ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Мацуцький
2026.07.10 19:57
Пливе Земля - всього живого човник
Пливе Земля –
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,

Артур Курдіновський
2026.07.10 15:48
Розкололося літо (рондель)
Розкололося літо на дві половини,
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.

Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по

Борис Костиря
2026.07.10 13:21
* * *
У снігах безконечних потоне
Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.

У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,

хома дідим
2026.07.10 12:37
* 137 *
незнамо де на шальках
і серце і душа
немає ані шпарки
у проливних дощах
а в медіаетері
гармидер і сумбур
чи віддчиняти двері
чи вірити в судьбу

Віктор Кучерук
2026.07.10 07:03
* * *
На відміну від борщу,
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...

Федір Паламар
2026.07.09 22:48
3. Добрий пастир
Во ім’я Вищого Життя, слава горньому Світлу! Я – пастир, що любить свою отару. Пасу я овець і ягнят, на своїх плечах ношу їх. Огороджені володіння мої, і вівці не відходять від посовища за огорожею. Не веду їх до берега моря, щоби вони не побачили виру

Віктор Насипаний
2026.07.09 19:13
Сонце
Вже день у сонця на щиті.
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.

Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,

Євген Федчук
2026.07.09 17:52
Базарська трагедія листопада 1921 року
Старий Овсій вмовив сина у Базар відвезти.
- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у

Тетяна Левицька
2026.07.09 14:08
Не клич мене
Мобільний знову на ходу,
Голівоньку морочить.
Не клич мене, я не прийду
До тебе серед ночі.

Тепер мені по бузині,
Кого ти там щасливиш —
Готую джем у вихідні —

Борис Костиря
2026.07.09 13:53
* * *
Ці вибухи потужно пролунали
У чорній нерозгаданій пітьмі
Від пекла невимовного сигналом
В холодній і розпачливій зимі.
У вибухах приречено сконали
Надії у примарній далині.

Ці вершники на трьох шалених конях

Володимир Бойко
2026.07.09 12:00
Свої - чужі
Розшарпана, розхристана, розколота,
Кривавляться рубці серпа і молота.
Чужі й свої у ордах поєдналися,
Шматують хижо те, що позасталося.

Ненавидять чи люблять - то однаково
І кожен постріл в груди й спину - знаковий.
Смакують кров і нею упиваються

хома дідим
2026.07.09 11:42
* 135 *
може праведним було
може і ніяким
те дитинство та село
і коти й собаки
при колодязі цебро
грядка з огірками
бур’яни уздовж і проз
силосної ями

Юхим Семеняко
2026.07.09 09:25
надіянадиво
Це рідна його країна,
І зовсім не Казахстан,
Як мати, втрачала сина,
А він забавляв путан.

Пропала – і все, що знаєм,
Охмуда стезя земна.
Не буде сердечних таїн,

С М
2026.07.09 09:15
Рокі Ракун (The Beatles)
Колись у шахтарських пагорбах, що у Дакоті
Жив був юнак на ім’я Рокі Ракун
Раз його подруга втікла із якимось зухвальцем
І, звісно, Рокі страждав
Мовби заціпило геть
Казав ”Найду, хай там як“
Оце, прибувши до міста, він
Зняв собі кут у місцевім сал

Віктор Кучерук
2026.07.09 07:18
* * *
Під кручею, улігшись горілиць,
Я бачу, що, як кубками на таці, -
Гранчасті бані храмів і дзвіниць
В проміннях сонця пишно золотяться.
А вище них - незміряна блакить,
Жива і чиста, ніби милість Божа, -
Красою заохочує так жить,
Що просьбі я відмовит

Борис Костиря
2026.07.08 13:50
Пробіжка на морозі
Пробіжка на морозі - це подорож неждана,
Стрибок у невідоме, оновлення душі.
Вона тебе підносить у простір первозданний,
А збоку вболівають замерзлі спориші.

