Дивиться у спину осінь
Холодним поглядом з пітьми,
А я її благаю досить
Тобі вже гратися з людьми.

Заплакала вона з досади
Калюжі утворились з сліз,
А оминаючі машини
Накрили хвилею из бризк.


Мені здалось, що я щасливий
Та то було лише на мить,
І я прокинувся від того
Що серце ноіть і болить.

А осінь вбралася у чорне
Сховала сонце до кишені,
Якби я знав, що таке буде
Набрав би світла повні жмені.

Сьогодні знову буде дивно
Тебе побачити у місті,
Але лише одну секунду
Ти рочинилась ніби в тісті.

Троллейбус утікав змією
Мені його не наздогнати,
Він відїзджає разом з нею
До зустрічі мій друг рогатий.

Говорить осінь дуже тихо
Мені її не зрозуміти,
А я лише одне питаю
Як знов мені її зустріти?

Так повелося з того часу
Четвертий рік уже минає,
Як тільки знов приходить осінь
То знову я її шукаю.

(10 жовтня 2011)