Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.17
00:04
Привіт!
Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
23:52
Недобре добро називати добром недобре.
Кремлівські недомірки міряють світ своєю міркою.
Ворожка ворогам ворожила вороже.
Генії на гени не нарікають.
Світило у світі недовго світило.
Пан Баняк до банку поклав грошей банку.
Одержимі своє о
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
2025.12.15
19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
2025.12.15
19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
2025.12.15
14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Дмитрук Ігор (1988) /
Проза
Оргія
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Оргія
Відомий французький філософ, культуролог Жан Бодріар, вів цікаве поняття “оргія” у філософію. Він писав, що ми пережили дві оргії у ХХ столітті. Під цими поняттями оргії він розумів дві світові війни, які наче ненаситні самці доводили до оргазму кучку недоумків, які поділяли світ на частини і людей на раси, колір шкіри, мову. Ці вилупки, які хотіли змінити весь світ по-своєму образу програли свою оргію, та не отримали повноцінного оргазму, але частина їхньої оргії існує і тепер, у сучасному гаджетному світі, світі нових нелюдських цінностей.
Головними цінностями нашого століття є гаджети, секс та гроші. Для людей наше століття, це вселенська оргія, де оргазм отримують люди, які керують нами.
Оргазм – це не просто статеве блаженство, оргазм всесвіту, це знущання над людьми, кучкою ідіотів, які ставлять себе вище інших. Людина яка ставить себе вище іншої людини не може називатися людиною, адже кожна людина є індивідом, особистістю і великою цінністю для людства. Світовий Оргазм породжує: ненависть, грошолюбство, кар’єризм, вбивство, расизм, анархію; все те, що на руку великим корпораціям та олігархії. Саме олігархія та корпорації роблять наш світ матричним, де людина перестає бути індивідом та особистістю вона перетворюється у рослину, якій необхідні гроші та розбещення, як рослині життєво необхідний фотосинтез.
Диктатори і деспоти ХХ століття отримували оргазм через війни, голодомори, геноциди, а теперішні корпорації та олігархи не роблять світових війн, вони роблять нас рослинами, якщо у світових війнах ми вели війну за рівність, волю та свободу, то тепер ми маємо формальну свободу, але не може зробити свій власний вибір, тому що за нас його роблять корпорації, адже ми як той Голум із Володаря Кілець який кидається на смерть заради своєї “прелесті” свого кільця. Так само ми кидаємося на гаджети, які роблять нас залежними від корпорацій та олігархів, що виробляють ці гаджети.
Якщо у ХХ столітті атеїсти говорили, що релігія це – опіум для народу, то тепер гаджети це мега – опіум, який робить нас слабкими серед людей світу цього. Тепер ми отримуємо інформацію за секунди, але ми не можемо її повністю обробити та зрозуміти, адже гаджет притуплює наш розум, роблячи його залежним і не думаючим. От таким є світовий оргазм, який робить нас залежним від господарів.
Оргія — це не лише сексуальне дійство розбещених людей, це вибір суспільства. Вибір, який веде людину до нового світогляду. Нового світового порядку. Оргія – це онтологія нашої ноосфери. Ноосфери, яка у ХХІ столітті нагадує потріпану повію, яка чекає на нового клієнта, щоб відати своє тіло на потіхи, і заробити пару баксів на прожиття. Ноосфера нашого століття це гнеле тіло бомжа, який валяється на помийці і просить милостиню, якщо так і надалі буде наша ноосфера перетвориться у мертве тіло яке лежатиме у морговому холодильнику і чекатиме хто похоронить його Навіки Віків. Сучасна оргія не є війною чи битвою, це не видиме дійство системи яка керує нами.
Ми постійно перебуваємо у оргії і ми любимо оргію, бо ми втратили свої цінності, наш інтелект та наша поведінка не може переробити нігілізм, наші цінності не мають сталого порядку.
Скоро прийде кінець нашої людяності, якщо ми не перезавантажемо наші цінності, не станемо моральнішими і менш хтивими. Ви скажете мені навіщо перезавантажувати наші цінності? Адже наша цінність це секс, гроші, влада, оргазм. Нащо це викорінювати. Ми єдиний світ, ми глобальне село Маклюєна? Скажи навіщо? Я відповім. Ми не просто глобальне село десь там в глибині душі ми зберегли свою людяність та свою мораль, яка хоче зробити нас індивідуальними. Саме людська індивідуальність та особистість відрізняє нас від тварин нам не завжди потрібно жити стадом. Нам потрібен садок для роздумів. Щоб можна було знайти себе. Пізнати себе і зрозуміти для чого ми живемо і яка наша мета життя. Чи потрібно бути гаджетними людьми? Я не знаю відповіді, але ми зараз живемо у гаджетну епоху, ми користуємося цими маленьким і красивими гаджетами, які нібито є нашими друзями та помічниками, хоча насправді вони лише притупляють нашу сутність та особистість, роблять нас глобальним. Чи потрібна нам ця єдина глобальність вирішувати нам? Саме оргія гаджетів керує нашим світом.
