
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Панно Фа
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Рожеві метел
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Золотавий ла
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

І це чудовисько називається мною
Відірване. Котам не жить. Докука.
Сходжу-но по морозиво. От сука!
Вже на обід пішла. Мело, мело…
Про спеку?.. Віддалік – помітить? – кіт.
Морозиво он парочка лигає.
Вже… лижуться.
О, як я зневажаю
І спеку, й холод. Хто там? – Пломінь, лід.
Схопив. І білий світ померк навік.
Хто написав? Ого, не їсть. Доплюну?
Мабуть, що ні. На труп лиш вітер дунув.
Чиє це? Позіхнув як чоловік.
А двоє нализались. Їх відхід
Мені не стане… Й раптом тут машина
З-за рогу. Й під колеса той же кіт.
Не заскрипіли навіть гальма. І на…
На зір його лягла нічна імла…
Заримувати! Зараз же! Так в Лету…
Бо ж це життя… Бо ж можеш ти поетом…
Сходжу-но по морозиво. Прийшла.
17 серпня 2013 року
Павел Кричевский
И это чудовище называется мною
Вот воробей. Воробышек. Крыло
Оборвано. Коты. Не жить. Вот скука!
Схожу -ка за мороженным. Вот сука!
Ушла на перерыв. Мело, Мело…
А про жару слабо? Поодаль кот.
Заметит? Да. А эти двое лижут
Пломбир. Теперь друг дружку.
Ненавижу
Жару и холод. Как там? - Пламень, лед.
Схватил. И свет в его глазах померк.
Кто написал? А есть не стал. Доплюну?
Пожалуй, нет. На труп лишь ветер дунул.
А это чье? Зевнул как человек.
И эти нализались. Их уход
Не станет для меня… А вот машина.
Из-за угла. И под колеса кот.
Тот самый? Нет, не тормознула. И на...
На взор его легла ночная мгла.
Зарифмовать! Сейчас же! Все, все это!
Ведь жизнь за жизнь!
Ведь можешь ты поэтом...
Схожу-ка за мороженным.
Пришла.
Контекст : http://poezia.org/ua/id/37840/personnels
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)