ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.03.18 06:36
* * *
Сірі котики вербові
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.

Ірина Вовк
2026.03.18 06:35
Княжна козацького степу: Епілог Пам’яті. Троянда і Полин
Не шукайте її в холодних реєстрах, у переліку дат чи в тесаному камені. Вона розчинилася в Рашківському тумані, там, де Дністер зупиняє свій біг, зачувши шерех княжих подолів. Її могила – не пагорб із хрестом, а простір між козацьким степом і молдавськи

С М
2026.03.17 22:01
За чуттями (Jefferson Airplane)
За чуттями як-от бити фарфор
Або сміятися
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись

За чуттями, як-от падолист
Або усміхання
Падай листям усміхаючись

Ірина Вовк
2026.03.17 19:35
Княжна козацького степу: Намисто султана -- прокляття і любов (продовження 3)
…У скринях окованих, серед шовків і смирни, лежало в о н о – дарунок зі Сходу, важкий і сліпучий. Намисто султана, де кожен алмаз – як сльоза, і кожен рубін – наче крапля крові пекучої. Господар Васіле Лупул надів його доньці на шию в день шлюбу: «Носи, Р

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
***
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
На межі терпіння
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Юрій Гундарів
2026.03.17 12:22
Мій читацький денник. Юрій Яновський
…Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я л

Борис Костиря
2026.03.17 11:46
Відображення
Ти дивишся у дзеркало
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,

Ірина Вовк
2026.03.17 09:33
Княжна козацького степу: плач Розанди (продовження 2)
«Ой, під горою, під Сучавою, Там козак Тиміш лежить із славою. Там не били в дзвони, там не грали сурми, Тільки лиш Розанда мовить так над мурами... – Ой, мій соколе, ясний муженьку, чом не кличеш мене, мій под

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
* * *
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
У розлуці
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Володимир Бойко
2026.03.17 00:30
Довколополітичні думки -11
Російсько українська війна – війна за виживання. Українців – як нації, московитів – як імперії. Мало повернути державність, треба повернути ще й історію. Моральні авторитети черпають своє натхнення із кримінального минулого. Найліпше захищати інт

Ірина Вовк
2026.03.16 23:37
Княжна козацького степу: Шепіт над безоднею (продовження 1)
– Ти знову дивишся на захід, Тимоше, – її голос був тихим, як шелест шовкової завіси. – Там, де небо стає червоним, наче розлите вино твого батька. Там Молдова... чи там війна? Він не обернувся, але вона відчула, як напружилися його плечі під жупаном. Йо

Ірина Вовк
2026.03.16 19:53
Княжна козацького степу (Багряний етюд у прозі)
«…Їх щастя тривало – як літня гроза, На білеє личенько впала сльоза. Лишилась вдовиця у Рашківській тиші, Де вітер холодний легенди колише. Ні перли коштовні, ні княжий поріг Від лиха і згуби її не вберіг. Розтанули мрії, мов замок з піску, Лишивши

Артур Курдіновський
2026.03.16 18:13
Голоси минулого (великий вінок ронделів)
МАГІСТРАЛ

Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.

Так важко волю стиснути в кулак,

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Час примирення
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Валентина Попелюшка (1967) / Вірші / Життя-міраж

 Забирайте дива за мрію!
...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-05-15 19:40:14
Переглядів сторінки твору 8725
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.412 / 6  (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-05-15 20:11:02 ]
Древні міста Содом і Гоморра жили без жодних табу... Світ іде до відродження цих міст, - на жаль. Помірковане табу - це благо! Звичайно, що і занадто забороняти, - не добре...
Гарний вірш. Спонукує до роздумів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-05-15 20:20:21 ]
А знаєте, що надихнуло?:)
Недавно, через кілька днів після Великодня, за родинним обідом я промовила: "Ніяк іще не звикну, що вже можна їсти м'ясо, сир..." І пішли думки вголос: "А уявіть собі, як живеться тим, яким завжди усе дозволено, без жодних обмежень".
Чомусь ті роздуми не залишали мене досьогодні. Так що, на відміну від усіх попередніх публікацій, це - "свіженький" вірш. Дякую, Володю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-15 20:18:26 ]
Цікавий вірш. Не дай Боже, такої дійсності. Якось мені перший рядок читається важкувато. Може, то тільки мені. Не зважайте, Валентино. Успіхів!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-05-15 20:21:46 ]
Та ні, він справді важкуватий, та не вдається поки що його полегшити. Вірш іще "свіжозліплений", мабуть, поспішила ділитися своїми роздумами. Може, щось "навздогін" і переінакшу. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-05-16 11:32:04 ]
О, я й сам таким грішу - виставляю щойно написаний вірш, а, побачивши його у стрічці нових надходжень, швиденько виправляю, деколи до невпізнанності.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-05-15 20:40:26 ]
М'ясом об'їдатися таки не варто... але ж хочеться:))) Так і все інше...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-05-15 20:45:37 ]
Хочеться, коли не можна:) А коли можна - "вседозволеність не цікава":))
Дякую, Мирославе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-15 22:04:06 ]
Валю, поділяю погляд на це питання. Воно достатньо серйозне...

