Мой друг, так умирают мотыльки.

Б. Рыжий

Метелики живуть дуже недовго.
Й ось уяви:
Одному з них дісталося тепло і сонце –
А вже надвечір
Сонячні зайчики провели його в небуття.
А другий жив у грозовий день –
І дорогу в смерть йому освітлювали блискавиці.
Третій же народився ввечері
І помер у перших проблисках світанку.

Тепер уяви:
Є метеликів рай.
І в цім раю метелики
Намагаються збагнути,
Що ж відбулося.
І не можуть вирішити,
Якого кольору життя –
Золотого, сірого чи чорного.
І що таке смерть –
Сонячний зайчик,
Вечорова зоря
Чи проблиск світанку.

Але метеликового раю не існує.
Метелики просто перемелюють
Своїми крилами світло й тінь.
Пилок життя осідає на їхніх крилах.
Ти дивишся на цей малюнок
І уже не боїшся померти.

11 серпня 2013 року

Павел Кричевский

Бабочки

Мой друг, так умирают мотыльки.
Б. Рыжий

Бабочки живут очень недолго.
И вот представь –
Одной из них досталось тепло и солнце.
А ближе к вечеру
Солнечные зайчики проводили ее в небытие.
А другая жила в грозовой день.
И дорогу в смерть ей освещали зарницы и молнии.
Третья же родилась вечером
И умерла при первых бликах рассвета.

А теперь представь
Что есть бабочкин рай.
И в этом раю бабочки
Пытаются понять
Что же произошло.
И не могут решить
Какого цвета жизнь –
Золотого, серого или черного.
И что такое смерть –
Солнечный зайчик,
Вечерняя зарница,
Или рассветный блик.

Но бабочкиного рая не существует.
Бабочки просто перемалывают
Своими крыльями свет и тень.
Пыльца жизни оседает на их крыльях.
Ты смотришь на этот рисунок
И уже не боишься умереть.

2011
Турово