ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олег Герман
2025.09.13 17:17
Передмова

Вітаю! Нещодавно я відкрив для себе нове хобі, в якому намагаюся поєднувати приємне з корисним, а саме написання есе психологічної тематики. Деякі стали підсумком багаторічних спостережень в ході роботи з пацієнтами, інші є інсайтами, що вини

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,

Іван Потьомкін
2025.09.10 21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова

"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...

Олег Герман
2025.09.10 20:27
Частина І. Народження порожнечі

Я прокинувся. Здавалося б, цей день нічим не повинен був відрізнятися від попередніх та наступних: трохи домашньої рутини, робота протягом більшої частини дня і вечір перед телевізором. Але цього разу все було інакше. За

Леся Горова
2025.09.10 19:54
Проведи мене, Боже, між краплями чорної зливи,
Між осколками горя, уламками трощених доль.
Слід молитви моєї - лелечим курсивом тужливим
У осінньому небі над піками жовтих тополь.

Обійми мене, Боже, дитину свою малосилу.
І рукопис провин незумисних

Віктор Кучерук
2025.09.10 05:41
Чому зі мною так зробилося,
Донині ще не зрозумів, –
То знемагаю від сонливості,
То важко мучуся без снів.
То йду незнаною стежиною,
То знову битий шлях топчу,
Себе картаючи провиною
За те, що досі досхочу

Володимир Бойко
2025.09.09 22:42
Любити ближнього краще здаля. Ворог ворогові ока не виклює. Забреханий москаль гірше забрьоханої свині. Диктатор наділяв себе правом наліво й направо. Надія вмирає останньою, а першою хай вмирає безнадія. Найважливіше у житті - не розминут

Борис Костиря
2025.09.09 21:38
Іти в поле
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні

Олександр Сушко
2025.09.09 20:39
Я за Христом несу свого хреста,
Заточуюся, падаю у ями.
А бог сказав: - "Ти грішний. Аз воздам.
До раю зачинив для тебе браму.

Не плач, не вий, пощади не проси!
Твоя судьба - казан! Чортячі вила!
Не бачити тобі ранкових зір

Юрій Гундарєв
2025.09.09 19:59
Неймовірно актуальний проект - поетичні перлини українських класиків у рок-інтерпретації! Супер сучасно все - і вокал, і саунд, і аранжування. А найголовніше, напевно, те, що вкотре переконуєшся в тому, що справжня класика не має жодних часових меж. Нав

Сергій Губерначук
2025.09.09 15:31
Можна, я не буду нічого "употреблядь",
а не "використовувати"?
Ви всі читали Сковороду?
У нього то мова чи язик?
Як язик, то куди ж той язик зник?
Зараз декому з вас
на 1000 років менше, як мені.
Цікаво, ви такі ж дурні?

Світлана Пирогова
2025.09.09 15:28
Вітри, мов сховані в невидимі домівки.
Безмовні зорі у просторах неба.
Лиш пам'ять дістає не стерту часом плівку.
Роки скоріш пливуть човнами в невідь.
Прислухався, неначе йде...зашурхотіло.
Ні, ні! Вона, як ластівка, летіла б.
Її політ легкий, йог

М Менянин
2025.09.09 13:53
Від Бога залежні,
в цей час обережні,
їх вчинки належні,
до праці не лежні
краї де безмежні.
раби мо? – Авжеж ні!
зачахлі мо? – Теж ні!

Юрій Гундарєв
2025.09.09 09:24
Відійшов у засвіти Патрік Хемінгуей, єдиний із трьох синів славетного американського письменника, який дожив до сьогодення. Він помер на 97-ому році життя у своєму будинку в Бозмені, штат Монтана.
Патрік присвятив все своє довге життя популяризації спадщ

Віктор Кучерук
2025.09.09 05:55
Чагарі покрили схили
Круч високих над Дніпром, –
У гущавинах могили
Загубилися кругом.
Лиш виблискує зелінка
І побиті черепки,
Де в дрібненькому барвінку
Ледве видимі горбки.

