ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.05.11 22:46
Мовчуни підступні!
Ви крізь сморід трупний
Нюхаєте квіти.
Як же легко жити!
Вам позаздрять трутні,
Мовчуни підступні!

Тихі русофіли!

Віктор Михайлович Насипаний
2024.05.11 20:58
Прив’яже шибка небо швидко, як осу.
Насниться травам злива, крапель битва.
Вплете верба ромашку хмарки у косу.
Свічки каштанів стихнуть, як молитва.

В бузку сузір’ї пишнім космос щастя спить,
У срібних нотах рос кришталь бурштинний.
У дзеркалі у

Іван Потьомкін
2024.05.11 13:21
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся

Микола Соболь
2024.05.11 06:12
Травень шукає притулку,
спокій украли дощі.
Чи від грози є пігулки?
Дай половинку мерщій.
Хочу веселку над містом.
Чуєш, як пахне озон?
З неба краплини намистом
теж гуркотять в унісон.

Віктор Кучерук
2024.05.11 05:31
Погаснуть заграви багряні
Та вибухи стихнуть будь-де, -
Ще трохи - і тиша настане,
І спокій на душі спаде.
Лиш треба не втратити віру
І мати упевненість в тім,
Що можна знешкодити звіра
За злочини скоєні ним.

Володимир Каразуб
2024.05.10 14:43
Звивайте сни у свитки пелюсткові
Як ніч весни в безсонні має вади,
І вадить більше, як слова любові
Бажаючи поцупити в троянди
Її чесноту. Світ у тім захланний,
І кожному із двох дарує вміння:
Комусь барвисту щедрість Тіціана,
А іншим смуток пензля

Борис Костиря
2024.05.10 12:55
Жебрак несе на горбу крик,
він пронизує тишу мечем страху.
Крик поглинув місто,
розриваючи барабанні перетинки.
Крик поселився в головах людей
і розбив реальність на шматки.
Жебрак несе з собою гнів століть,
який може спалити місто.

Юрій Гундарєв
2024.05.10 10:02
«Все просто. У мене немає нічого святого…»
Олександр Сушко


Якщо немає у тебе
того, що дається Небом,
немає нічого святого,
що дарується Богом,

Віктор Кучерук
2024.05.10 05:42
Вже відстрілялися жаринки
І не курить зловіще дим, –
З’явився час для відпочинку
Від невтоленної біди.
У вогкім затишку окопу
Принишкли втомлені бійці,
Бо дрон ворожий може оком
Оптичним виявити ціль.

Світлана Пирогова
2024.05.09 21:35
Індигові волошки піднімають вії
Межи ажуру зеленавих трав.
Щемить в душі моїй примарою надія,
Немов свердлить безжалісний бурав.

Індигові волошки дивляться на мене,
Цикадами пострибують думки.
Квітчастим килимом вселяється натхнення,

Микола Соболь
2024.05.09 20:14
Волієш мовчати. Мовчиш. Але серце кричить.
Вітер шукає притулку на схилах Дніпрових.
Як вимовиш слово правдиве у відповідь: «Цить!» –
щастя не буде, віддав для Пегаса підкови.
Це плачуть весною берізки чи тануть сніги?
Розталь дими притискає між сіри

Євген Федчук
2024.05.09 20:09
Обоз великий вулицею мчав.
Та не купецький. Пахолки на конях.
На них добротні кунтуші суконні.
Ридван слідом колесами гурчав.
То князь Острозький вибрався у світ.
Десь поспішав у справах, очевидно.
Перевіряв маєтність принагідно.
Народ цікаво пози

Іван Потьомкін
2024.05.09 12:44
Час не наспів іще для газових печей.
У Сталіна ще Гітлер тільки вчиться,
Як нищити людей.Чужих, щоправда, не своїх.
Далеко фюреру до комуністів.
***
Було їх п’ятеро у лебединій зграї –
«П’ятірне гроно нездоланих співців».
Лиш двоє з них зуміли уціл

Сергій Губерначук
2024.05.09 11:48
Весна – уві сні, а літо – серед мрій,
і осінь охолоне під кінець,
а там – зима, і присиплятиме мороз:
такий закон нестримної природи.

