ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.09.30 22:19
Чоловік повернувся додому
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.

Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені

С М
2025.09.30 21:29
я стрів її на реєстрації
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще

Володимир Мацуцький
2025.09.30 19:28
Мишка з песиком і котик
заховалися у ботик,
з нього хвостики стирчать,
в ньому хвостики пищать.

Як збиралась Галя в школу
ботик з рук стрибнув додолу,
з нього хвостики стирчать,

Віктор Кучерук
2025.09.30 09:11
Позбивав до крові ноги,
Бо вернув, куди не слід
І приводили дороги
Тільки в гущу різних бід.
Наче маятник, невпинно
Коливався з боку в бік, -
Не дивився на годинник
І рокам утратив лік.

М Менянин
2025.09.30 00:24
На часі характер козачий
та гомін в народі ходячий,
де влучне нагальне слівце
всім правду говорить про це.
Вставай на молитву, народе,
це теж, тільки в Дусі, городи –
проси, сповідаючи гріх,
за рідних і близьких своїх.

Борис Костиря
2025.09.29 22:17
Телефон, викинутий у плесо озера,
ніби потонула під водою
Атлантида. Скільки болю і відчаю
пішло під воду! Що змушує
різко кинути телефон
невідомо куди, у прірву?
Це невмотивований імпульс,
який пробігає тілом.

Іван Потьомкін
2025.09.29 20:23
Скаржились ангели на Господа Бога, що Він потурає Ізраїлю. «Якже Мені не потурати тому,- одповів Всевишній,- кому Я наказав: «Їж і будеш ситий і наситишся, і поблагословиш Господа, Бога твого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі» («Повторення Закону», 8:1

Сергій СергійКо
2025.09.29 16:23
Ми отруєні власним авто –
Його швидкістю пересування.
Без авто ми вже майже ніхто –
Це і вирок, і щире зізнання.
Відійшли стародавні часи.
На коняці не їздять по справах.
Ніби Усик зібрав пояси,
Виростаєм у власних уявах,

Іван Потьомкін
2025.09.29 12:42
З літами охочіш розмовлять мені
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ну, що почуєш од дорослих?
Скарги на життя:
Податки й ціни скачуть, мов зайці...
Дедалі більше даються взнаки хвороби...
Клімат міняється на гірше...
А з немовлятами якже простіш!

Юрій Гундарєв
2025.09.29 09:32
вересня ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок в історії людства - 84-ту річницю трагедії Бабиного Яру,
де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…

Це мій друг Фіма,
літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.

Володимир Бойко
2025.09.28 23:30
Імперське мислення просто так не вивітрюється – воно вибивається із голови разом із мізками. У московитів слова «раб», «рабство», «работа» – немовби з одного кореня. Казки про кощія безсмертного полюбляють пристаркуваті диктатори. Велич великих

Борис Костиря
2025.09.28 22:26
Краса, схована в сірий,
невиразний одяг,
стирається під дією часу,
стає одноманітною.
Що залишається від колишнього
пульсування, буйства водограю?
Краса обростає жиром,
ніби непотрібною бронею,

Іван Потьомкін
2025.09.28 19:24
Поцілунок в івриті й зброя
Позначені одною й тою ж літерою – Нун,
Якою починається ще й перемога – Ніцахон.
І є в тім логіка житейська, бо й справді:
За поцілунком безгрішна починається любов,
А не кохання тимчасове, як осоружний вітер.
Отож, цілунк

Євген Федчук
2025.09.28 19:18
Син увечері прийшов та й спитав у тата:
- Взяв оце читати книжку я у дядька Гната.
Там історії про те, як колись жилося,
Нашим предками з ким колись воювать прийшлося.
Згадувалась там також Куликовська битва,
Де московським князем був хан Мамай розби

Віктор Насипаний
2025.09.28 18:33
Так буває чомусь не раз –
У житті ми то вниз, то вгору.
І важливо завжди якраз,
Щоби був хтось надійний поруч.
---------------
Скільки доля відмірить путь?
Не страшить ні печаль, ні старість.
Коли двоє життям ідуть,

С М
2025.09.28 16:19
чуєш а ну глянь за вікно а що діється
о слухай та дощ
надворі дощить ото маєш
а не морочся тим
все буде собі якось іще
настає щось прекрасне тямиш
кайфуй собі у похмурий день
ей ей я чув тебе друзяко падай кайфуй
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Гончаров (1985) / Поеми

 Чтобы исполнить свою мечту, следуй знакам
Будни Егора ничем не отличались от большинства людей. Работал в столице, ездил каждое утро на маршрутке, после работы по пути домой звонил друзям и договоривался о встрече, чтобы хоть как-то «подкрасить» уходящий день.


… Сколько я могу тебя ждать? – глядя в глаза, говорила Она, - сколько ты будешь меня не замечать? Я устала, мне нужны Ты и твоя Любовь! – требующе, капризно и тихо продолжала девушка. Она сидела за столиком открытого кафе, потягивая свежеприготовленный дымящийся кофе, тут же возле нее на столе лежал «Алхимик». Невольно перевел взгляд на книгу… «Алхимик, Алхимик… кажется, я ее читал, но вдруг сам Алхимик, нарисованный на книге, начал шевелить губами и, глядя на меня, моргать голубыми глазами, глазами, которые можно встретить у мудрецов, познавших истину мира… Я почувствовал себя неловко, я не мог расслышать, о чем говорит старик, но его губы шевелились в унисон с ЕЕ губами, и казалось, то, что говорила ОНА, говорил и старик. Вдруг меня вырвал из этого безумства напорный телефонный звонок в кармане джинсов…

…Пора вставать, (это звонил будильник), до отъезда маршрутки оставалось
полчаса (хорошо хоть остановка в «двух шагах» от дома). Пока заваривалось кофе, я привел себя в порядок, затем перекусил пиццей, оставшейся после вчерашней «заседаловки с друзьями», выпил кофе и поспешно вышел из дому.

