ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною

Світлана Пирогова
2026.03.13 21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.

Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив

Ігор Шоха
2026.03.13 20:00
                    І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.

Іван Потьомкін
2026.03.13 19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.

Адель Станіславська
2026.03.13 19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,

що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,

Адель Станіславська
2026.03.13 19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...

На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,

Борис Костиря
2026.03.13 11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.

Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню

В Горова Леся
2026.03.13 11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.

Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю

Віктор Кучерук
2026.03.13 05:57
Пересохли джерела натхнення
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...

С М
2026.03.13 05:08
Осипався із підборіддя мій грим
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли

Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анатолій Криловець (1961) / Вірші

 Балада про падіння з райдуги

Бачиш, яке велике небо?

З уст мого сина

Пригадалось: щасливий, радісний,
Матір зву: “А ходіть сюди!
Подивіться: я йду по райдузі!..”
“Ой синочку мій, не впади...”

Витанцьовую, щоб подражнитися,
І зриваюсь у пшениці.
На порозі мати вичитує:
“Лобуряко! Порвеш штанці.

В людських діток он інші виграшки,
А то чортзна-що – не дитя.
Як мене ти, проклятий, вимучив,
Уже просто нема життя!

І чого тобі в небо пішки,
Непутяща твоя голова?
Он Миколка падав сусідський,
Та не з райдуги, а з хліва...”

Мамо, сива моя пораднице,
Ти прости той дитячий гріх.
Та якби я не падав з райдуги,
То б людиною бути не зміг...

Мамо рідна! Сьогодні роздерти
Умудрився мій син штанці.
Так зухвало барвистими спектрами
На світ білий зоріли синці.

Я тягнуся мерщій до ременя,
На лиці сотворивши гнів.
Син мені:
– Не сердься даремно,
Я сторч з райдуги полетів.

Зразу в мене серце відтануло.
Звісивсь ремінь вужем худим.
– Візьмеш батька свого за компанію?
– Тільки, тату... ти не впади.

27-29 червня 1986 року

Контекст : http://poezia.org/ua/id/23074/personnels


Найвища оцінка Світлана Костюк 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Таїсія Заплітна 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-07-18 22:02:42
Переглядів сторінки твору 6662
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.05.15 22:59
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-07-18 22:05:52 ]
Чудово!!!Надзвичайно світла поезія)))Вдячна ВАм за неї.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Гнатюк (М.К./М.К.) [ 2013-07-18 22:09:17 ]
Доброго вечора, Анатолію Олександровичу! Приємно знову стріти-бачити-читати - тим більше такий "лобуряцький" вірш...прочитала- і посміхнулась :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Ільїна (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-18 22:14:05 ]
Ходити по веселці - то неабиякий талант. Шкода, що тепер мало хто так вміє. Прекрасний, світлий вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-18 22:58:08 ]
гарний вірш!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-07-18 23:17:52 ]
Вибачте, що повернулася, але " В мене серце одразу відтануло" не звучатиме ліпше?(стосовно наголосів). Щиро.ВІрш-!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2013-07-18 23:20:17 ]
Оце мандрівники, справжні козаки! І я з великою радістю пристаю до вас... Приймете? Тільки ж не забудьте попередити, коли знову будете збиратися на веселчину прогулянку... Заздалагідь сердечно дякую!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Заплітна (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-18 23:31:50 ]
дуже-дуже) така якась добра поезія, зворушлмва... аж до сліз... дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-07-19 00:22:17 ]
!!! І слів немає)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-07-19 02:19:00 ]
Часом діти (внуки) дають нам чудові уроки...:)
Тепло, з любов'ю написано...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-07-19 08:52:27 ]
Світло наскрізне! Гарно, щиро... Дякую, п. Анатоль!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2013-07-19 11:21:01 ]
Такі вірші потрібно не коментувати, а вчити напам'ять.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-07-19 11:29:43 ]
Ой як файно написано! Клас.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кисельов (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-19 12:07:15 ]
Як чудовий вірш! Мабуть, у дитинстві неодмінно треба походити по райдузі, щоб згодом стати справжнім поетом козацької вдачі. Щиросердно Вам дякую, пане Анатолію!
"Може, так і треба неодмінно..." (В. Симоненко).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-19 12:19:17 ]
Анатолію, просто неперевершено! Ви і через чвертьстоліття залишилися собою. Дякую щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2013-07-19 15:38:25 ]
До душі така поезія, для душі, для душ - тепла, справжня, світла!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-07-19 16:32:55 ]
Такий чудовий, такий неймовірно люблячий і щирий вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Параска Коливашаласка (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-19 18:40:09 ]
ВАВ! ВАВ! ВАВ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дубініна (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-19 18:58:40 ]
Пане Анатолію! Надзвичайний вірш! На душі від нього так тепло-тепло стало... )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-07-19 23:58:40 ]
Сильно!!!!!!!