Ніщо біди не віщувало...
Не віщувало, не чекалося.
Знайомий шлях став необачним,
…Якби хтось міг це передбачити...
О, що страшніше: біль чи каяття,
Безсонням триллер власний мучає,
Здається знов спиняється життя.
Три бугаї тендітну дівчинку зв'язали,
Під свист, нелюдське хизування,
В жорстокості сліпій змагались,
Солодким їм було чуже страждання.
У неї сили не було кричати,
Німе кіно і перехожі всі німі,
Лиш зорі з подивом зітхали:
Що коїться на цій страшній Землі.
Роздерте тіло відпускало душу,
Це ти й не ти,
О, де були Боги,
Коли малим беззахисним дівчиськом
Під регіт дикий розважались хлоп’яки?..
Ти жертва і тобі – презирство,
Тепер лунає сміх в судовій залі,
Так, ми засуджуєм насильство
І спішно покарання відміняєм.
Вже інша мати почорніла від блюзнірства, –
Єдину доньку довелось ховати...
Ти мусиш пережити те насильство,
Щоб не дозволить інших ґвалтувати.

2001