... немає сили більшої бажання ...

Славік

Вірія

... немає сили більшої бажання ...

Коротка комічна сценка у три дії на одну особу + закулісний голос і музика

Дія перша. Споглядання нічного міста.

Вона блукала по кімнаті порожньої квартири, на голе тіло у халаті, споглядала як бурхливо проживають свої роки нічного міста байстрюки... лунали звуки року з колонок s - 120w в кутку стіни. Тіло то хололо від юрби з самих лиш парубків, молодців з надпитим порошковим пивом у правицях, то тепло огорталося ніжними уявними обіймами його...

Дія друга. Біля вікна.

Вона тулилася до скла, несамовито стримуючи свій розпачливий і водночас всесильний пульс ! Здавалося от - от крізь ребра вискочить та подарує волю, у вигляді розбитого вікна, розбите серце. НІ, Вірія не плакала і навіть коли любий казав, що не вона його голубить зараз... і в трубці телефону галас лунав сильніш ніж голос... то дівчинка лиш тихо посміхнулась, божевільним поглядом спаливши сльози !

Дія третя. У ліжку.


А потім шаленіючи під блюзові балади, на не розстеленому ліжку, лише у сяйві срібла місячних дощів, підстрибнула і нумо танцювати, повільний танець ніжний, що вривався десь з душі. Упала... ніжно охопивши так подушку у формі валентинки стегнами, уп’явшися губами кольору, червоного сухого, у власну руку... закричала ультразвуковими хвилями, та так, що аж сама не чула... спітніла... і заснула.



Що бачить серце увісні ? Весни прихід, дарунки долі... голі ноженята по траві, такі малі, здаеться що аж кволі ще занадто, але ні ! Їм просто ще не звично так ступати перші кроки... будиночок в котрому вони сплять надув від благ всіляких щоки... і він, на білому коні, а на плечі татуювання китайською: ти потрібна лиш ! мені...

11. 11. 2013р.