По пути на работу я опять вспомнил этот странный сон, подобных снов за всю жизнь видел много раз, но этот почему-то никак не покидал мою голову, что-то в нем было особенное... Долго не думая, приписал его к последствиям тяжелого трудового дня, посиделок с друзьями допоздна и просмотра фильма ужасов.

18:00. Конец рабочего дня. Пробки и давка в метро, все торопились домой, раздражаясь от того, что не могут попасть вовремя к семейному ужину или к любимому сериалу. Пробравшись с трудом в вагон метро, поймал себя на мысли, что две остановки можно было и прогуляться парком, но почему-то всегда казалось, что на метро быстрее, хоть и торопиться было некуда. Среди множества голов и плеч я увидел отрывок книги, которую читала девушка (это я понял по руке, державшей ее), но больше меня привлекла фраза, которую я успел прочитать, прежде чем меня успели человеческим потоком вытолкнуть из вагона: «Если я – часть твоей Судьбы, когда-нибудь ты вернешься ко мне.»

…« Сколько я могу тебя ждать?» - снова перед глазами встал этот сон. – «Вот глупости, мистика какая-то, - очередной раз отмахнулся я от этой мысли. – Нужно позвонить друзьям, сегодня будет футбол». Я потянулся к телефону, но он был разряжен «Не расстраивайся, это даже к лучшему, сегодня чудесный день», - сказал мужской голос за моей спиной, я обернулся и заметил лишь одну парочку, парень что-то рассказывал своей избраннице, бурно жестикулируя, и ко мне не имел никакого отношения. Неподалеку мамочки выгуливали своих карапузов, и мое внимание привлекло то, как маленький мальчик вырвал из клумбы цветок с корнем и протянул его светловолосой кудрявой малышке, в ответ она его поцеловала - это было так трогательно, что я вдруг почувствовал, как мое сердце застучало чаще и по телу разлилось приятное тепло, а на устах невольно засияла улыбка. На пути все больше и больше стали попадаться влюбленные пары «Странно, - подумал я, – раньше ничего подобного не замечал, нужно зайти и купить что-нибудь перекусить, а то дома еще буду нескоро». Вдруг мои мысли прервал плач девочки лет пяти, она стояла под деревом и маленьким пальчиком указывала кверху: «Дядя, мой шалик улетел», - и снова зашлась в реве. Я обернулся: оказалось, кроме меня в округе «дядь» больше не было. Недолго думая, я достал малютке ее потерю, на что она ответила: «Вы такой клясивый, давайте встлетимся сегодня вечелем в кафе», - не успел я ничего ответить, как она уже вовсю бежала к своим качелям во дворе.

Кафе, в которое я обычно заходил перекусит, почему-то было закрытым (а ведь здесь всегда было многолюдно?) Еще одно, где можно перекусить, было через дорогу, я уже думал, что потерплю до дома, как неожиданно передо мной остановилась машина, и улыбчивый водитель жестом приглашал перейти дорогу, хоть я этого делать не собирался, а просто стоял у края дороги. «Мистика», - подумал я, переходя проезжую часть. Не успел я дойти до кафе, как какая-то старушка навязчиво, не давая прохода и сбивая с ног, пыталась продать мне единственную розу, которая у нее была. «Надоели эти бомжи», - подумал я и дал ей деньги. «Сынок, сегодня твой день, он принесет тебе счастье, не упусти его». «Наверное, мало дал», - подумал я и полез в сумку за кошельком, но на секунду невольно поднял глаза, чтобы взглянуть на старушку, а ее и след простыл, как будто ее здесь никогда и не было. Я судорожно начал искать ее взглядом, в толпе и у входа в кафе, а в голове звучал ее старческий, но добрый голос: «…он принесет тебе счастье, не упусти его». Мой взгляд привлекла раскрытая книга, лежащая на столике, дымящаяся чашка кофе и нежные ухоженные руки, со вкусом подобранная блузка, прямые черные волосы, аккуратный подбородок, красивая форма полных губ… Не заметил, как подошел слишком близко к столику, все это было чертовски знакомо, сердце мое забилось, в голове все перепуталось, и я ничего не соображал, а в душе чувствовалось тепло. Я заметил краем глаза фразу в книге: «Чтобы исполнить свою мечту, следуй знакам», я вспомнил, что встречал эту книгу в метро, и «О, Господи!» во сне…

От того, что я задел ногой стул, она подняла на меня свои большие, чистые голубые глаза…. Мои губы невольно выдавили: «Привет!», а она поднялась и взяла меня за руку…


«Жизнь тем и интересна, что в ней сны могут стать явью» (Алхимик)

Владимир Гончаров




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-11-05 12:46:16
Переглядів сторінки твору 1277
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2013.11.06 14:58
Автор у цю хвилину відсутній