Абалдеть! Юрко, ти це що робиш? До чого тут Далі?
Це ж особисте:)))

Який цікавий вірш ! Дякую !

Не потрібно ніяких асоціацій - тут усе точно описано ! Філософськи, лаконічно, боляче, самотність... Тішить, що вірш давній. Надіюся, що самотність вас уже покинула ;)

Тут не виганяють - тут шлють культурні листи ;) Або ліквідують ...

А я не звертаю увагу на назву твору ;) сам твір вражає... Ло того ж, іноді, бувають миті провокації, коли виголюються чуття і почуття, тоді треба відсторонитися від чогось і зосередитися на чомусь іншому. Це - як зубний біль, мусиш його терпіти, доки не попадеш до стоматолога ;) Але жити із тим болем однаково мусиш, бо до зустрічі із лікарем далеко :)

може пана Кулікова тоді не було близько біля сайту ? Може Юрій дещо виправив у своєму творі ? Тут нема обмеження на кількість публікацій одного і того ж твору ;) Може пан Юрій готує зараз нові твори, а про себе нагадує цими віршами. Або перевіряє наші відчуття і увагу - це, як соціологічне опитування - чи готові ми до Весни ? Чи ще спимо Зимовою сплячкою ? ;) Я теж сьогодні водночас із публікацією нічного свіжоспеченого віршика виправила кілька давніх, але наперед сюди не виставляла :)

Ну, а я 4 рядочки тільки-но написала :) Іноді лаконічність вірша більше передає почуття, ніж грандіозна поема ;)
Обмін шістками, це інше питання. Сьогодні я шісток подарувала щедро в честь початку Лютого, в честь закінчення Зимової сплячки, в честь того, що мій милий прокинувся із Зимового сну... ;)
Дехто сімки різко ставить. Дехто спеціалізується на зрізанні рейтингу. Дехто постить (я постила на оцінки майже 3 тижні).

На Самвидаві, Серже, такі ж чутливі, як діти, люди, як і всюди інде. Іноді треба підтримати класною оцінкою молодого поета, щоб йому крила розкрились для широкого і високого польоту :) Бо різка критика не завжди є доброю. Іноді можна кривим словом "убити" талант, бо він, як чутлива квітка :)

Стратегія, тактика, Образи, чуття, чуттєвість - це усе суб*єктивні оцінки, які у кожного свої.
Іноді ти пишеш твір і сам насолоджуєшся тими Образами, які на твою думку є вдалі, А люди вираховують рими і такт і не звертають уваги на твій твір.
Звісно, мені до душі, коли хтось робить зауваження по суті, коли виставляючи низьку оцінку, мотивує її. Не приємно, коли спересердя кидають в лице "банальні рими", коли сотні видатних використовують ті ж рими і вони нікому не видаються банальними..
Мені подобаються поради, висловлені друзями, у дружній формі і з бажанням допомогти покращити твір. Сама я висловлюю поради стосовно чистоти мови. Іноді - стосовно ритму ( зараз, бо вже трохи навчилася його вираховувати).
Водночас я ціную чужі твори, які несуть глибокі почуття. Тоді висловлюю своє захоплення.
Але, повторюю, це дуже суб*єктивні думки.
Я довіряю поетам із вродженим чуттям, із досвідом, із філологічною освітою, а таких є небагато. Я не хочу зараз перераховувати їх поіменно, щоб нікого не образити. Просто, є коло людей, яким я довіряю. Але є ж і інші поети, яких я, просто ще не знаю :) То як я можу їм не довіряти ?

Ти пишеш, що читаючи цей твір, під яким ми нині розгулялися у дискусії, ТОБІ НЕ ПРИХОДИТЬ У ГОЛОВУ НІЧОГО КУЛЬТУРНОГО... А ти задумався, як тонко виписана самотність людини? Літературний герой змирився із своєю самотністю, дні його життя одноманітні. Дні змінюються один за одним, схожі на попередні дні, і про них він згадує, лише виймаючи із шафи чисті шкарпетки. Герой не має чи не відважується на знайомство із кимось і тому сам із собою грає у шахи. Герой будить себе від буденної самотності чашкою міцної кави...
Задумайся, Серже, усього 12 рядочків, а як виписано ціле життя людини !
А ти кажеш, що не варто писати твори малого розміру...
Та іноді, великий поетичний чи прозовий твір не вмістить у себе такого пласту життя Людини...