ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.10.13 20:55
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.

Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -

М Менянин
2026.10.13 19:53
Охрещених молитва лине
бо ми разом будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.

Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві

Світлана Пирогова
2026.10.13 15:12
Що відбувається у світі?
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.

Борис Костиря
2026.10.13 14:44
Він прокидався в лісі,
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.

Ігор Шоха
2026.10.13 10:46
Де ви, герої діорами
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.

Вячеслав Руденко
2026.10.13 10:06
У Баден-Бадені москалики* й цикади,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.

Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,

Віктор Кучерук
2026.10.13 07:35
Знову осінь: дощ і сирість,
І принишклий голий сад, -
І синоптиків нещирість
У прогнозах невпопад.
Знову осінь: жаль і смуток,
І на серці гіркота,
Бо не змінює маршруту
Непотрібна самота.

хома дідим
2026.10.12 22:04
у кращому разі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі

С М
2026.10.12 17:23
Наступний дубль? . .
Окей!


Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція

Олена Кіс
2026.10.12 15:28
Жовтень ступає у шовкових шатах,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.

Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,

Борис Костиря
2026.10.12 12:23
Я іду в елегійнім тумані
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.

Вячеслав Руденко
2026.10.12 10:02
Пам’ятаю тебе, абрикосовий дух серед липня,
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…

Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за

Віктор Кучерук
2026.10.12 06:18
Щуляться під вітром осокори,
Осінь тче із листя килими, -
Ти мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.

Ольга Садкова
2026.10.11 23:17
Не на жарт розкис маслюк:
час пливе, а він — малюк.

Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.

Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:

хома дідим
2026.10.11 22:15
часу дрібязок все що лишилося
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив

Іван Потьомкін
2026.10.11 18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Василь Кузів
2026.06.11

всеволод паталаха
2026.04.09

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

С М
2025.01.25

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Гончаров (1985) / Поеми

 Чтобы исполнить свою мечту, следуй знакам
Будни Егора ничем не отличались от большинства людей. Работал в столице, ездил каждое утро на маршрутке, после работы по пути домой звонил друзям и договоривался о встрече, чтобы хоть как-то «подкрасить» уходящий день.


… Сколько я могу тебя ждать? – глядя в глаза, говорила Она, - сколько ты будешь меня не замечать? Я устала, мне нужны Ты и твоя Любовь! – требующе, капризно и тихо продолжала девушка. Она сидела за столиком открытого кафе, потягивая свежеприготовленный дымящийся кофе, тут же возле нее на столе лежал «Алхимик». Невольно перевел взгляд на книгу… «Алхимик, Алхимик… кажется, я ее читал, но вдруг сам Алхимик, нарисованный на книге, начал шевелить губами и, глядя на меня, моргать голубыми глазами, глазами, которые можно встретить у мудрецов, познавших истину мира… Я почувствовал себя неловко, я не мог расслышать, о чем говорит старик, но его губы шевелились в унисон с ЕЕ губами, и казалось, то, что говорила ОНА, говорил и старик. Вдруг меня вырвал из этого безумства напорный телефонный звонок в кармане джинсов…

…Пора вставать, (это звонил будильник), до отъезда маршрутки оставалось
полчаса (хорошо хоть остановка в «двух шагах» от дома). Пока заваривалось кофе, я привел себя в порядок, затем перекусил пиццей, оставшейся после вчерашней «заседаловки с друзьями», выпил кофе и поспешно вышел из дому.

По пути на работу я опять вспомнил этот странный сон, подобных снов за всю жизнь видел много раз, но этот почему-то никак не покидал мою голову, что-то в нем было особенное... Долго не думая, приписал его к последствиям тяжелого трудового дня, посиделок с друзьями допоздна и просмотра фильма ужасов.

18:00. Конец рабочего дня. Пробки и давка в метро, все торопились домой, раздражаясь от того, что не могут попасть вовремя к семейному ужину или к любимому сериалу. Пробравшись с трудом в вагон метро, поймал себя на мысли, что две остановки можно было и прогуляться парком, но почему-то всегда казалось, что на метро быстрее, хоть и торопиться было некуда. Среди множества голов и плеч я увидел отрывок книги, которую читала девушка (это я понял по руке, державшей ее), но больше меня привлекла фраза, которую я успел прочитать, прежде чем меня успели человеческим потоком вытолкнуть из вагона: «Если я – часть твоей Судьбы, когда-нибудь ты вернешься ко мне.»

