павутиново знову, шовково,
соколина навколо печаль,
мов закинута в щастя підкова,
сходить місяць з-за твого плеча

завтра паморозь ляже травою,
сконденсується в небі сльоза,
ну а поки ми тут із тобою
стоїмо і не бачимо: за

йдуть будинків шеренги на північ
в них дрімають надії й борги
темні ріки хвилясті і пінні
все сильніше печуть береги

виє псота на вітер з околиць
і в нічнім перелітнім таксі
хтось на мить віднайшов собі схованку
наче спогад про когось - в руці

ну а нам би… дізнатися нам би
де навкруг є дорога така
щоб, неначе наввиперед ямбам,
так і бігти: рядок до рядка

забувати про пресу і прозу
як сьогодні й отут: сам-на-сам,
де, настояні в перших морозах,
понад нами шумлять небеса