ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Дмитрук Ігор (1988) / Проза

 Оргія
Відомий французький філософ, культуролог Жан Бодріар, вів цікаве поняття “оргія” у філософію. Він писав, що ми пережили дві оргії у ХХ столітті. Під цими поняттями оргії він розумів дві світові війни, які наче ненаситні самці доводили до оргазму кучку недоумків, які поділяли світ на частини і людей на раси, колір шкіри, мову. Ці вилупки, які хотіли змінити весь світ по-своєму образу програли свою оргію, та не отримали повноцінного оргазму, але частина їхньої оргії існує і тепер, у сучасному гаджетному світі, світі нових нелюдських цінностей.
Головними цінностями нашого століття є гаджети, секс та гроші. Для людей наше століття, це вселенська оргія, де оргазм отримують люди, які керують нами.

Оргазм – це не просто статеве блаженство, оргазм всесвіту, це знущання над людьми, кучкою ідіотів, які ставлять себе вище інших. Людина яка ставить себе вище іншої людини не може називатися людиною, адже кожна людина є індивідом, особистістю і великою цінністю для людства. Світовий Оргазм породжує: ненависть, грошолюбство, кар’єризм, вбивство, расизм, анархію; все те, що на руку великим корпораціям та олігархії. Саме олігархія та корпорації роблять наш світ матричним, де людина перестає бути індивідом та особистістю вона перетворюється у рослину, якій необхідні гроші та розбещення, як рослині життєво необхідний фотосинтез.
Диктатори і деспоти ХХ століття отримували оргазм через війни, голодомори, геноциди, а теперішні корпорації та олігархи не роблять світових війн, вони роблять нас рослинами, якщо у світових війнах ми вели війну за рівність, волю та свободу, то тепер ми маємо формальну свободу, але не може зробити свій власний вибір, тому що за нас його роблять корпорації, адже ми як той Голум із Володаря Кілець який кидається на смерть заради своєї “прелесті” свого кільця. Так само ми кидаємося на гаджети, які роблять нас залежними від корпорацій та олігархів, що виробляють ці гаджети.

Якщо у ХХ столітті атеїсти говорили, що релігія це – опіум для народу, то тепер гаджети це мега – опіум, який робить нас слабкими серед людей світу цього. Тепер ми отримуємо інформацію за секунди, але ми не можемо її повністю обробити та зрозуміти, адже гаджет притуплює наш розум, роблячи його залежним і не думаючим. От таким є світовий оргазм, який робить нас залежним від господарів.
Оргія — це не лише сексуальне дійство розбещених людей, це вибір суспільства. Вибір, який веде людину до нового світогляду. Нового світового порядку. Оргія – це онтологія нашої ноосфери. Ноосфери, яка у ХХІ столітті нагадує потріпану повію, яка чекає на нового клієнта, щоб відати своє тіло на потіхи, і заробити пару баксів на прожиття. Ноосфера нашого століття це гнеле тіло бомжа, який валяється на помийці і просить милостиню, якщо так і надалі буде наша ноосфера перетвориться у мертве тіло яке лежатиме у морговому холодильнику і чекатиме хто похоронить його Навіки Віків. Сучасна оргія не є війною чи битвою, це не видиме дійство системи яка керує нами.
Ми постійно перебуваємо у оргії і ми любимо оргію, бо ми втратили свої цінності, наш інтелект та наша поведінка не може переробити нігілізм, наші цінності не мають сталого порядку.

Скоро прийде кінець нашої людяності, якщо ми не перезавантажемо наші цінності, не станемо моральнішими і менш хтивими. Ви скажете мені навіщо перезавантажувати наші цінності? Адже наша цінність це секс, гроші, влада, оргазм. Нащо це викорінювати. Ми єдиний світ, ми глобальне село Маклюєна? Скажи навіщо? Я відповім. Ми не просто глобальне село десь там в глибині душі ми зберегли свою людяність та свою мораль, яка хоче зробити нас індивідуальними. Саме людська індивідуальність та особистість відрізняє нас від тварин нам не завжди потрібно жити стадом. Нам потрібен садок для роздумів. Щоб можна було знайти себе. Пізнати себе і зрозуміти для чого ми живемо і яка наша мета життя. Чи потрібно бути гаджетними людьми? Я не знаю відповіді, але ми зараз живемо у гаджетну епоху, ми користуємося цими маленьким і красивими гаджетами, які нібито є нашими друзями та помічниками, хоча насправді вони лише притупляють нашу сутність та особистість, роблять нас глобальним. Чи потрібна нам ця єдина глобальність вирішувати нам? Саме оргія гаджетів керує нашим світом.

Ми немаємо того Нео, який може врятувати нас від системи, ми живемо у системі своїх глобальних цінностей і не хочемо бути локальним. Породжуючи оргію гаджетів ми вбиваємо свою унікальність. А хто- зна, можливо через століття гаджети будуть керувати нами і ми будемо їхніми рабами. І саме тоді закінчиться оргія і настане масовий оргазм гаджетної системи.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-11-11 00:39:05
Переглядів сторінки твору 639
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.812
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2013.11.18 00:17
Автор у цю хвилину відсутній