ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.03 11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.

Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентин Дяченко / Вірші

 ***
Зів'яла Трояда!
У вазі стоїть,
Немов таємницю у собі таїть.

А за вікном хлюпочуть краплинки,
Чогось величезного маленькі частинки,
Чогось нездійсненного діти малі
Із неба тікають в обійми землі.

Годинник стукоче,
Біжить десь у даль.
Мою він забрати хоче печаль!




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-02-21 15:03:49
Переглядів сторінки твору 1515
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.091 / 4.73)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.177 / 4.92)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-03-03 15:54:19 ]
Насправді все не так трагічно :)! Якщо чесно Я навіть рада, що так вийшло, бо ці стосунки жахливо впливали на мене. Я постійно думала "Чому Я так сказала?", "Він правильно мене зрозумів?", "Не треба було того робити", "Треба було промовчати", "Чого він не пише?", "Він ще ображається", "Він читав ту СМС?" і т.д., а насправді не варто було навіть перейматися тою людиною!!! Щодо кохання, то НІ, це не воно! Напевно це було просто захоплення або моя примха, бо, якщо чесно, мені так по-справжньому було погано(після того) рівно 2 дні і не тому, що "кохана людина так зробила", а тому, що Я помилилася в найкращій подрузі. Ні, навіть не так, Я просто завжди чогось такого чекала від ного (Я ж казала Вам не раз, що Я йому не довіряю!), а від неї - ніколи. Позитив в цій історії тільки один - Я знову ВІЛЬНА :) і знову готова (по-справжньому готова) підкоряти нові вершини :)

Зараз мені дуже добре! Чесно, я почуваюся такою вільною, а найважливіше те, що Я нарешті звільнилася від нього, навіть не в плані зустрічання, а морально! На собі переконалась, що розчарування - найкращий спосіб зробити правильні висновки!
І, на даний момент, Я не хочу ні його ні її бачити близько біля себе, ні як друзів, ні як знайомих.

Мені так добре, весна в душі, весна за вікном, хочеться чогось нового, когось нового!!!

А щодо вашої фрази „ви відпускаєте людину, яка вас любить”, Я просто не маю ніякого морального права тримати його біля себе! Я хочу, щоб в нього все було добре, щоб його любили, а не використовували, бо Я можу його тільки використовувати, любити не заставиш!!!

Дякую за пораду (про коротші рядки), чесно кажучи, Я вже пробувала їх скоротити, але чогось мені дуже важко так писати, чогось так не виходить, забагато думок в голові, замало складів! Обіцяю, попробую, Вашим порадам Я завжди рада.

І останнє. Вірш „Кава” присвячений не для нього, він написаний так давно, що аж страшно згадати для кого він написаний, та й ту людину тепер важко впізнати :). Це була ще одна помилка в моєму житті, Ви її пам’ятаєте.

Вітаю з першими днями весни!
Щиро Ваша...
З шаленою повагою...