Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.14
23:13
Не маєтки паперові,
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.
В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.
В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:
2026.06.14
21:55
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2026.06.14
20:11
іще на хвилину дитинство городом недостигаючих полуниць · строго зелений нечервоніючий аґрус усе дозволяється їсти навіть не миючи · старий холодильник кавказ із характерною залізною ручкою що в одноруких бандитів тільки стирчить не догори а додолу · херн
2026.06.14
19:27
Ще прізвищ в давнину не існувало,
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
2026.06.14
17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
2026.06.14
11:25
Анатолій Матвійчук
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
2026.06.14
11:13
Я постукав в двері Бога,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
2026.06.14
09:48
Пісок сховався у рогожу.
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
2026.06.14
07:48
Реквієм страждання
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
2026.06.14
07:24
Сонний алігатор у полуденнім сонці
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
2026.06.14
06:25
Щоби стан покращивсь зранку -
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
2026.06.13
21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
2026.06.13
20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
2026.06.13
16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
2026.06.13
14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
2026.06.13
13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.14
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
2026.06.01
2026.05.31
2026.05.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тарас Матвійчук (1984) /
Вірші
В спільноті ми єдині!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
В спільноті ми єдині!
Мій брате, сестро!
Озирнись довкола!
Візьми за руку
Дорогих Тобі!
Подумай про дітей своїх,
Що скоро
На самостійний шлях стануть в житті.
Відчуй у серці стукіт рівномірний,
Що в такт пульсує з молоддю разом.
Поглянь в майбутнє, тихе, вільне, вірне,
Засяй очима, відгукнись гуртом!
Студенте і студентко!
В час великий,
Де б не були Ви, сповнені надій,
В молитві тихо інших пригадайте,
Й хоч так доповніть вклад в майбутнє свій.
Як навіть вас кудись не відпускають,
На парах в очі другу подивись,
Відчуй братерство з всім студентським світом,
Якого не було колись.
І навіть, якщо Ти в життєвім вирі
Все ж мусиш сповнювать обов’язковий шлях.
Ти не один, ти не одна, бо щиро
Вже сяють долі у нових зірках.
Вже два світи зійшлися поборотись,
Світ справедливості, любові і добра
Та світ минулого, якого пиха й гордість
Нікого і ніколи не здола.
Хоч ми не можемо в лавину стати,
Перемогти дочасно сили зла,
У кожного із нас могутня сила,
Це розум, вміння вчитись та мета.
Візьми на поміч мережу й адреси
Й всім друзям розішли вірша цього.
Немов могутня сила слова й преси,
Ми солідарно доведем свого.
Викладачі, доценти, керівництво,
Бажання кращого ніхто не відміняв!
Хоч поглядом, хоч словом Вам донести
В покликанні Ваш дар Господь послав.
Відчуйте ж ту спільноту, що в мільйонах
Тих молодих сердець не завмира.
Їх молодість, їх сила волі й духа
Нехай всіх нас спрямує до добра!
Тарас Матвійчук. Львів.
taras_xd@ukr.net
Озирнись довкола!
Візьми за руку
Дорогих Тобі!
Подумай про дітей своїх,
Що скоро
На самостійний шлях стануть в житті.
Відчуй у серці стукіт рівномірний,
Що в такт пульсує з молоддю разом.
Поглянь в майбутнє, тихе, вільне, вірне,
Засяй очима, відгукнись гуртом!
Студенте і студентко!
В час великий,
Де б не були Ви, сповнені надій,
В молитві тихо інших пригадайте,
Й хоч так доповніть вклад в майбутнє свій.
Як навіть вас кудись не відпускають,
На парах в очі другу подивись,
Відчуй братерство з всім студентським світом,
Якого не було колись.
І навіть, якщо Ти в життєвім вирі
Все ж мусиш сповнювать обов’язковий шлях.
Ти не один, ти не одна, бо щиро
Вже сяють долі у нових зірках.
Вже два світи зійшлися поборотись,
Світ справедливості, любові і добра
Та світ минулого, якого пиха й гордість
Нікого і ніколи не здола.
Хоч ми не можемо в лавину стати,
Перемогти дочасно сили зла,
У кожного із нас могутня сила,
Це розум, вміння вчитись та мета.
Візьми на поміч мережу й адреси
Й всім друзям розішли вірша цього.
Немов могутня сила слова й преси,
Ми солідарно доведем свого.
Викладачі, доценти, керівництво,
Бажання кращого ніхто не відміняв!
Хоч поглядом, хоч словом Вам донести
В покликанні Ваш дар Господь послав.
Відчуйте ж ту спільноту, що в мільйонах
Тих молодих сердець не завмира.
Їх молодість, їх сила волі й духа
Нехай всіх нас спрямує до добра!
Тарас Матвійчук. Львів.
taras_xd@ukr.net
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
