ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Костянтин Мордатенко (1975) / Вірші

 вірш видалено
вірш видалено

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-07-02 00:09:06
Переглядів сторінки твору 4326
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.695 / 5.39)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.579 / 5.3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.714
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.08.08 07:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-02 00:09:35 ]
... отакі справи...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-07-02 15:51:58 ]
як я розумію - діагноз іде на покращення:)
там одруківка - місті=місці

мені сподобалося!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-02 16:29:56 ]
"жінкою", "вони зачали" (непорочне зачаття я у д.в. відкидаю) - це перше, що помітило моє око, а не я (в мені теж відбуваються незначні і безпечні роздвоєння - ні, не особистості, а примітивно-функціональне відокремлюється від штучного або генетичного).
Я десь на сайті бачив однакові вірші. Одного разу (тобто, здається, першого разу) автор був розкритикований. У нього були вірші на зразок (хай вибачть мені цензори та жіноча половина) "срала-мазала-казала". Згодом вони трішки змінились, думки вибудувались у щось більш логічне або не логічне, але струнке, і той автор прийшов з ними ж. Зовсім инша справа. Його зустріла слава.
І питання тут, скоріше, не в технологіях, а у другому погляді читача на те ж саме, щоправда, не без додаткової роботи над текстами.
Цікаві твої твори. У цьому мені багато чого сподобалось, особливо про вагітности у заключній частині. Голова, яка в пакунку - з певними обмовками.
Це не якась оцінка і не розгляд, а побіжний (виконаний нашвидку) відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-02 17:43:32 ]
Ксенія Озерна - дякую (в т.ч. за виправлення) - Ви мені допомогли.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-02 17:48:18 ]
Семен Санніков - дякую, друже; так само і за виявлені помилки: після написанні читав-читав - і не побачив :)
Дуже радий, що за відсутності на поточній стрічці - вже є 15 переглядів.
лише коментарі і є єдиним джерелом привороту (тобто публікуються, що всі бачать).
О часи, о звичаї!
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-07-02 19:20:23 ]
я був кульбабою, а моя голова захмелілим джмелем,
який упав з кульбаби…>;
моя голова – це все, що у мене є:
я в ній живу,
в ній ховаються Марія і Йосип з Ісусом від Ірода;
в моїй голові Дніпро – це вуса Т.Шевченка,
а вуса Т.Шевченка – це міст Патона через Дніпро;
якщо мою голову кинути в хмари,
вона стане схожою на лінивий вареник в сметані із цукром;


Костянтине - ти тесля, котрий витісує двері у майбутнє (або уже витесав, поставив і живишся майбутнім, кидаючи крихти зі столу нам, голодним і лінивим:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-07-02 20:00:14 ]
Вражена...перечитую...Цікаво, глибоко, нестандартно...Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-03 17:51:05 ]
Ксенія Озерна, Світлана Костюк - дякую.
:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марійченко Затія (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-04 15:28:50 ]
Цікаво, оригінально(Ваша фішка!)!"Веселка -вагітна метеликами, метелики - вагітні поцілунками" - це дуже гарно! Тільки спочатку ЛГ чоловічого роду (" я підійшов" ), трохи далі - жіночого("я буду твоєю онукою").Чи мається на увазі тільки голова? Але не стикується з попередньою фразою. Замість"мене вибачив" треба "мені вибачив".

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-04 19:20:13 ]
Марійченко Затія - дякую за зауваження (виправлю); стосовно твору - то це "такий собі" сюрреалістичний дотик до потойбіччя: головний герой, розгорнувши пакунок, що отримав на пошті, побачив там свою голову, він поглянув у дзеркало - і дійсно був без голови; після усвідомлення, що голова - це інша субстанція, тіло, як носій суті головного герою, продовжило свою оповідь, а голова почала розповідати своє; врешті решт ця ситуація двох різних оповідок, як зясовується в останній фразі, є виокремлення почуттів живої стоти за мить до народження: коли зявився на світ, але ще не живеш...
:)