Три картини-варіації з епілогом

Картина перша. Вагання

Бідолашне стоїть дівчатко
Й хоче ласки – чуженький татко.
Татко серце затис в долоні:
Як торкнутись чиєїсь доні?
Де сховатися від моралі,
Щоби дьогтем не шмарували
Ті людці, що не хочуть їсти,
Тільки б в душу чиюсь залізти?
І стояти їм, поки світу,
У розповні тепла-привіту…
Всохнуть груди, впаде лібідо.
Хто був татком, той стане дідом.
А з дівчатка – о, ніжна квітка! –
Істерична постане тітка…
Бідні Йорики два: дівчатко
І чужий, такий рідний, татко.

Картина друга. Щастя

Це буває. Як справжнє диво.
Все здійснилось. Вони – щасливі.

Картина третя. Шлюб

Бідолашне було дівчатко,
Але жваве. І жвавий татко.
Тож стрибнули, мов Галкін й Алка.
І палкою була їх палка.
Пахла гречка так любо-любо.
І любов завершилась шлюбом.
І змістилась, як взяв за жінку,
Мила з серця в його печінку…
Далі те, про що ми вже чули.
Тож повернемо їх в минуле.

Епілог

Бідолашне чуже дівчатко
Хоче ласки. І хоче татко.
Теж чужий. А на перепутті
Йдуть в майбутнє шляхи майбутні.
І майбутнього не вгадати.
Втрьох їм так у віках стояти!..
– Чом утрьох?
– А вам що до того?
Він, вона і, звичайно, в нього.

6 березня 2012 року