Я в тобі кохаюсь до нестями ,
Як бджола у квітів в пелюстках,
Обвиваю жадібно думками,
Ритм яких у серці сіє страх.

Та згоріти серце не боїться,
Бо в твоїх обіймах цілий світ,
Сірих днів руйнуються границі,
Миле серце манить мов магніт.

Твій нектар солодка ейфорія,
Саме з нього мед палких пісень,
Що співаю в всесвіт як умію,
Безупинно кожну ніч та день.

Бо інакше б це не було щиро,
Була б грішна пристрасть без вогню,
Безкорисність основне мірило,
Почуттів якими я горю.

Я в тобі кохаюсь до нестями,
Ти натхнення вічне джерело,
З нього п’ю я спраглими губами,
Благодаті Божої вино.