ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Самослав Желіба
2024.05.20

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Гончаров (1985) / Поеми

 Чтобы исполнить свою мечту, следуй знакам
Будни Егора ничем не отличались от большинства людей. Работал в столице, ездил каждое утро на маршрутке, после работы по пути домой звонил друзям и договоривался о встрече, чтобы хоть как-то «подкрасить» уходящий день.


… Сколько я могу тебя ждать? – глядя в глаза, говорила Она, - сколько ты будешь меня не замечать? Я устала, мне нужны Ты и твоя Любовь! – требующе, капризно и тихо продолжала девушка. Она сидела за столиком открытого кафе, потягивая свежеприготовленный дымящийся кофе, тут же возле нее на столе лежал «Алхимик». Невольно перевел взгляд на книгу… «Алхимик, Алхимик… кажется, я ее читал, но вдруг сам Алхимик, нарисованный на книге, начал шевелить губами и, глядя на меня, моргать голубыми глазами, глазами, которые можно встретить у мудрецов, познавших истину мира… Я почувствовал себя неловко, я не мог расслышать, о чем говорит старик, но его губы шевелились в унисон с ЕЕ губами, и казалось, то, что говорила ОНА, говорил и старик. Вдруг меня вырвал из этого безумства напорный телефонный звонок в кармане джинсов…

…Пора вставать, (это звонил будильник), до отъезда маршрутки оставалось
полчаса (хорошо хоть остановка в «двух шагах» от дома). Пока заваривалось кофе, я привел себя в порядок, затем перекусил пиццей, оставшейся после вчерашней «заседаловки с друзьями», выпил кофе и поспешно вышел из дому.

По пути на работу я опять вспомнил этот странный сон, подобных снов за всю жизнь видел много раз, но этот почему-то никак не покидал мою голову, что-то в нем было особенное... Долго не думая, приписал его к последствиям тяжелого трудового дня, посиделок с друзьями допоздна и просмотра фильма ужасов.

18:00. Конец рабочего дня. Пробки и давка в метро, все торопились домой, раздражаясь от того, что не могут попасть вовремя к семейному ужину или к любимому сериалу. Пробравшись с трудом в вагон метро, поймал себя на мысли, что две остановки можно было и прогуляться парком, но почему-то всегда казалось, что на метро быстрее, хоть и торопиться было некуда. Среди множества голов и плеч я увидел отрывок книги, которую читала девушка (это я понял по руке, державшей ее), но больше меня привлекла фраза, которую я успел прочитать, прежде чем меня успели человеческим потоком вытолкнуть из вагона: «Если я – часть твоей Судьбы, когда-нибудь ты вернешься ко мне.»

…« Сколько я могу тебя ждать?» - снова перед глазами встал этот сон. – «Вот глупости, мистика какая-то, - очередной раз отмахнулся я от этой мысли. – Нужно позвонить друзьям, сегодня будет футбол». Я потянулся к телефону, но он был разряжен «Не расстраивайся, это даже к лучшему, сегодня чудесный день», - сказал мужской голос за моей спиной, я обернулся и заметил лишь одну парочку, парень что-то рассказывал своей избраннице, бурно жестикулируя, и ко мне не имел никакого отношения. Неподалеку мамочки выгуливали своих карапузов, и мое внимание привлекло то, как маленький мальчик вырвал из клумбы цветок с корнем и протянул его светловолосой кудрявой малышке, в ответ она его поцеловала - это было так трогательно, что я вдруг почувствовал, как мое сердце застучало чаще и по телу разлилось приятное тепло, а на устах невольно засияла улыбка. На пути все больше и больше стали попадаться влюбленные пары «Странно, - подумал я, – раньше ничего подобного не замечал, нужно зайти и купить что-нибудь перекусить, а то дома еще буду нескоро». Вдруг мои мысли прервал плач девочки лет пяти, она стояла под деревом и маленьким пальчиком указывала кверху: «Дядя, мой шалик улетел», - и снова зашлась в реве. Я обернулся: оказалось, кроме меня в округе «дядь» больше не было. Недолго думая, я достал малютке ее потерю, на что она ответила: «Вы такой клясивый, давайте встлетимся сегодня вечелем в кафе», - не успел я ничего ответить, как она уже вовсю бежала к своим качелям во дворе.

Кафе, в которое я обычно заходил перекусит, почему-то было закрытым (а ведь здесь всегда было многолюдно?) Еще одно, где можно перекусить, было через дорогу, я уже думал, что потерплю до дома, как неожиданно передо мной остановилась машина, и улыбчивый водитель жестом приглашал перейти дорогу, хоть я этого делать не собирался, а просто стоял у края дороги. «Мистика», - подумал я, переходя проезжую часть. Не успел я дойти до кафе, как какая-то старушка навязчиво, не давая прохода и сбивая с ног, пыталась продать мне единственную розу, которая у нее была. «Надоели эти бомжи», - подумал я и дал ей деньги. «Сынок, сегодня твой день, он принесет тебе счастье, не упусти его». «Наверное, мало дал», - подумал я и полез в сумку за кошельком, но на секунду невольно поднял глаза, чтобы взглянуть на старушку, а ее и след простыл, как будто ее здесь никогда и не было. Я судорожно начал искать ее взглядом, в толпе и у входа в кафе, а в голове звучал ее старческий, но добрый голос: «…он принесет тебе счастье, не упусти его». Мой взгляд привлекла раскрытая книга, лежащая на столике, дымящаяся чашка кофе и нежные ухоженные руки, со вкусом подобранная блузка, прямые черные волосы, аккуратный подбородок, красивая форма полных губ… Не заметил, как подошел слишком близко к столику, все это было чертовски знакомо, сердце мое забилось, в голове все перепуталось, и я ничего не соображал, а в душе чувствовалось тепло. Я заметил краем глаза фразу в книге: «Чтобы исполнить свою мечту, следуй знакам», я вспомнил, что встречал эту книгу в метро, и «О, Господи!» во сне…

От того, что я задел ногой стул, она подняла на меня свои большие, чистые голубые глаза…. Мои губы невольно выдавили: «Привет!», а она поднялась и взяла меня за руку…


«Жизнь тем и интересна, что в ней сны могут стать явью» (Алхимик)

Владимир Гончаров




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-11-05 12:46:16
Переглядів сторінки твору 1235
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2013.11.06 14:58
Автор у цю хвилину відсутній