11 серпня 1987 р., Київ

Леся Горова
2024.05.09 07:54
Як тільки зацвітає виноград,
Мені приходять виноградні рими.
Його цвітіння потайне, незриме,
Й вечірній під лозою променад
Укутується золотавим димом:

Летить пилок, торкається до вуст ,
Хоча від нього і не захмеліти,

Артур Курдіновський
2024.05.09 06:54
Співати й говорити краще хором!
Якщо не хочеш хором - мовчки стій!
Сиділи ми у камері брудній,
Наповненій отруйним газом - хлором.

За що нас засудили - невідомо,
Але якщо сказали - треба йти!
Ми між собою перейшли на "ти".
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ін О (1981) / Вірші

 мореокий

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-09-21 11:25:23
Переглядів сторінки твору 2290
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.858 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.713 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.733
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2022.03.17 02:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2013-09-21 11:58:11 ]
Гарне бачення і задум, Інно. Але, певно, точніше "демоне", або ж якось на кшталт "Не хлопчик мій - мореокий демон...",
"жадає(ш с)пасіння"...
"СолЯне серце"...
"Через призмУ" - тут ніби такий збій? Та й краще без призми - вона трішки ніби, нмсд, грубувато тут.
"Коже(н з св)оїми"...

"Хто я для тебе: темінь чи світло,
хлопчик, з душею бездонного моря?!"
останній рядок, без правильного звертання, на кшталт "хлопчику", нмсд, може таки неоднозначно трактуватися...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ін О (Л.П./М.К.) [ 2013-09-22 10:41:05 ]
Дуже вам вдячна за конструктивну критику! Мені завжди важко аналізувати свої твори та бачити помилки. Трохи попрацювала над цим віршем і виправила свої недоліки. Як вважаєте, вже краще?))Ще раз вам дуже дякую!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2013-09-23 14:08:17 ]
Привіт. Інно, тепер маємо проблему з деякою строкатістю ритмізації композиції в цілому.
Давайте спробуємо варіанти...

Оце побудова (першої строфи) - ніби відповідна першому рядку вашої композиції
1
Хлопчику мій - мореокий демоне,
Серце спокуси та ніжної фальші, ми
.... пропускаємо долі венами
(вже) ... на півкроку чи строку старшими.

2
Хто навчив іти моїм океаном,
Щоби зарадити...зрадити віру?
Хто, скажи, навчив надрізати рани,
Щоби серцем прірва повзла надміру?

Щоби сміятись та плакати разом,
Бути тобі невід'ємною тінню...
Бути для тебе притулком щоразу,
Коли душа вимагає спасіння?!
1
Хлопчику мій - мореокий демоне,
Серце у солі та синява зору,
Твої глибини спиті сиренами
У лабіринтах північного моря...
4
Ми наодинці лишилися з вітром,
Хворі містралевим болем сьогодні...
Хто я для тебе: півтемінь чи світло,
Хлопчику мій, із душею безодні?!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ін О (Л.П./М.К.) [ 2013-09-23 19:41:12 ]
Дуже гарно! Але в першій строфі розмір рядків не відповідний? Чи це не важливо?

А якщо так перша строфа:

хлопчику мій - мореокий демоне,
скільки у серці ніжної фальші, ми
фатум долі пропустимо венами
вже на півкроку чи строку старшими.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2013-09-23 19:57:07 ]
Інно, і я про це. Перший рядок у вас задає зовсім інше ритмування, аніж у вас реалізоване в подальших строфах. Тому, або залишати "демоне" і розбивати композицію на декілька окремих епізодів, чи ж бо повернутися до "демон", без звертання...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ін О (Л.П./М.К.) [ 2013-09-25 08:41:07 ]
Так я зрозуміла. Я спробую привести до ладу вірш! Дуже дякую вам за допомогу!