ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.10.28 17:20
Колись перегорнуть останню сторінку
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з

Артур Курдіновський
2026.10.28 15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)

Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,

Вячеслав Руденко
2026.10.28 13:56
Ламає розум полум’яний
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.

В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,

Володимир Бойко
2026.10.28 11:55
Московитам нічого втрачати окрім кайданів, наготованих на інших. Хтось ділить останню скибку хліба, а хтось ділить світ. Людяними можуть бути і люди з невисоким інтелектом і, на жаль, навпаки. Із ворогами розстатися важче, ніж із друзями. «Де

Юрій Гундарів
2026.10.28 11:54
Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.

Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "

Віктор Кучерук
2026.10.28 07:07
За гроші ніколи не змушуй
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.

хома дідим
2026.10.27 23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей

С М
2026.10.27 21:41
Свій, чужий
Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий

Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська

Світлана Пирогова
2026.10.27 21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.

Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св

Вячеслав Руденко
2026.10.27 17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.

Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,

Ігор Шоха
2026.10.27 15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,

Борис Костиря
2026.10.27 13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.

Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни

Віктор Кучерук
2026.10.27 06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Дмитрук Ігор (1988) / Проза

 Оргія
Відомий французький філософ, культуролог Жан Бодріар, вів цікаве поняття “оргія” у філософію. Він писав, що ми пережили дві оргії у ХХ столітті. Під цими поняттями оргії він розумів дві світові війни, які наче ненаситні самці доводили до оргазму кучку недоумків, які поділяли світ на частини і людей на раси, колір шкіри, мову. Ці вилупки, які хотіли змінити весь світ по-своєму образу програли свою оргію, та не отримали повноцінного оргазму, але частина їхньої оргії існує і тепер, у сучасному гаджетному світі, світі нових нелюдських цінностей.
Головними цінностями нашого століття є гаджети, секс та гроші. Для людей наше століття, це вселенська оргія, де оргазм отримують люди, які керують нами.

Оргазм – це не просто статеве блаженство, оргазм всесвіту, це знущання над людьми, кучкою ідіотів, які ставлять себе вище інших. Людина яка ставить себе вище іншої людини не може називатися людиною, адже кожна людина є індивідом, особистістю і великою цінністю для людства. Світовий Оргазм породжує: ненависть, грошолюбство, кар’єризм, вбивство, расизм, анархію; все те, що на руку великим корпораціям та олігархії. Саме олігархія та корпорації роблять наш світ матричним, де людина перестає бути індивідом та особистістю вона перетворюється у рослину, якій необхідні гроші та розбещення, як рослині життєво необхідний фотосинтез.
Диктатори і деспоти ХХ століття отримували оргазм через війни, голодомори, геноциди, а теперішні корпорації та олігархи не роблять світових війн, вони роблять нас рослинами, якщо у світових війнах ми вели війну за рівність, волю та свободу, то тепер ми маємо формальну свободу, але не може зробити свій власний вибір, тому що за нас його роблять корпорації, адже ми як той Голум із Володаря Кілець який кидається на смерть заради своєї “прелесті” свого кільця. Так само ми кидаємося на гаджети, які роблять нас залежними від корпорацій та олігархів, що виробляють ці гаджети.

Якщо у ХХ столітті атеїсти говорили, що релігія це – опіум для народу, то тепер гаджети це мега – опіум, який робить нас слабкими серед людей світу цього. Тепер ми отримуємо інформацію за секунди, але ми не можемо її повністю обробити та зрозуміти, адже гаджет притуплює наш розум, роблячи його залежним і не думаючим. От таким є світовий оргазм, який робить нас залежним від господарів.
Оргія — це не лише сексуальне дійство розбещених людей, це вибір суспільства. Вибір, який веде людину до нового світогляду. Нового світового порядку. Оргія – це онтологія нашої ноосфери. Ноосфери, яка у ХХІ столітті нагадує потріпану повію, яка чекає на нового клієнта, щоб відати своє тіло на потіхи, і заробити пару баксів на прожиття. Ноосфера нашого століття це гнеле тіло бомжа, який валяється на помийці і просить милостиню, якщо так і надалі буде наша ноосфера перетвориться у мертве тіло яке лежатиме у морговому холодильнику і чекатиме хто похоронить його Навіки Віків. Сучасна оргія не є війною чи битвою, це не видиме дійство системи яка керує нами.
Ми постійно перебуваємо у оргії і ми любимо оргію, бо ми втратили свої цінності, наш інтелект та наша поведінка не може переробити нігілізм, наші цінності не мають сталого порядку.

Скоро прийде кінець нашої людяності, якщо ми не перезавантажемо наші цінності, не станемо моральнішими і менш хтивими. Ви скажете мені навіщо перезавантажувати наші цінності? Адже наша цінність це секс, гроші, влада, оргазм. Нащо це викорінювати. Ми єдиний світ, ми глобальне село Маклюєна? Скажи навіщо? Я відповім. Ми не просто глобальне село десь там в глибині душі ми зберегли свою людяність та свою мораль, яка хоче зробити нас індивідуальними. Саме людська індивідуальність та особистість відрізняє нас від тварин нам не завжди потрібно жити стадом. Нам потрібен садок для роздумів. Щоб можна було знайти себе. Пізнати себе і зрозуміти для чого ми живемо і яка наша мета життя. Чи потрібно бути гаджетними людьми? Я не знаю відповіді, але ми зараз живемо у гаджетну епоху, ми користуємося цими маленьким і красивими гаджетами, які нібито є нашими друзями та помічниками, хоча насправді вони лише притупляють нашу сутність та особистість, роблять нас глобальним. Чи потрібна нам ця єдина глобальність вирішувати нам? Саме оргія гаджетів керує нашим світом.

Ми немаємо того Нео, який може врятувати нас від системи, ми живемо у системі своїх глобальних цінностей і не хочемо бути локальним. Породжуючи оргію гаджетів ми вбиваємо свою унікальність. А хто- зна, можливо через століття гаджети будуть керувати нами і ми будемо їхніми рабами. І саме тоді закінчиться оргія і настане масовий оргазм гаджетної системи.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-11-11 00:39:05
Переглядів сторінки твору 761
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.812
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2013.11.18 00:17
Автор у цю хвилину відсутній