Ви яскраво передали свої тривоги! Дякую!

Якщо дозволите, мені хотілося б Вас підтримати дещо, як мені здалося, суголосними рядками мого батька:

Душі моїй не вистачає меду,
А гіркотою вже перепилась…
Жаліючи наївну привереду,
Прошу її: "На білий світ вилазь,
Сідай до столу: вип’ємо достойно
За нас обох. А квітці та бджолі
Помолимось пристойно і престольно –
Посланницям небесним на землі!".

Душа в солодке скочила й… застрягла
В дурманячо-п’янкій трясовині:
"Рятуй, – кричить, – мене загубить спрага
По гіркоті, що виросла в ціні!".
Звільняю душогубицю з полону,
Відпоюю гірким, а для смаку
В напій життя виціджую солону
Святу сльозу, терплячу і терпку…

Ще раз дякую, Валюшо, за такий твір!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-05-15 22:14:06 ]
Дякую Вам, Лесю! Хочеться вчитися майстерності, щоб так само тонко і точно передавати свої думки. Щиро уклінно дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-15 22:14:26 ]
Після Лесі хіба ще знаки оклику!!!!!!)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-05-15 22:16:27 ]
Всі знаки оклику - рядкам Івана Низового.
Ось де криниця мудрості! У мене поки що невеличке озерце:)
Дякую, Світланко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-15 22:57:46 ]
Валю, Низовий би і мене, і Вас із Світланою посварив, що з моєї вини талановиті жінки переключилися на чоловіка..)
До речі, у Луганську немає на сьогодні поеток, які би могли похвалитися такою майстерністю й щирістю, які є в дівчат ПМ... Це правда.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-05-15 23:13:47 ]
Щиро рада за ПМ.
Сьогодні мені сказали, що найсильніші автори покинули цей сайт. Можливо... Але я тут зустрічаю талановитих і душевних авторів, і це радує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-05-15 23:20:58 ]
Такої атмосфери, як зараз у ПМ, напевне не було від часу створення майстерень. Це тішить. Бо, коли я прийшда сюди уперше в 2009 - це була територія бойових дій.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-05-16 09:28:54 ]
Ксеніє, чому в 2009? Бачу, що дата Вашої реєстрації: 2011-11-09 19:56:37. :) А я і справді прийшов у 2009, і за 3 роки не бачив ніяких бойових дій. Час від часу виникали суперечки, та суперечки літературні. Але в основному було весело і цікаво. Якщо критикували, то з гумором, з жартом, писали пародії, деколи дошкульні. А що зараз? Як мед, то й ложкою? Ну що кому дають ці солодкі коментарі? Незграбні рими - чудово! Збої ритму - геніально!
А ось ця "безкоштовна роздача білих слонів" (у стилі гасла ЦК КПРС до радянських свят: "Кожному пасажиру - по м'якому місцю!") - "Кожному автору - по R2!"? Дали автору R2 - і все, він вже почувається небожителем, непогрішимим, вважає, що йому можна і дієслівні рими вживати (що є невід'ємною прерогативою тільки членів НСПУ), і всіх своїх критиків в одне місце посилати (а це вже - невід'ємна прерогатива членів МСПУ) - а що ж насправді? А насправді - катастрофічне падіння рівня критичного коментування призводить і до катастрофічного падіння рівня римування. C'est la vie, як кажуть французи! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2013-05-15 23:24:20 ]
Так, Ксеніє, -це правда. Валю, гарно, як завжди...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-05-15 23:29:25 ]
Дякую, Юлю! Дякую, Ксеніє! Начувана вже про війни. Це трішки дивує, бо поезія - це культура, мистецтво, а не Верховна Рада:) За що тут воювати? Місця вистачає всім, простору для поетичних роздумів - теж. Так що мирного неба Майстерням!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-05-16 11:29:30 ]
Воювали за те, аби поезія була справжнім мистецтвом, а не кітчем, шедевром, а не витвором ремісника чи його невправного учня.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Ільїна (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-15 23:32:10 ]
Цікава думка, майстерно викладено. Надмірності не призводять до добра. До того ж, те, що важко здобувається, приносить більше радості, ніж те, що "на крилах несуть вітри".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-05-15 23:34:18 ]
О, так, коли все само пливе до рук - воно найменше цінується. Вистраждане ж - безцінне.
Дякую!


1   2   3   Переглянути все