ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.07.30 06:50
В. К. Осиповій

За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса

Ірина Вовк
2026.07.30 06:41
Фінальний акорд розлуки Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Шість полонезів для фортепіано, ор. 17 (Полонез № 3 фа мінор) «Жозефіна ступала бруківкою Лємберга так, наче кожен її крок відгукувався Adagio в його змученій душі. Баронеса з очима

Іван Потьомкін
2026.07.29 21:57
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від

Ольга Садкова
2026.07.29 21:05
Вже втрачаю у Тебе віру,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?

Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,

Олена Побийголод
2026.07.29 17:03
Соломон Фогельсон (1910-1994)

Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:

М Менянин
2026.07.29 14:40
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.

А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,

Борис Костиря
2026.07.29 14:05
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.

Не хочеться зранку вставати

Артур Сіренко
2026.07.29 13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині

Вячеслав Руденко
2026.07.29 12:10
Що є загрозою тьюторам* кліру?
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.

Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили

Ігор Шоха
2026.07.29 10:14
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі

хома дідим
2026.07.29 09:47
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба

Охмуд Песецький
2026.07.29 08:27
Художня мапа сновидінь
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.

А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,

Віктор Кучерук
2026.07.29 05:36
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.

Ірина Вовк
2026.07.29 03:09
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини Музичний супровід: продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo) Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То

С М
2026.07.28 20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так

Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &

Артур Курдіновський
2026.07.28 19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.

Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Дмитрук Ігор (1988) / Проза

 Оргія
Відомий французький філософ, культуролог Жан Бодріар, вів цікаве поняття “оргія” у філософію. Він писав, що ми пережили дві оргії у ХХ столітті. Під цими поняттями оргії він розумів дві світові війни, які наче ненаситні самці доводили до оргазму кучку недоумків, які поділяли світ на частини і людей на раси, колір шкіри, мову. Ці вилупки, які хотіли змінити весь світ по-своєму образу програли свою оргію, та не отримали повноцінного оргазму, але частина їхньої оргії існує і тепер, у сучасному гаджетному світі, світі нових нелюдських цінностей.
Головними цінностями нашого століття є гаджети, секс та гроші. Для людей наше століття, це вселенська оргія, де оргазм отримують люди, які керують нами.

Оргазм – це не просто статеве блаженство, оргазм всесвіту, це знущання над людьми, кучкою ідіотів, які ставлять себе вище інших. Людина яка ставить себе вище іншої людини не може називатися людиною, адже кожна людина є індивідом, особистістю і великою цінністю для людства. Світовий Оргазм породжує: ненависть, грошолюбство, кар’єризм, вбивство, расизм, анархію; все те, що на руку великим корпораціям та олігархії. Саме олігархія та корпорації роблять наш світ матричним, де людина перестає бути індивідом та особистістю вона перетворюється у рослину, якій необхідні гроші та розбещення, як рослині життєво необхідний фотосинтез.
Диктатори і деспоти ХХ століття отримували оргазм через війни, голодомори, геноциди, а теперішні корпорації та олігархи не роблять світових війн, вони роблять нас рослинами, якщо у світових війнах ми вели війну за рівність, волю та свободу, то тепер ми маємо формальну свободу, але не може зробити свій власний вибір, тому що за нас його роблять корпорації, адже ми як той Голум із Володаря Кілець який кидається на смерть заради своєї “прелесті” свого кільця. Так само ми кидаємося на гаджети, які роблять нас залежними від корпорацій та олігархів, що виробляють ці гаджети.

Якщо у ХХ столітті атеїсти говорили, що релігія це – опіум для народу, то тепер гаджети це мега – опіум, який робить нас слабкими серед людей світу цього. Тепер ми отримуємо інформацію за секунди, але ми не можемо її повністю обробити та зрозуміти, адже гаджет притуплює наш розум, роблячи його залежним і не думаючим. От таким є світовий оргазм, який робить нас залежним від господарів.
Оргія — це не лише сексуальне дійство розбещених людей, це вибір суспільства. Вибір, який веде людину до нового світогляду. Нового світового порядку. Оргія – це онтологія нашої ноосфери. Ноосфери, яка у ХХІ столітті нагадує потріпану повію, яка чекає на нового клієнта, щоб відати своє тіло на потіхи, і заробити пару баксів на прожиття. Ноосфера нашого століття це гнеле тіло бомжа, який валяється на помийці і просить милостиню, якщо так і надалі буде наша ноосфера перетвориться у мертве тіло яке лежатиме у морговому холодильнику і чекатиме хто похоронить його Навіки Віків. Сучасна оргія не є війною чи битвою, це не видиме дійство системи яка керує нами.
Ми постійно перебуваємо у оргії і ми любимо оргію, бо ми втратили свої цінності, наш інтелект та наша поведінка не може переробити нігілізм, наші цінності не мають сталого порядку.

Скоро прийде кінець нашої людяності, якщо ми не перезавантажемо наші цінності, не станемо моральнішими і менш хтивими. Ви скажете мені навіщо перезавантажувати наші цінності? Адже наша цінність це секс, гроші, влада, оргазм. Нащо це викорінювати. Ми єдиний світ, ми глобальне село Маклюєна? Скажи навіщо? Я відповім. Ми не просто глобальне село десь там в глибині душі ми зберегли свою людяність та свою мораль, яка хоче зробити нас індивідуальними. Саме людська індивідуальність та особистість відрізняє нас від тварин нам не завжди потрібно жити стадом. Нам потрібен садок для роздумів. Щоб можна було знайти себе. Пізнати себе і зрозуміти для чого ми живемо і яка наша мета життя. Чи потрібно бути гаджетними людьми? Я не знаю відповіді, але ми зараз живемо у гаджетну епоху, ми користуємося цими маленьким і красивими гаджетами, які нібито є нашими друзями та помічниками, хоча насправді вони лише притупляють нашу сутність та особистість, роблять нас глобальним. Чи потрібна нам ця єдина глобальність вирішувати нам? Саме оргія гаджетів керує нашим світом.

Ми немаємо того Нео, який може врятувати нас від системи, ми живемо у системі своїх глобальних цінностей і не хочемо бути локальним. Породжуючи оргію гаджетів ми вбиваємо свою унікальність. А хто- зна, можливо через століття гаджети будуть керувати нами і ми будемо їхніми рабами. І саме тоді закінчиться оргія і настане масовий оргазм гаджетної системи.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-11-11 00:39:05
Переглядів сторінки твору 725
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.812
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2013.11.18 00:17
Автор у цю хвилину відсутній