…« Сколько я могу тебя ждать?» - снова перед глазами встал этот сон. – «Вот глупости, мистика какая-то, - очередной раз отмахнулся я от этой мысли. – Нужно позвонить друзьям, сегодня будет футбол». Я потянулся к телефону, но он был разряжен «Не расстраивайся, это даже к лучшему, сегодня чудесный день», - сказал мужской голос за моей спиной, я обернулся и заметил лишь одну парочку, парень что-то рассказывал своей избраннице, бурно жестикулируя, и ко мне не имел никакого отношения. Неподалеку мамочки выгуливали своих карапузов, и мое внимание привлекло то, как маленький мальчик вырвал из клумбы цветок с корнем и протянул его светловолосой кудрявой малышке, в ответ она его поцеловала - это было так трогательно, что я вдруг почувствовал, как мое сердце застучало чаще и по телу разлилось приятное тепло, а на устах невольно засияла улыбка. На пути все больше и больше стали попадаться влюбленные пары «Странно, - подумал я, – раньше ничего подобного не замечал, нужно зайти и купить что-нибудь перекусить, а то дома еще буду нескоро». Вдруг мои мысли прервал плач девочки лет пяти, она стояла под деревом и маленьким пальчиком указывала кверху: «Дядя, мой шалик улетел», - и снова зашлась в реве. Я обернулся: оказалось, кроме меня в округе «дядь» больше не было. Недолго думая, я достал малютке ее потерю, на что она ответила: «Вы такой клясивый, давайте встлетимся сегодня вечелем в кафе», - не успел я ничего ответить, как она уже вовсю бежала к своим качелям во дворе.

Кафе, в которое я обычно заходил перекусит, почему-то было закрытым (а ведь здесь всегда было многолюдно?) Еще одно, где можно перекусить, было через дорогу, я уже думал, что потерплю до дома, как неожиданно передо мной остановилась машина, и улыбчивый водитель жестом приглашал перейти дорогу, хоть я этого делать не собирался, а просто стоял у края дороги. «Мистика», - подумал я, переходя проезжую часть. Не успел я дойти до кафе, как какая-то старушка навязчиво, не давая прохода и сбивая с ног, пыталась продать мне единственную розу, которая у нее была. «Надоели эти бомжи», - подумал я и дал ей деньги. «Сынок, сегодня твой день, он принесет тебе счастье, не упусти его». «Наверное, мало дал», - подумал я и полез в сумку за кошельком, но на секунду невольно поднял глаза, чтобы взглянуть на старушку, а ее и след простыл, как будто ее здесь никогда и не было. Я судорожно начал искать ее взглядом, в толпе и у входа в кафе, а в голове звучал ее старческий, но добрый голос: «…он принесет тебе счастье, не упусти его». Мой взгляд привлекла раскрытая книга, лежащая на столике, дымящаяся чашка кофе и нежные ухоженные руки, со вкусом подобранная блузка, прямые черные волосы, аккуратный подбородок, красивая форма полных губ… Не заметил, как подошел слишком близко к столику, все это было чертовски знакомо, сердце мое забилось, в голове все перепуталось, и я ничего не соображал, а в душе чувствовалось тепло. Я заметил краем глаза фразу в книге: «Чтобы исполнить свою мечту, следуй знакам», я вспомнил, что встречал эту книгу в метро, и «О, Господи!» во сне…

От того, что я задел ногой стул, она подняла на меня свои большие, чистые голубые глаза…. Мои губы невольно выдавили: «Привет!», а она поднялась и взяла меня за руку…


«Жизнь тем и интересна, что в ней сны могут стать явью» (Алхимик)

Владимир Гончаров




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-11-05 12:46:16
Переглядів сторінки твору 1357
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2013.11.06 14:58
Автор у цю хвилину відсутній