Ти не втечеш, напевно, від лютої юдолі,
Від фатуму, що висне, немов небесний карб,
Від то
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Костянтин Мордатенко (1975) / Вірші

 вірш видалено
вірш видалено

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-07-02 00:09:06
Переглядів сторінки твору 4822
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.695 / 5.39)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.579 / 5.3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.714
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.08.08 07:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-02 00:09:35 ]
... отакі справи...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-07-02 15:51:58 ]
як я розумію - діагноз іде на покращення:)
там одруківка - місті=місці

мені сподобалося!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2013-07-02 16:29:56 ]
"жінкою", "вони зачали" (непорочне зачаття я у д.в. відкидаю) - це перше, що помітило моє око, а не я (в мені теж відбуваються незначні і безпечні роздвоєння - ні, не особистості, а примітивно-функціональне відокремлюється від штучного або генетичного).
Я десь на сайті бачив однакові вірші. Одного разу (тобто, здається, першого разу) автор був розкритикований. У нього були вірші на зразок (хай вибачть мені цензори та жіноча половина) "срала-мазала-казала". Згодом вони трішки змінились, думки вибудувались у щось більш логічне або не логічне, але струнке, і той автор прийшов з ними ж. Зовсім инша справа. Його зустріла слава.
І питання тут, скоріше, не в технологіях, а у другому погляді читача на те ж саме, щоправда, не без додаткової роботи над текстами.
Цікаві твої твори. У цьому мені багато чого сподобалось, особливо про вагітности у заключній частині. Голова, яка в пакунку - з певними обмовками.
Це не якась оцінка і не розгляд, а побіжний (виконаний нашвидку) відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-02 17:43:32 ]
Ксенія Озерна - дякую (в т.ч. за виправлення) - Ви мені допомогли.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-02 17:48:18 ]
Семен Санніков - дякую, друже; так само і за виявлені помилки: після написанні читав-читав - і не побачив :)
Дуже радий, що за відсутності на поточній стрічці - вже є 15 переглядів.
лише коментарі і є єдиним джерелом привороту (тобто публікуються, що всі бачать).
О часи, о звичаї!
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-07-02 19:20:23 ]
я був кульбабою, а моя голова захмелілим джмелем,
який упав з кульбаби…>;
моя голова – це все, що у мене є:
я в ній живу,
в ній ховаються Марія і Йосип з Ісусом від Ірода;
в моїй голові Дніпро – це вуса Т.Шевченка,
а вуса Т.Шевченка – це міст Патона через Дніпро;
якщо мою голову кинути в хмари,
вона стане схожою на лінивий вареник в сметані із цукром;


Костянтине - ти тесля, котрий витісує двері у майбутнє (або уже витесав, поставив і живишся майбутнім, кидаючи крихти зі столу нам, голодним і лінивим:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-07-02 20:00:14 ]
Вражена...перечитую...Цікаво, глибоко, нестандартно...Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-03 17:51:05 ]
Ксенія Озерна, Світлана Костюк - дякую.
:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марійченко Затія (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-04 15:28:50 ]
Цікаво, оригінально(Ваша фішка!)!"Веселка -вагітна метеликами, метелики - вагітні поцілунками" - це дуже гарно! Тільки спочатку ЛГ чоловічого роду (" я підійшов" ), трохи далі - жіночого("я буду твоєю онукою").Чи мається на увазі тільки голова? Але не стикується з попередньою фразою. Замість"мене вибачив" треба "мені вибачив".

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-04 19:20:13 ]
Марійченко Затія - дякую за зауваження (виправлю); стосовно твору - то це "такий собі" сюрреалістичний дотик до потойбіччя: головний герой, розгорнувши пакунок, що отримав на пошті, побачив там свою голову, він поглянув у дзеркало - і дійсно був без голови; після усвідомлення, що голова - це інша субстанція, тіло, як носій суті головного герою, продовжило свою оповідь, а голова почала розповідати своє; врешті решт ця ситуація двох різних оповідок, як зясовується в останній фразі, є виокремлення почуттів живої стоти за мить до народження: коли зявився на світ, але ще не живеш...
:)