Борис Костиря
2025.09.08 22:04
Тиша шепоче вночі,
тиша заплітає темні коси ночі.
Тиша і музика нерозривно
пов'язані між собою,
вони не можуть існувати
один без одного, як інь і ян.
Із тиші народжується музика.
Із тиші народжується грім душі.

Іван Потьомкін
2025.09.08 16:20
Плакучі верби припиняють плач,
Сором’язливо віття одгортають,
Коли берізки, кинувшись у скач,
«Метелицею» кола пролітають.
...Мабуть, веселі люди садовили їх,
Мабуть, пісні позагортали в лунки,
Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
І жарти з чаркою

С М
2025.09.08 08:50
Ось хліба взяв у батька і вийшов на дорогу
Вийшов на дорогу
Узяв що міг і вийшов на дорогу
Виходячи у світ де зна лиш Бог
Все щоби справуватися якось

Оце витратив усе що мав був у краю голод
Був у краю голод

Віктор Кучерук
2025.09.08 08:04
Свого домігся чоловік
Від любої дружини, -
Тепер йому та гладить бік
І масажує спину.
Не покладає жінка рук
По вечорах не всує,
Раз щодоби хропіння звук,
Як щиру дяку, чує...

Борис Костиря
2025.09.07 21:52
Я вкриюсь теплою ковдрою снігу
від усіх нещасть, від усіх гризот.
Я перестав існувати для цього світу,
бо я під заметами снігу.
Замети снігу обігріють узимку,
вони занурять у зимовий сон.
Казка снігу повинна бути доброю.
Від усіх катаклізмів

Євген Федчук
2025.09.07 19:06
Ще один монстр кривавий між «героїв»,
Що носяться із ними москалі.
Ще пошукати треба на Землі,
Хто поливав би отак щедро кров’ю
Своїх солдат поля кривавих битв.
Солдатським трупом він встеляв дорогу,
Хоча не завжди і до перемоги.
Скоріше катом був
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Борис Костиря - [ 2025.09.09 21:09 ]
    Нескінченність
    Іти в поле
    і впасти в сніги,
    злитися з нескінченністю,
    злитися з тим,
    що тебе породило
    і куди ти підеш,
    отримати гарячку
    і в маренні
    пізнати нові світи,
    пізнати нові сутності.
    У маренні відкриється те,
    що недоступно
    здоровому глузду,
    ти вимовиш
    поему поля,
    епос лісів,
    сагу річок,
    ту лірику, яка непідвладна
    звичайній мові,
    це буде література
    новими буквами,
    новими словами.
    І останній зойк,
    як оргазм природи,
    буде промовлений,
    коли ти, знесилений,
    упадеш на кучугури снігу,
    аби поставити крапку
    у творі,
    написаному полем.

    16 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  2. Борис Костиря - [ 2025.09.07 21:37 ]
    Замети снігу
    Я вкриюсь теплою ковдрою снігу
    від усіх нещасть, від усіх гризот.
    Я перестав існувати для цього світу,
    бо я під заметами снігу.
    Замети снігу обігріють узимку,
    вони занурять у зимовий сон.
    Казка снігу повинна бути доброю.
    Від усіх катаклізмів
    урятують лише білі кучугури.
    Зі снігу можна виліпити
    дівчину мрії чи нову реальність.
    Замети снігу стануть
    вічним одягом, якого
    не торкнеться час.
    Крижаний світ стане
    уособленням незмінності,
    непорушності.
    Коли все у світі руйнується,
    недоторканими стануть
    лише витвори снігу.
    Коли все поринуло в марноту,
    величність зберігає лише сніг.
    Льодові пам'ятники непідвладні
    кон'юнктурі епохи.
    Сніг простягує білі пальці
    як запрошення до вічної творчості.

