Ой Женько, моя Женько,
Дитинство ти моє,
Донині вдячна долі,
Що ти у мене є,
Багато років разом
У щасті і біді...
А дружба не міліє,
Хоч ми немолоді.
Як я з тобою поряд -
То затишно мені,
Немовби повернулись
Далекі юні дні:
Коли було нам легко,
Батьки були живі,
Життя цвіло ромашками
У запашній траві.
І ми з тобою мріяли
І вірили в дива -
У пам'яті далеке те
Яскраво ожива:
Ось ідемо у школу
У гумових чоботях,
І модні туфлі-шпильки
І мами на воротях.
А ось біжИмо з танців
У росяній траві,
Тікаємо від хлопців,
Бо матері праві.
Чи пісню в твоїм домі
Укотре завели,
Батькам нашим хорошим
Ми зайві не були.
Ось сукні моя мама,
Однакові для нас,
З любов'ю вишиває -
Дивує ними клас.
В бригаді малоліток,
Таких, як і самі,
Вантажимо вагони -
Романтики смішні.
Хоч потім і дороги
У нас нарізно йшли,
Серцями нероздільно
З тобою ми були.
І з першим нашим сином
До тебе ми спішим
Дитям моїм милуєся
Так, нібито своїм.
І торохтить кравчучка,
Підскакує, скрипить,
Ми на вокзал Ідемо,
Хоч місто міцно спить.
І я бурчу тихенько:
- Таксі були б взяли.
-П'ять гривень також гроші,
Ми не з панів – пішли.
Чалапаю слухняно,
Твоя хода легка.
Сльоза на моїх віях
Солона і гірка.
І вдячність переповнює
Усе єство моє -
Уже не сумніваюся:
Дива у світі — Є!

2010р. Надія Таршин