Моя се відьма, щоб ви знали

Тарас Шевченко

І буде березень! І буде як завжди…
Німі тополі й перелітне птаство.
Хтось говоритиме про нації багатство.
А хтось прийде нізвідки в нікуди.

В потворних шлюзах захлинеться шир.
І дуб підіпре кручу над дубами.
І правда, пересохлими губами,
читатиме, як проклята, псалтир.

Бо на горі, завжди, як на горі –
камінний хрест спочив біля музею.
Хай Симон і прославив Киринею,
повторна повінь досі на порі.

І буде березень. І буде як завжди!
Поклін поклоном – дяка в у р д а л а ц і…
Люд православний звик до трансформацій
непевної вертепної зорі.

А я, хрещена, з тих правобереж,
де висота не тьмарить панорами –
візьму і зітру з сонця людські плями.
Тарасові гукну, що в і д ь м а теж1

Я відьма, люди! Доказ всіх часів
у тім, що очі карі – все ж не сині…
В і д у н ц і – амен! Прісно і віднині!
Лиш би Поета Бог за нас простив.

Бо на горі ,завжди, як на горі –
вітри амбітні топчуть білі хмари.
Хтось платить сріблом Юді гонорари.
Комусь п’ють кровцю ґедзі й комарі.

О, небезпеко грозових висот!
Озонний продих степової м’яти
тепер довіку буде називати
все б у з и н о в е плем’я – ідіот!

Юлія Курташ -Карп