Мій склероз підняв планку на більш якісну висоту. Не те, щоб я став частіше забувати, а плутати – так. Хотів вийти на двір. Переплутав двері і вікно. Упав. Було боляче і цікаво: якби не перший, а, скажімо, п'ятий поверх, наслідки були такі ж? Купив мазь. Переплутав симптоми. Помастив не у тому місці. Було боляче і цікаво: якби у тому, виросло би волосся чи ні? Захотілося жіночої уваги. Переплутав дружину із сусідкою. Було боляче і цікаво: якби не переплутав, то яка мені користь із того склерозу? Переплутав вказівки світлофору. Переходив вулицю на червоне світло, поважно і шляхетно, у час пік. Дружнім помахом руки вітав водіїв. Дехто із них не обмежився звуковими сигналами. Було боляче і цікаво: якби президент так переходив, що теж би із машин повиходили? Пішов на мітинг опозиції. Переплутав усе, що можна було переплутати. Штрикали і справа, і зліва, а по центру гепнули один раз. Було боляче і нецікаво. Написав вірша. Коли друкував, щоб віднести до редакції, переплутав з іншим, нетлінним у часі. Редактор, як людина освічена, після третього прочитання помітив деяку невідповідність між невідомим прізвищем і загальновідомим твором. Було соромно і цікаво: а що, той класик ніколи не помилявся? Хотів подзвонити на телефон довіри, довести до відома кому треба що не треба. Переплутав номери, попав на секс по телефону. Було не боляче і приємно. Цікавість у вигляді телефонного номеру закарбувалася у пам’яті, не зважаючи на усі потуги склерозу мені завадити. Повернувся додому. Знову переплутав вікно і двері. Не міг відкрити, бо було зависоко. Знайшов драбину. Ключ не підійшов до жодної шпарини. Стало цікаво: навіщо жінка поміняла замок? Хотів подивитися новини. Переплутав – замість телевізора увімкнув праску. Праска не показувала, але грілась. Нічого не зрозумів. Пішов спати. Прокинувся від спеки. Праска трохи розм’якла і почервоніла. Вимкнув телевізор. Як завжди, переплутав. Праска перестала мотати лічильник. Довго сидів у темряві. Згадував – хто, коли і де? Згадав і нічого не переплутав – я, вночі і удома. Трохи заспокоївся. Склероз теж. Було сонливо і цікаво: у якій новій іпостасі вигулькне він, мій ворог і мій товариш в одній особі, тобто у мені? Поживемо – побачимо. Я нікуди не поспішаю.