Я пам’ятаю, як була малою,
І як хотілось швидше підрости,
Немало зіпсувала я підборів:
Мамусі туфлі , кращих не знайти!
Дарма, що вся моя дитяча ніжка
Вмістилась у дорослі передки,
Я відчувала, що жіночна, ніжна,
Ходила, стукотіла залюбки.
Помада в хід пішла і тіні-тіні,
У тінях все, і плаття, і рушник,
А я старанно малювати вміла,
І від напруги виглядав язик,
Я на красивих тьоть дивилась сміло,
Вивчала що до чого й що куди,
Траплялося, що інколи ревіла,
Коли не знала як «банан» крутить.
Тепер доросла, малюватись вмію,
Помада, туш, є цілий арсенал,
Іду з роботи, а дівча ось мріє,
У погляді захоплива весна,
І хочеться сказати: «Гей, красуне,
Попереду у тебе краще все!
Побудь дитинкою, на все свій час,
Все буде,
Не дінеться, ні куди не втече!»