ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Василь Кузів
2026.06.11

всеволод паталаха
2026.04.09

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

С М
2025.01.25

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Бандура (1950) / Поеми

 Три монументи пророку
1.
Вашингтон. Весна. Синє небо.
Оптимізм перехожих облич.
І, здавалось, чого б ще треба,
Та вкраїнців мільйон кинув клич-

Зведемо монумент Тарасу
Хай шанує його Новий Світ,
Хай народам Америк і Азії
Принесе Кобзар "Заповіт".

Як задумалось, так і сталось-
Над найкращим централь-авеню
Гордо постать у небо здійнялась.
В думці й я тут чоло клоню.

В далині від нашого дому
Індіанець із Андських гір
Й негр читає "Кобзар" малому.
Не повіриш? А ти повір.

І щезають расизму окови,
Мури гетто спадають в сміття,
І хоч повнять ефір різні мови,
Вільне всім настає буття.

І Шевченкові внуки тут мають
Свої школи, ліцеї, церкви,
Інститути, коледжі тримають,
Те не мають вкраїнці Москви.

Велич духу, ідея свободи
По планеті Тарасова йде,
В майбуття провадить народи,
Свою правду знайти веде.

2.
Третій Рим. Москва. Як завгодно,
Чи Великий, мовляв, Вавилон.
Тут пророчій вклонитись безодні
Від життя я отримав талон.

Кат червоний звелів встановити
Тобі пам'ятник з радим лицем,
Та не вдалось усмішки звити,-
Вийшов гнів під фальшивим різцем.

То ж усмішка твоя не стрічала
Земляків, котрих гнали в Сибір,
В мерзлоті їм кінець призначали.
Не повіриш? А ти повір.

То ж усмішка не посилала
Твоїх внуків на війни чужі,
І лиш горстка героїв встала
Освятити за волю ножі.

То ж усмішка не проваджала
Наркомголоду ревних катюг
На Вкраїну з отруєним жалом
Дітовбивців і партбандюг.

Що ж рабів мовчазних примусить
Твій, пророче, розвіяти сум,
Заспокоїть змучену душу,
Прожене темноту тяжких дум?

Доки ж будуть гетьмани -сміття
Зустрічати очей твоїх гнів,
Чи скінчиться ганьба в цім столітті,
Осуд щезне до них з-під брів?

3.
Київ. Осінь. Падає листя.
У граніт запитання шлю.
Я дивлюсь тобі в очі зблизька
І думки твої мов ловлю.

Твій пронизує погляд землю,
Палить листя гнівний взір,
Що зробили нащадки мерзенні-
Не повіриш! А ти повір.

Чи подумав би ти, Тарасе,
Що народ твій так низько впав?
Він, пророче /хрестися три рази/,
За гетьманів злодюг обрав.

Край розрухи, шалені злидні,
Жебраків всюди плач з дітьми,
А гетьмани п'яні з жидами
Бенкетують, мов в час чуми.

Все розкрали, народній волі
Вже до горла приставили ніж,
Залишилось продати землю,
По якій ти ходив босоніж.

Ось і маємо "те, що маєм",
Запустіння, розбиті ночви,
Курс із гіршого в гірше тримаєм,
Кожен другий бажа булави.

То ж вкажи нам стежу, Тарасе,
І в уста вклади каяття,
Щоб народ не пропав завчасу,
Збудував собі краще життя.
2001




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-08-05 02:47:31
Переглядів сторінки твору 1198
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.390 / 5.29)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.784 / 5.13)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.697
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.07.24 08:24
Автор у цю хвилину відсутній