калушко, а центральну майже триметрову статую цього комлпексу із дуже дорогого мармуру він замовив у молодого тоді початківця - Петра Матла. Він і досі не знає чому він так поступив, хоча до того з пів року шукав по Україні і за кордоном митця, кому мав доручити цю роботу...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-23 23:12:54 ]
"...Питався тато донечку, бувало,
Де хоче мати хатоньку-світлицю,
Але вона на те відповідала:
«Ти краще побудуй мені каплицю…»"

Ніби передчувала...

"...Дві птахи білі, як весільні квіти,
Несли до неба душі їх на крилах..."

Просто ще і ще перечитую...

Валюшо, спасибі за таку поезію. Вона очищає...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-24 07:02:29 ]
Розповідають, у день похорону і справді дві білі пташки кружляли над домовинами, аж поки їх не вкрило землею... Тяжка історія. Треба цінувати кожну мить життя, бо не знаємо, яка стане останньою...
Дякую, Лесю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-23 23:30:28 ]
Зворушлива історія... І розповідь - майстерна!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-24 07:04:09 ]
Дякую, Галинко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-04-24 07:39:41 ]
Я стільки разів проїжджала повз капличку...тепер без сліз не зможу...

http://visnyk.lutsk.ua/2011/04/20/11731/ - тут можна прочитати про Загадку Озернянської каплички більше.

дякую вам, Валентино, за розворушення душі)