Ми немаємо того Нео, який може врятувати нас від системи, ми живемо у системі своїх глобальних цінностей і не хочемо бути локальним. Породжуючи оргію гаджетів ми вбиваємо свою унікальність. А хто- зна, можливо через століття гаджети будуть керувати нами і ми будемо їхніми рабами. І саме тоді закінчиться оргія і настане масовий оргазм гаджетної системи.
Головними цінностями нашого століття є гаджети, секс та гроші. Для людей наше століття, це вселенська оргія, де оргазм отримують люди, які керують нами.
Оргазм – це не просто статеве блаженство, оргазм всесвіту, це знущання над людьми, кучкою ідіотів, які ставлять себе вище інших. Людина яка ставить себе вище іншої людини не може називатися людиною, адже кожна людина є індивідом, особистістю і великою цінністю для людства. Світовий Оргазм породжує: ненависть, грошолюбство, кар’єризм, вбивство, расизм, анархію; все те, що на руку великим корпораціям та олігархії. Саме олігархія та корпорації роблять наш світ матричним, де людина перестає бути індивідом та особистістю вона перетворюється у рослину, якій необхідні гроші та розбещення, як рослині життєво необхідний фотосинтез.
Диктатори і деспоти ХХ століття отримували оргазм через війни, голодомори, геноциди, а теперішні корпорації та олігархи не роблять світових війн, вони роблять нас рослинами, якщо у світових війнах ми вели війну за рівність, волю та свободу, то тепер ми маємо формальну свободу, але не може зробити свій власний вибір, тому що за нас його роблять корпорації, адже ми як той Голум із Володаря Кілець який кидається на смерть заради своєї “прелесті” свого кільця. Так само ми кидаємося на гаджети, які роблять нас залежними від корпорацій та олігархів, що виробляють ці гаджети.
Якщо у ХХ столітті атеїсти говорили, що релігія це – опіум для народу, то тепер гаджети це мега – опіум, який робить нас слабкими серед людей світу цього. Тепер ми отримуємо інформацію за секунди, але ми не можемо її повністю обробити та зрозуміти, адже гаджет притуплює наш розум, роблячи його залежним і не думаючим. От таким є світовий оргазм, який робить нас залежним від господарів.
Оргія — це не лише сексуальне дійство розбещених людей, це вибір суспільства. Вибір, який веде людину до нового світогляду. Нового світового порядку. Оргія – це онтологія нашої ноосфери. Ноосфери, яка у ХХІ столітті нагадує потріпану повію, яка чекає на нового клієнта, щоб відати своє тіло на потіхи, і заробити пару баксів на прожиття. Ноосфера нашого століття це гнеле тіло бомжа, який валяється на помийці і просить милостиню, якщо так і надалі буде наша ноосфера перетвориться у мертве тіло яке лежатиме у морговому холодильнику і чекатиме хто похоронить його Навіки Віків. Сучасна оргія не є війною чи битвою, це не видиме дійство системи яка керує нами.
Ми постійно перебуваємо у оргії і ми любимо оргію, бо ми втратили свої цінності, наш інтелект та наша поведінка не може переробити нігілізм, наші цінності не мають сталого порядку.
Скоро прийде кінець нашої людяності, якщо ми не перезавантажемо наші цінності, не станемо моральнішими і менш хтивими. Ви скажете мені навіщо перезавантажувати наші цінності? Адже наша цінність це секс, гроші, влада, оргазм. Нащо це викорінювати. Ми єдиний світ, ми глобальне село Маклюєна? Скажи навіщо? Я відповім. Ми не просто глобальне село десь там в глибині душі ми зберегли свою людяність та свою мораль, яка хоче зробити нас індивідуальними. Саме людська індивідуальність та особистість відрізняє нас від тварин нам не завжди потрібно жити стадом. Нам потрібен садок для роздумів. Щоб можна було знайти себе. Пізнати себе і зрозуміти для чого ми живемо і яка наша мета життя. Чи потрібно бути гаджетними людьми? Я не знаю відповіді, але ми зараз живемо у гаджетну епоху, ми користуємося цими маленьким і красивими гаджетами, які нібито є нашими друзями та помічниками, хоча насправді вони лише притупляють нашу сутність та особистість, роблять нас глобальним. Чи потрібна нам ця єдина глобальність вирішувати нам? Саме оргія гаджетів керує нашим світом.
Ми немаємо того Нео, який може врятувати нас від системи, ми живемо у системі своїх глобальних цінностей і не хочемо бути локальним. Породжуючи оргію гаджетів ми вбиваємо свою унікальність. А хто- зна, можливо через століття гаджети будуть керувати нами і ми будемо їхніми рабами. І саме тоді закінчиться оргія і настане масовий оргазм гаджетної системи.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