    12 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  3. Борис Костиря - [ 2025.09.06 21:19 ]
    * * *
    Я в'язну в снігах, ніби в пісках часу.
    Я в'язну в часі, наче в снігах.
    Погана видимість через снігопад
    створює плівку, через яку
    можна побачити драму століть.
    Сніги засмоктують мене,
    як трясовина. У снігах
    я потрапляю в пастку,
    із якої не можна вибратись.
    У снігах я шукаю вільний світ,
    я шукаю споріднену душу.
    Сніги закривають видимість,
    і я потрапляю до позачасся,
    у координати, у яких
    не можна зрозуміти,
    який це рік чи епоха.
    Усе зливається в безлику масу,
    у картину, яку створила стихія.
    Сніг ліпить мене таким,
    як йому потрібно.
    Я стану скульптурою,
    яка буде показувати напрямок руху
    іншим, але для себе
    я його не знайшов. Світ стає
    сніговим потоком. Сніг тече
    у пісочному годиннику вічності.
    Сніг виліплює
    апокаліптичне майбутнє,
    яке поступово стає сучасністю.
    Я забув, яка сьогодні дата,
    бо екран застилає сніг
    безмежним білим полем.

    12 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  4. Артур Сіренко - [ 2025.09.04 12:18 ]
    Кіт, що любив баклажани
    Сойка-віщунка
    Пророчить журбу
    (Бо осінь – як тінь неминуча)
    (Бо трохи малярством
    Заповнює вічність
    Гончар кулястих глеків
    Бородатий філософ –
    Майстер Бо).
    У пошуках квітів осінніх
    (Що пахнуть холодом)
    На березі водяних курочок
    І дірявих човнів
    Знайшов кам’яні сандалі
    Поета глиняних істин,
    Що вмів сумувати
    (Бо все проходить,
    Минає, як цвіт латаття
    На воді спокою
    Чи на річці Ідігна,
    Що тече з очей Тіамат).
    Збираю по краплям
    У розмальований синім глек
    Медову офіру
    Повелителю черевиків –
    Божеству в крилатих мештах
    (Чи то мокасинах,
    Бо кожен бог черевиків
    Ледь-ледь Маніту).
    А на скелястій горі
    (Може й оливній*),
    Де росте самотнє дерево
    (Можливо, інжир**)
    Живе смугастий кіт-мислитель,
    Що над усе любив
    Баклажани***.

    Примітки:
    * - Гар га-Зейтім. Та гора досі стоїть – ніхто на неї не зазіхає бульдозером.
    ** - Ficus carica Linnaeus, 1753. Зеленими плодами цього дерева любив ласувати римський імператор Август. Нині вітер шалений зриває стиглі плоди цього дерева. Час їсти їх солодкий м’якуш.
    *** - мене тут вже запитували знавці і поціновувачі текстів звідки той кіт довідався про баклажани (Solanum melongena Linnaeus, 1753)? Хто йому про них повідав? Відверто признаюсь – не знаю…



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  5. Борис Костиря - [ 2025.08.27 21:50 ]
    * * *
    Голоси із покинутого будинку,
    голоси із далеких епох,
    дитячий щебет.
    Як воскресити голоси
    із магми часу?
    Вони доносяться, ледь живі,
    ледве відчутні,
    майже нерозбірливі.
    Хто розшифрує їх?
    Старі речі іноді зітхають,
    згадують про минуле.
    Будинок, про який усі забули,
    відродиться старими голосами.
    Яка фонотека вмістить їх?
    Коли нічого не залишиться,
    до нас будуть промовляти
    старі голоси.
    Голоси відчаю, любові, розлуки,
    сподівання, віри, натхнення...
    Навіть старий диван
    має свій голос,
    лише не кожен
    може його почути.
    Голоси будуть
    найвищою нагородою,
    свідченням про минуле,
    на яке не вистачить
    істориків. Вони
    простягають руки.
    Коли голоси розпадаються,
    це найбільше горе.
    Поки вони є,
    пам'ять жива.

