Справедливо кажеш. Та от я думав над відомим нам обом текстом: а хто ж, насправді, оті "царі", "володарі" і інші? На час написання були монархі, а ще було рабство. То на той час, враховуючи необмежену нічим владу царя можна було лише віддати на волю Божу і молитися, щоб його розум підкорився Богові. Те, що ми називаємо владою, насправді такою не є, бо обирається ця влада на короткий період і підзвітна (має бути, принаймні) своєму народові. То, виходить, вищою владою і є народ. І коли "влада" починає чинити злочини проти дійсної влади, то якось воно має бути по справедливому. Ми ж вимагаємо у райвиконкомі, у сільгоспраді, у суді і інших органах влади дотримання наших прав? Вимагаємо. Інакше могли би тільки нижче гнути шию і посміхатися під панським чоботом. Вища влада - вища відповідальність перед народом. А я спостерігаю, що у головах багатьох живе совковість: вони - влада, а ми - ніхто, гвинтики. Треба якось зрозуміти правильну розстановку. Ті, кого ми наймаємо на службу народу, непогано оплачуючи їхні труди, самі мають молитися за добробут влади, тобто, народу.

Дуже мудре пояснення, Ігоре!