    4 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  6. Борис Костиря - [ 2025.08.26 21:15 ]
    * * *
    Ти - груднева, ти - холодна зима,
    укриваєш мене снігом,
    ніби поцілунками.
    На твою честь я п'ю
    снігове шампанське
    і п'янію від крижаного холоду.
    У зимовому полоні -
    ніби в царстві задзеркалля,
    де все навпаки.
    І тепер я застигну
    незмінним у кризі,
    я залишуся вічно молодим,
    як заморожена ягода.
    Ти як груднева дівчина
    укриваєш мене зимовою
    погордою, а я змітаю сніжинки
    твоїх непромовлених слів.
    Але твій погляд, де цвіте весна,
    красномовніший
    за будь-які слова,
    і він здатний
    протопити кригу,
    крізь яку проросте
    троянда твоєї любові.
    На твоїй рукавичці
    залишилися сліди
    пристрасних слів,
    які мали бути промовлені
    і вирвалися з полону.

    1 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  7. Борис Костиря - [ 2025.08.24 22:52 ]
    Черства жінка
    В її житті майже не було
    чоловіків. Останній залицяльник
    зник у пучинах часу.
    Його голос розчинився
    у сипучих пісках,
    доторки рук розтанули,
    поцілунки вицвіли.
    Самотність огортає жінку,
    як невідступний птах,
    як вірна сестра,
    як чорний ангел.
    Куди випарувалися
    ці чоловіки? Вони зникли
    в обіймах ночі. Їх забрала
    темрява. Вони були
    як вершники, які мчать
    невідомо куди,
    назустріч абсурду.
    Чоловіки були
    як пісок часу,
    який безслідно зникає.
    Жінка не могла їм дати
    жодного тепла, вона
    була нездатна до любові,
    нагадуючи порожню пустелю,
    де ростуть одні колючки.
    Чоловіки тікали від неї,
    як від самуму,
    пекельного вітру,
    який спопеляє.
    Після зустрічі з цією жінкою
    вони відчували себе
    ще більш порожніми,
    без жодної краплі води
    на дні серця.
    І тому вони тікали від неї,
    як від смерті,
    потрапляючи в пастку
    такого самого небуття.

    29 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  8. Борис Костиря - [ 2025.08.21 21:38 ]
    Талант
    Талант - це дар чи прокляття?
    Грізне падіння метеориту,
    постріл сперми,
    вибух наднової зірки,
    пізнання незнаних пустель,
    стрибок у невідомість,
    по той бік добра і зла,
    по той бік здорового глузду,
    страху і сорому,
    ковзання на грані безумства,
    падіння у прірву,
    розрізання лезом пристрасті,
    поринання у плоть любові,
    пізнання духу землі.
    Талант - щось невагоме
    і водночас важке,
    що може вівітритися,
    як дим у кватирку.
    І цей невагомий дим вічності
    стає повітрям для художника,
    без якого неможливо дихати.
    І коли закінчується чорнило,
    далі він пише кров'ю,
    яка витікає з тіла космосу.

    26 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  9. Борис Костиря - [ 2025.08.20 21:48 ]
    Скелети дерев
    Скелети дерев - як легіон,
    розбитий на полі бою
    у битві з безглуздям.
    Скелети дерев - як оголений смисл,
    позбавлений зайвих слів,
    зайвої метушні, театральності,
    непотрібних ефектів.
    Скелети дерев - як застиглі
    непромовлені слова,
    заледенілі у просторі,
    крики і благання,
    які лунали з відчайдушних вуст.
    Скелети дерев - як наслідок
    померлої краси, утраченного
    буйства фарб і фантазії,
    сліди загубленого письма,
    похованого під завалами віків.
    Коли життя втрачає силу,
    залишаються тільки скелети,
    їхні безглузді посмішки
    відчинять двері
    до потаємних глибин.
    Скелети дерев стоять
    із гострими списами,
    на яких тримається
    вічність.

    18 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  10. Артур Сіренко - [ 2025.08.20 18:02 ]
    Сховане тимчасово
    У кожному дереві –
    Мертвому чи квітучому,
    Старому чи щойно зміцнілому,
    Ховається (до часу) ідол –
    Іноді гнівний і невблаганний,
    Іноді життєдайний і життєлюбний
    (Як теплий весняний дощик).
    У кожній камінній брилі –
    Замшілій чи то блискучій,
    Омитій зливою чи то порохнявій
    Зачаївся спокійний Будда –
    Лише звільніть його,
    І можна буде йому поклонятися,
    Запалювати ароматні палички
    Зазираючи в Порожнечу.
    У білому небі відчаю
    Квіти вохряного смутку
    І синьої павучої меланхолії
    Бубнявіють легендами
    Про вересове диво і людське торжище.
    Як писав один принц на пергаменті
    Чи то княжич бородатих варварів
    (Бо писарів було годі шукати –
    Повтікали хто міг до Аркадії,
    Бузиновим чорнилом фарбуючи
    Гречні воскові спогади),
    Марево візерунок малює
    Судомами горобинового жадання,
    Знаками бруслинової дикості
    Повість про цю ілюзію
    Сьогодення.
    Бо нині сухий хмиз писання
    Запалює рожева троянда буття –
    Спалахом невблаганного неминучого,
    Пожежею, якій відчиняють двері –
    Важкі, цвяховані та скрипучі,
    Двері до чорної кам’яниці,
    Де ховали два облудних пророки
    (Яких боялися кликати по імені)
    Книгу Судного Дня.



    Рейтинги: Народний 6 (5.13) | "Майстерень" 6 (5.38)
    Коментарі: (4)


  11. Борис Костиря - [ 2025.08.15 21:29 ]
    Старий
    Старий шукає ровесників,
    але їх уже більше
    у царстві мертвих, а не живих.
    З ким йому розмовляти?
    Він бачить молодих,
    яких зовсім не розуміє.
    Як перекинути місток
    до померлих? Як відновити
    зв'язок поколінь,
    зв'язок часів?
    Тепер старий розмовляє
    лише із дзеркалом,
    намагаючись побачити в ньому
    відблиски минулого,
    почути голоси померлих,
    але бачить у дзеркалі
    лише дим
    спалених сигарет
    чи згорілих почуттів.
    Ровесники десь там,
    на іншому березі,
    махають руками,
    проте їх розділяє серпанок,
    простір із розбитого скла.
    І старий тоне
    у руїнах спогадів,
    серед битої цегли,
    продираючись в інший простір
    камінням згаслої любові.

    21 жовтня 2023


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  12. Борис Костиря - [ 2025.08.14 21:24 ]
    Натовп
    Ти намагаєшся когось знайти
    у натовпі, але все марно.
    Натовп - це магма,
    це хаотичний потік.
    Ти думаєш, що знайомі
    прийдуть на цей захід,
    але вони десь забарилися,
    щезли у випадкових справах.
    Натовп поглинає тебе,
    і ти стаєш таким само
    безликим, частиною потоку.
    Може, із натовпу прогляне
    якась звістка, ніби з моря,
    але він мовчить, як Сфінкс.
    Ти чекаєш бурі,
    проте промовляє штиль.
    Ти хочеш кинути якір,
    але йому ні за що зачепитися.
    Скільки часу ти когось
    чекаєш у юрбі.
    Минають роки, десятиліття,
    а вони не з'являються.
    Ти шукаєш у натовпі
    вродливу дівчину,
    а трапляються невиразні.
    І хоч би скільки ти тікав
    від нього, усе одно
    ти прикутий ланцюгами.

    21 жовтня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати: