голубиний політ
рими біг
солі смак на губах
далебі

ноти блюзу
на вітру трубі
видуває цей день
голубий

ноти блюзу
на вітру трубі
видуває цей день
голубий

кожна думка
сама по собі
кожне слово
гербарій для мрій

то тобі
квіти втіх
болю мій
барви дня
крила сну
серця бій

то тобі
квіти втіх
болю мій
барви дня
крила сну
серця бій

ти не гострий
і ще не тупий
то так просто
візьми
і надпий

спи
мій болю колисаний
спи
не губи
мої сни
не губи

спи
мій болю колисаний
спи
не губи
мої сни
не губи

то так легко
устати
й піти
та не в силах
палити мости

поміж нас
стільки болю мій
днів
у яких
ми з тобою
одні

поміж нас
стільки болю мій
днів
у яких
ми з тобою
одні

1 Жовтня 2015

А він поїхав, вона знову
вдома лишилася сама,
нема кому сказати й слово
та чи її в цьому вина.
Одна-однісінька, нікого,
лиш кіт дрімає на вікні
і віє холодом з порогу,
холоне кава на столі.
Затихло все, лиш чути шелех
і дим з ментолом проплива,
а у руках неспитий келих
п`янкого терпкого вина…

листопад 2015

Яку не обирай дорогу,
а доля все одно одна.
Проснувся рано, – слава Богу!
А ні – то де її вина?

Усе журбою даленіє
на роздоріжжі суєти
і запорошує світи,
аж поки чорне побіліє.

Жовтіє в'януче зело
і укриває листопадом
усе, що ніби й не було
перед буянням і парадом.

Буває, що іде у сни.
Але ніколи не буває
у неї злої чужини,
аж поки рідне покусає.

Тоді не мила і вона.
На небо марно сподіватись,
і поки сниться ще весна,
не поспішаю просинатись.

Буяє літо затяжне,
і осінь пізня, і дочасна
здається не така нещасна...

Але очікує мене
не так веселе, як сумне
усе, що тліє, а не гасне.

>center>11.2015

вже в цій осені стільки строкатих цілющих дощів
вже в цій осені стільки п`янкого неспитого суму
на бентежних вітрах калинову розгойдано думу
на семи небесах закодовано мрію віків...
обважнілими гронами падають зорі з небес
сполотнілими зернами сіється шлях до молитви
розкошує війна у жорстокому полум`ї битви
а Месія розп`ятий у душах іще не воскрес...
і гірчить так цій осені кожна сльозинка жива
і терпка хризантемно-полинна Господня Покрова
і обпалене листя і світлого світу канва
і дорога до СЛОВА...

Ось Ви сидите навпроти і дивитесь пильно на мене,
На руки мої тремтливі...Говорим про се... про те...
Пускаєте вміло стріли у душу - пташа зелене,
А я все чекаю чуда ( воно ж, мабуть, золоте...)
Ми зараз такі далекі...І як Вам це пояснити,
Що звичних подій не буває між космосом і людьми...
Що можна життя перебути, а можна - перелетіти...
А можна відчути раптом, що ельфи - це також ми...
Що світ - осяйне роздолля, наповнене кольорами,
Кохання - невинний дотик до магії надвисот...
При втечі Боги задумали усе, що тепер між нами,
Усе, що було і буде, як частку своїх щедрот...
Навіщо, скажіть, намагатися усе пояснити словами?..
Печаль павутинкою літа єднає наш обрій в одне...
І Ви десь уже далеко...І я вже , даруйте, не з Вами...
Так хочеться полетіти...
Тому...
відпустіть
мене.

Лежить в покої стомлена земля,
навколо розгулялася негода,
оголена, неначе немовля,
зніма вбрання зажурена природа.

Короткі ночі ,зорі мерехтять,
мов світлячки купаються у морі,
простягнеш руку – й зможеш ти дістать
безкрає небо й загадкові зорі.

Осінній подих стеле килими,
тремтять від холоду листочки верболозу,
висить на дереві, чекаючи зими
забуте яблуко, ціловане морозом.

Два в одному -
це про шампунь і бальзам,
три в одному -
сказано про не дам
як в старенькій сентенції
про значну абстиненцію.

Також ще про рахунки, раунди і поцілунки.
Перший -
це було все незнайомо, райдужно і кольорово.
Другий -
розпачливо навіщось,
і зі сьозами знову.

А третій раунд і не відбувся,
хоч був останнім.
Третє – дорожче, ніж перше і друге,
найважче і
на прощання.
24.09.2015

На шиях – хрести, покурили та й сплюнули.
І Патріка день вийшов зовсім нерадісний...
Когось унітазом убили, не кулями...
Відтоді в газетах “святими” прозвалися...
Чому саме їх Ти обрав на роль месників?
Чи кращих у світі немає, о Господи?!
Звичайні ірландці в гівняній Америці!
Працюють, бухають і месу вистоюють...
“Усе, що негідне – те маємо знищити,
Щоб добре усе могло розцвісти!”
На їхніх руках – “Справедливість” та “Істина”!
“And shepherds we shall be, O my Lord, for Thee”!

(2012)

                              І
Вона явилася незримо
і на осонні берегів
копицями ладує рими
багряно-сизих дум і слів.

Крадеться ночами марою
із бездощів'я до зими,
і віє димом і війною
із пащі хижої пітьми.

Та поки день іще не вечір,
іде лісами Берендей
і знаки зимної предтечі
бринять у пам'яті людей.

Іще палають чорнобривці,
і айстри ще не одцвіли,
і накриваються столи.

Не відлетіли ще жар-птиці
і з урожаєм на полиці
немає бідкатись коли.

                              ІІ
Раніше вечоріти стало,
пізніше ранішня зоря
запалює своє кресало
у сивині календаря.

Затуманіло синє небо
і одіялами лягло
захмар’я, цуплячи на себе
все, що розвіює село.

Ці клунки доганяє вітер
і котить по сухій траві
на пам'ять осені-вдові
пелюстки і зів'ялі квіти –
усе, що подарує літо
своїй суворій візаві.

                              ІІІ
Що день грядущий нам готує?
Не знає осінь. А зима,
що буде, те і подарує,
коли серійного нема.

Комусь березової каші,
а нам до хліба ще й вода,
бо не дай, Боже, будуть наші,
то буде й золота орда.

Єднає бідних і багатих
воєнна осінь на жнива.
Але не може об'єднати
убивча пісня бойова.

Але готуємось до бою.
Така оказія з людьми,
що осінь кличе за собою
у Ирій сивої зими.

Опа́демо як жовте листя
під шатра хмизу і трави.
І не виходить з голови,
чому у небі урочисто,
чому не вистачає хисту
іти до осені живим?

               09.2015

Шкільний дзвінок до класу кличе,
він не мовчатиме і дня,
вбрання святкове тобі личить
та ти подумай про знання.

Бо вересень теплом зігріє
і жовтень золотом вкрива,
а листопад дощем умиє
і ось зими уже пора.

Нас пригостять свята різдвяні,
з коханням Валентин віта,
теплом зігріють дні весняні,
бузок навколо розквіта.

Швиденько рік шкільний проходить
для наших донечок, синів
і на поріг уже виходять -
в дорогу дзвоник задзвенів…

Маскувався обрій неба
Холодним став ранок
Фарба зелені померкла
Змінив фон світанок

Над полями , і ярами
Річками , ставками
Покривалами тумани
Думки загадками

Тішать душу краєвиди
Вражає цей спокій
Ці багряні колорити
Мій лагідний обрій

Ключ курличе журавлиний
В спілкуванні осінь
Відлітає час невпинний
Зливає дощ повінь

Я до тебе , ти до мене
Єдина , і вірна
Залишаю біля себе
Цю мудлрість - що вічна.
2015р.

Релігія моїх прохань
Потужна сила самосуду
Мов загнана граційна лань
Я вікупляти гріх цей буду

Між тим що буде , і було
Ті зорі серед дня не сяють
Черпаю долі ткане зло
За солод тіні сіль збирають

І томить , хилиться до сну
Зусилля віддаються марно
Я з цим умовами живу
Де з осудом , де бездоганно

Я виставлю на продаж все
І щоб мені не говорили
Віддам на користь тільки те
За що так віддано любили.
2015р.

Починає життя вигравати веселкою барв…
І коли вже не знаєш, чи «завтра» ще буде у тебе,
Дивний коник зелений сюркоче собі з-поміж трав,
Позолочений промінь освітлює клаптики неба…
Він освітлює душі…і миті…і лиця усі
Тих людей, які вірні тобі, хоч не завше помітні…
Ти карбуєш цю мить – неповторно єдину в красі,
Бо на обрії вже зачекались птахи перелітні…
Ти освячуєш день, ти освячуєш ті імена,
Які серцю натхнення дали і нескорену вдачу…
І тебе ще тримає стихія оця неземна,
Бо смієшся тоді, коли інші приречено плачуть…
Ти щаслива…щаслива, бо щастя до болю просте –
Просто слухати голос і в голосі тому тонути…
Просто вдячною бути всім Ангелам світлим за те,
Що не носиш ні гніву, ні злоби п`янкої отрути…
…Починає життя вигравати веселкою днів,
Коли вмієш простити того, хто зламався у герці…
Коли віриш у магію щиро промовлених слів
І плекаєш добро
в незрадливому
світлому
серці…

Завеликі обноски
вечір підкоротив;
награє у кіоску
співчутливий мотив
про тюрму, про хлопчиська
та про рани від куль;
“Ти бери жигулівське,
а не балтику-нуль’ –

дядя Вова, кирпатий,
сивий, наче сніги,

(він податки не платить,
але платить борги,
він зав’язує з грою,
звідки брама – в мерці,
синім “Тільки Тобою”
він відбив на руці)

промовляє малому,
усміхається, щоб
я навік усвідомив
без помилок та спроб
через п’ять або більше
літ під оком зірниць,
що вихоплює вірші
найдрібніша з дрібниць
і що легко програтись
на роки-копійки,
адже будь-який напис
вицвітає з руки.

23.07.2015

Повернуся до тебе у зливу –
У тілі сльози упаду.
Я й вона – безпорадна, вразлива.
Як вона – мабуть, теж на біду.

Ти зітри мене рухом долоні.
Хоча б так хоча б раз доторкнись.
У долоні – в твоєму полоні –
Упізнаю омріяну вись.

20 липня 2015

Назавжди на Землі настала ніч,
Навіки опустилась вічна тьма
На світ.
І в темряві сказав мені один старий:
«Сідлай свого гривастого коня!
Бо стільки літ
Ти мовчки споглядав весняний цвіт
І осені холодний вітряний привіт,
І білої зими прозорий лід,
І літа теплого прозорий мід.
А нині ніч: і байдуже яка пора.
А нині ніч: назавжди тьма.
І ти в цій тьмі, в оцій імлі
Коня женеш прямуючи на зорі –
Оті, що в жмені затискає Водолій,
І блиск меча і дзвін копит,
І посміхаєшся недолі злій...»

твоє ім'я закоротке ритмікою нагадує 64 за тривалістю ноти
шукаючи безвісті зниклого впилися в шкіру терням обшарпані колготи
де ти хто ти
скріншоти гортаю у шуканні певного антидоту
хлопче ти ще та мерзота
та все ж хто ти
і що за одна я аби чинити праводійний спротив
стрічання перехожими їдно на іншого схожими
коли начхати хто кого переможе
уже не чіпляє навіть те вроджене
милосердно дароване Богом храм
упав і дзвінниця загналася в глиноглиб
гм а тобі паралельно ти ще той тип

Доторкнись душою , серцем приголуб
Заіскри солодкою ніжністю спокус
Полони назавжди поцілунком губ
Будь в мені відвертою сповіддю розлук

Ляж туманом сивим на мої сліди
Запозич у молодості чародійні сни
Все вдихни до краю , страви засмачи
І побач відродження талої води

Як вона стікає із гірських вершин
Поспішає , котиться венами рівнин
Як від мене гонить хід сумних годин
Хоче буть з тобою вічністю хвилин

Тих що незабутні , тих що головні
Що в житті бувають з тисячі одні
Не вагайся , чуєш , я давно в тобі
Піснею лунаю в музиці струні.
2015р.

Втеча у тишу.Солона сльозина. Туман.
Бавиться вітер зеленим лісам на потіху.
Сонях в долонях - як сонце...Оптичний обман?..
Ми переходимо долю, як втрачену віху...
В надрах глибоких покоїться теплий бурштин.
Грона акацій такі терпкувато-медові...
Дуже важливо душі, коли ти не один...
Дуже важливо, коли ув обіймах любові...
Вислизну в тишу і долю свою обману...
Стану сильніша...громам і димам на поталу.
Ви зачаруєтесь, скажете тихо : "Ну й ну...
Дивна ця жінка, що вірить у мрію зів`ялу...
Дивна ця жінка...жертовна якась...не така...
Світ цей для неї - якесь нереальне роздолля...
Цвітом лілеї тремтить у повітрі рука...
Воля у рухах, у серці...у зреченні воля..."
Жовтим лататтям відсвічує озеро й став...
Жевріє щастя в багряних обіймах півоній...
Бути для неї УСІМ...Ти ним став чи не став?
Чи потонув десь на дні у сльозині солоній?
В жовтій галузці тужавіє біла печаль...
Пахне соснова кора, як живиця роздмухана...
Важко втрачати...То жаль Вам також чи не жаль?
Зрониться пісня услід, як легенда підслухана.
Зрониться пісня і ляже собі горілиць ...
Вкриється цвітом , горошком або конюшиною.
Ноти високі крізь марево тіней і лиць
Вам проспівають - вона почувається винною...
Винною в тім, що цей сонячний світ не такий...
Винною в тім, що любов на землі огрубіла...
Навіть у тому, що в грунт цей - глевкий, нетривкий,
Пісня її упаде -
лебедина
і біла...

2015.

Де любов буя там нема мене
Де була вона там полин трава
Полонив себе , зачинив себе
Де знайшли обом там тепер одна

І не будить вже , не голубить вже
Шелестить листком над ручай струмком
Про минуле те , не забуте ще
Що пропаще в горі свого дива жде

Мариво чи ні ? У чиїй душі ?
Відірвало з корнем , рахувало дні
На кону тримав миті чарівні
Та не довелося , відібрали злі

Ось тепер стою в полі , у гаю
Декому цвіту , іншого сужу
Хтось ламає , гне , радісно йому
Все це не минає , за обох плачу.
2015р.

Поки минають околицю
і буревії, і опади,
люди упоєно моляться, –
дай мені, Господи.

Щастя своє за печалями
іноді не помічаємо,
і зачаровані далями,
тихо куняємо.

А на осонні погідному
віє чумизою світлою.
І залишається бідному
жити молитвою.

У революції гідності
тиша міняється градами.
Поки нікуди не дінемось,
ще не пропа́демо

Бігме, куди бо діватися
поза межею безмежною?
Кіптявою умиватися?
Грітись пожежею?


Боже, не прошу і досі я
зайвого і незвичайного.
Не пожалій моїй осені
мого останнього.

                              10.06.2015

Не знаю я , не знаєш ти
Яке майбутнє нас чекає
Які готуються пастки
Де мимо йде , де попадає

Не оминуть , і не збагнуть
Де висміють а де забудуть
З чим поспішають , а де йдуть
Де в почестях , де бити будуть

Такий життєвий феєрверк
І ми у ньому лотерея
Хто тягне віз , хто просто клерк
Така практичності ідея

Так крутимося в вирі цім
Комусь цікаво , комусь нудно
Десь світить сонце , гримить грім
У цьому нас гартує кратно

Любіть життя , любіть із дня
Коли з'являєтесь як діти
Любіть від зла , любіть з добра
Що матимем тим будем крити.
2015р.

Прохолодою ранку видінням зоря
Залишає безодні безкраї края
Забирає від мене твої почуття
Віддає на спочинок на довгі літа

Я побуду ще трохи у променях дня
Ненадовго забуду , прийму за життя
Я все знаю , я бачив , відкрила душа
Неповторних каскадів відрад визнання

Ми ще будемо разом та тільки не тут
Ми ще більше відчуєм сирітство розлук
Ми ще зможем літати , повернемо сни
До яких ми так довго торкалися тьми

За самотність мою мене повертай
Я той самий колишній квітучий розмай
Пригорни моє серце , мерщій оживай
Я в тобі , ти в мені , хай хоч пекло чи рай.
2015р.

Ти був з народу , із простих
Таким звичайним світлим хлопцем
Всього сказати ти не встиг
Своїм гарячим , палким серцем

Ішов дорогою митця
Співав про вічне , наболіле
Гіркі слова , правда життя
Ти подавав за всіх як спільне

У приклад ставив багатьом
Як треба з совістю дружити
У тебе був один закон
Всім разом сторонитись кривди

Ти був і будеш братом нам
Хто розуміє , поділяє
Спочинь спокійно , знай і там
Про гідних пам'ять не вмирає...
2015р.

Опалого листу шелесту плач
Мене так втішає цей листопад
Гадає , плекає утішний прохач
Відволікає підбіркою здач

Гойдаються віти мов хвилі води
Виблискує сонце на краплях слюди
Я згадую в котре обійма весни
Яка запевняла що вічні в ній ми

А як ми любили цих зустрічей шарм
У ньому тонули розрадами карм
Ледь стримувавсь в грудях піднесений тиск
У цьому блаженстві зірвався той крик

Куди було бігти ? Кому розказать ?
Пустити побачить , розбите зібрать
Сполоханим вітром у вирій волать
У горі не впасти , за тебе стоять

Це просто отрута , підступність ярма
Я знову і знову наношу стигмат
У цьому живу , за кохання плачу
За випите щастя багато збагну...
2015р.

Все, що навколо діється – омана,
неначе це навіяне мені.
Ховається минуле за туманом
і іскрами горять окремі дні.

Їх небагато. Але я не бідний.
Є ще оази, де квітує рай,
і ніжний силует, і край мій рідний,
і козаки, що їдуть за Дунай.

І особисті, й спільні перемоги,
і ангелом обіцяна земля,
і биті у омріяне дороги,
і та стежина перша у поля.

Тумани опускаються на ниви.
Лягає спати сонечко ясне.
А я лишаюсь там, де був щасливий,
неначе це рятує ще мене.

Все, що навколо діється – омана,
яка оповиває, наче сон:
і тьохкає брехнею мікрофон,
і у ефірі більшає дурману,
і оп’янілі зеки-отамани
ще слухають, що хрюкає Кобзон.


                              2015

Falling song
Somebody will say "Good bay"
Somebody: "Forever"
Somebody with rain will cry
Someone raining never
Somebody will fly to sky
To the yellow halo
Lives we all, we always dye
Falling time each year
But after all the wind'll come
And we'll become together
Just one step to the glory fall
Just one look to the mirror-eye
Just one fly to your world, your sky
Take my hend we will never dye
Take my hend...
We will never dye.

Давай розставимо крапки
У відповідях будем чесні
Всі визнаємо помилки
І змиримося у протесті

Не станемо шукати змов
Давай лишатися союзом
Втечем від свідчень , перемов
Бо тільки нам приймати градом

Буває різне , і для нас
Знайшлись турботи у спокусах
Всі вимоги лікує час
Усіяний в потугах - скрутах

Можливо це останній шанс
Нам зберегти , сильнішим бути
Тому тримайся , це за нас
Ще б'ються двох сердець молитви...
2015р.

брязне промінь бузковОскомний
розсиплються пошепки іскри
ти підеш
у незвідане у марнотратства ілюзієснів
підкаміння прудке жабонить
ув очах балерини фовістки
чаровіє печаль
у горнці із відваром засушених слив
за тобою сліди
маскуватимуть блазні й перевертні бузьки
їх брунатні дзьоби як мечі
що умочені цільно у кров
словоблуддя твоє
уже вкотре
виношу як сором за дужки
як відходи на звалище пру
тут є я синій пес і є ром
у фуксійних димах
силуети розмиє безхатченко вечір
заберу інвентар
і спустошену кварту укину в пакет
я додому іду
я весна
я надтріснутий звечора глечик
я
пробитий четвертого ступеню захисту бронежилет

2015

Зажатий , скований , замкнутий
У суперечках бунтівних
Попав під вплив за власне кредо
У роздумах - всім помічник

У театральній постанові
Відведена пророча роль
Умієш високо літати
Зумій упасти до долонь

Закони писані богами -
Не знати вам як не грішить
Коли вже любиш до безтями -
Себе не зможеш зупинить

Біжиш , спішиш , усе на осліп -
Забуті друзі , і рідня
Усе байдуже , одні ті ночі -
Дають наснагу для життя

Мені судилось пережити -
Піднятись , впасти , закусить
Омани опій залпом пити -
Без слів ридати , і прощать...

Безнінна участь розпізнати -
Земне тяжіння подолать
Не варто тим у світі жити -
Хто не спроможний покохать...
2012р.

Поцілунок - стривожений шепіт
Відсторонений погляд чужий
Безнадійність , і шлях цей суворий
Сива молодість - гомін людський

Хто ти є ? Де причин перехрестя ?...
Де вином замаскований біль ?...
Не стелися під жорнами злата
Не пускай волелюбності змій

Витривалість - твоя запорука
Сів терновий спонтанних надій
Прийде час , і заграє сопілка
Поведе нас у полум'я мрій...
2012р.

Проявляє сліди мокрий теплий пісок.
У зеніті розпечене сонце горить,
Вимальовує шлях на прозорому тлі
Понад морем, над чайками, нами всіма.

І розхитаний світ у долоні твоїй
Майоріє у барвах, у грі голосів,
Переливами ночі і дня, на устах
Сіль гірчить... Море в небі - струна висоти.

Хвилі

Вони б’ються і б’ються об ноги мої,
Наче в ноги титана, що в скелі стоїть
І виборює смерть свою летом століть,
І вимолює в хмар і у сонця її...

Перетреться на пил, увійде у траву,
Задзвенить, заструмує на вістрі душі...
Ударяються хвилі, і зблиски-вужі
Відбиваються світлом у синю яву...
2015р.

Не злякай роду дар , хай попросить у чар
Розвивати таємні уміння
Потурбуй для примар - загартованість зграй
Хай відлякують хижих видіння

У стосунках своїх загальмовуй потік
Це розплата за службу народу
Відніми від усіх - конспірованість втіх
Хай спиняють надбання пороку

Над дітьми помовчи - вони світла думки
Що дарують натхненню бажання
Жити далі , творить , свої сльози омить
На здобутках своїх откровення

Білий день , темна ніч , у суспільства соц гніт
Все прогресом матерії крите
Гине світ , розум з літ , і останній привіт
Все до тих - де душею ще власне...
2015р.

Я не для того рай шукав
Щоб ви у ньому панували
Я іншим поглядом вивчав
Все те , що ви до цього знали

Мені смакує бірюза
Що провіантами цнотлива
Невинне , ніжне почуття
Душа в народженні вразлива

Я не ховаюсь , я іду
Свій світ від злого хоронити
Я в благодаті зацвіту
Щоб вам було що засудити...
2014р

Зворушлива нота на виліт
Схвильовані тексту слова
Надій , сподівань забаганки
Прийшла розказати пора

Поставити крапку у прочерк
Самому - собі довести
Що декому поперек стала
Моя розстановка в житті

Польотом свободи шануюсь
У змозі усім показать
Рабом для наруги - не стану
Судити мені , а не вам

Хватай , виривай , спи надалі
Збагнеш свою зречену суть
Прийдеться колись - не впізнаю
Зламаю гранованість пут...
2013р.

Листопад у осінній фаті
Кольорами гарячими плаче
Знову йду по вологій землі
На це місце де спогаду краще

Краще знати ціну самоті
Все згадати , де важко мовчати
Полистати щасливі ті дні
Де ми молодість вміли вітати

Де між нами тримали стіну
Боронили , махали кнутами
Купували твою доброту
А мене всі лякали гріхами

Їм за гру все було , та не нам
Ми своє випивали до краю
Ми уміли зустрітися там
Де вкривалась дорога до раю

Несподівано рано пішов
Затравили тебе пустоцвіти
Так від них без причин перейшов
За завісу , де ждуть щоб зустріти

Я ще тут , ще пливу , ще воюю
Ще веду боротьбу за весну
Досить часто я голос твій чую
Він радіє - за те що живу.
2009р.

Бачиш - як весна заводить
Поміж хмар громами бродить
Сліпить заревом , спішить
Сонцем вище все горить

- Знай ! Це я по тебе йду...

Чуєш гомін - спів пташиний
Із під снігу цвіт первинний
Промінь грає веселун
Пролітає мов скакун

- Знай ! Це я до тебе йду...

Вірь що щастя не криниця
Тільки раз дає напиться
Водить хороводи мрій
Чистим серцем щоб зустрів

- Знай ! Це я тобі кажу...

Як не може день без ночі
Як чарує звін природи
Як безкрайність глибини
Як відвертість чистоти

- Знай ! Я так в тобі живу...

Ранком я тебе цілую
Білим голубом воркую
Повінь береги змиває
Лебідь парою літає

- Сталося ! Коханий , і люблю...
2010р.

Босим по воді , сонцем у ночі
Чи пливу чи йду - сам не доведу
Тіні мовчазні - квітам запашні
Хибній глибині - темряві сестрі

Місяць колихав , на руках гойдав
Пелюстком вкривав , піснею співав
Ти не йди в сліпі - пристрасті сади
Ти не пий нектар - мертвої сльози

Вибух почуттів - звабив , закусив
Заздрість , ворожба - тернами кружля
Не знайти мені - проблиску в тобі
Так і пропаде - при собі в душі

Спи , відпочивай , злобу відганяй
Погаси вогонь - із своїх долонь
Сповіддю у храм - звони каяття
За усих хто зрадив - помолись без сна

По воді іду , ноги не мочу
За мої молитви - по мені , по дну
Сам відсторонив , сам і прихилив
Не шукають сильні - втрачені роки...
2012р.

Я влаштую банкет , і рояль , і кларнет
Хай ду - дук нам поплаче на втіху
Я поставлю для тебе фінальний балет
Тільки б ти покохала до віку

Випивай свій бокал , без мене не скучай
Зовсім поряд хвилююсь помітно
Яка радість в мені , ти її розділяй
Хай примножиться миттю трократно

Вибачай , почекай , це тріумфу момент
Я тобі даруватиму серце
Розпочну із вірша свій інтимний сюжет
Чи готова почути відверте ?..

На високій горі , по глибокій воді
Ехом линула звістка зірниця
Відлітали у даль білих два голуби
У краї де відлуння - скарбниця...
2012р.

Із півдня на північ , від сходу на захід
Із чистих джерел , із Едемських світлин
Для тебе здійсниться , від смутку проснеться
Мелодія пісні відвертих причин...

Напрочуд вродлива , смілива , вразлива
Тендітна на дотик , солодка вустам
Така неосяжна , така благодатна
З найкращого краща нектару - нуга

Мальована ода у кольорі слова
У скрипці лунає , барвінком плете
На воду пускає , на місяць гадає
В дівочому серці у затишку жде...

Швидкою ходою , загадкою долі
Цвіте у колоссі в широтах дібров
У пишних відтінках , у гідних стосунках
Для нас витинається текстом - промов

Я навіть не знаю горю , чи згораю
Над зорями - зорі , вершини - вершин
Упевненість маю , завжди запевняю
Коли ти закоханий - ти не один...
2010р.

Поглянь у обійма кохання...
Напийся живої весни
Побач кольорові видіння
То полум'я стиглі - плоди

Забудься у справах щоденних
Розлийся суцвіттям снаги
Відкрийся у мріях таємних
Хай розкішшю ввійдуть - в роки

Побудь сам на сам із собою
Вогнем благодатним зійди
Вінчайся із тою любов'ю
Де квітнуть коханням - сади

Так часто в собі ми хороним
Те власне - що в мріях живе
Так рідко приємне говорим
До тих - хто підставив плече...
2011р.

Тонка струна душі твоєї
Так лине , стелить , розмовля
Розповідає наболіле
У ритмі звону - хрусталя

Тендітна іскорка таланту
Висока нота пісняра
Так поспішала до олімпу
Що розгубила сів - добра

Тебе для втіхи пригортали
То дарували , то в займи
Те чисте небо плямували
За щире серце в глиб - пітьми

Та це тобі допомагало
Від них все вище в сонцеграй
Де від тепла усе зростало
Кому на заздрість - тобі в рай...
2013р.

Тужила , гнітила , себе запустила
У пазурах звіра нудьгу розлютила
Затіяла розлад у власній душі
Навколо оголені- стіни пусті

Ти годиш калікам , голодним вовкам
Вони гарно стелять під гави забав
Із жадністю п'ють твою віру сліпу
А потім заб'ють , запроторять в труну

Це жахи - жахіть від зневаг палачів
Вони всі не варті твоїх чесних слів
Того откровення , того забуття
Палкого кохання - де всім ти чужа

Свій стан зворуши , все минуле збагни
У кращих традиціях біль відпусти
Як станеш до зустрічі рай готувать
Тоді і дозволять - любов пригощать.
2012р.

Де не сів там не впав , і не хвилювався
Де садив , де збирав - там і намагався
Де кохав , де пропав - занесло з прибою
Де зустрічне признавав - зберігав душою

Хто стріляв , хто вбивав - поминають гнівно
Хто від себе відривав - пам'ятають вічно
Що для ворога гострив - на тому піймався
Що у вчинках залишив - відкрито пишався

Знав людей пил очей , доводив до сказу
Жалкував , повертав - тулили образу
Все гуртом , всі ривком - без суду , і слідства
Назбирав помилок - щоб не знать каліцтва

Знаєш ти , учиш як - за них боротьбою
Не забув , все збагнув - лякаєш бідою
Мирний сон , білий фон - для всіх усе ясно
Дуже добре як доводиш - до дітей завчасно...
2011р.

Поверни , поверни - так не віддаляйся
Ти до мене пригорнись - більше не вагайся
Сторонись , бережись - від того падіння
Ти не перша , я не перший - хто врачав коріння

Зелен сад , зелен сад - по весні буває
Не усіх , не завжди - перший раз вражає
Кому цвіт , кому плід - а кого й минає
Кого з молоду голубить - кого забуває

Не спіши , не картай - ще стане від чого
Більше щиро віддавай - час минає скоро
Не міняй на ходу - підкову гнідого
Поспішить , утече - що матимеш з того

Приструняй , зупиняй - сприймай як належне
Де із богом , де без нього - вивчай протилежне
Поверни , поклонись - все буде почуте
Як поставишся до кого - від того і буде...
2014р

Туманна димка верховин
Тримбіти ранок розважають
Себе ти бачиш головним
Коли з любов'ю - розмовляють

Ти зичиш щедрого тепла
Міцних в надійності - стосунків
А сам шукаєш небуття
Що так цуралося розлуки

Любов чекає того дня
Коли ти станеш забувати
Не в тім біда , не в тім вона
Що мав колись - проси щоб мати

Не ти один , є безліч днин
В яких приховуєм пропаще
Потрібно відпустити в плин
Щоб повернулося - найкраще

Лети , спіши , уже сплатив
За що ще можна докоряти...
Тобою марить щася вплив
Дозволь йому - вас повінчати.
2013р.

Чекай ! І все повернеться до тебе
Чекай ! Тобі віддячить доброта
Ти знай ! Життя це панорама
В якій іде за нас війна...

Де ворог - завжди поряд друзі
Де знають - там плетуть плітки
Де заздрять - там ледачих будні
Бо з ними нероздільний ти...

Відкрийся - хай побачать злидні
Хай сліпить їм твоє ім'я
Хоч мають і вони в заслузі
Свій очерк - де початки зла...

Між нами не існує правил
Між нами - откровень різня
Де кривдять там навчають правди
Поділять - де чия вина

Такою є і буде мантра
Всі різні - та одна біда
Всі грішні на митарства карма
Де жив , а де віддав дарма...
2009р.

Пропусти нехай біжить
Чуже горе - полохливе
Пропусти нехай спішить
Ввійде в хмари , впаде сиве

Ти не камінь , не вода
Ти жива душа вразлива
Оминає хай біда
Це занадто грізна - злива

За вказівками вимог
Перебірливий аналіз
Де цурається сам бог
Там покарані - за слабкість

Намагайся в простоті
Помічати - досконалість
Вихід знайде все в житті
Збереже добробут , ясність.
2007р.

Я хочу жити , вірить , знать
Тримать натхнення висоту
На гранях пошуку стояти
Служити вірному добру

Мій світ - коловорот емоцій
Де заважають і цькують
Не розуміють , заздрість сочить
Моменти підбирають , ждуть

Серед юрби я бачив диво
Один із ста - долає гніт
На їхні плечі мир лягає
Тримається на прірві - пліт

Сувора гра на виживання
Шляхи спасіння одиниць
Цілющі надра постачання
На зламі - під потреби жриць

Така сувора дійсність часу
На горизонті диму пил
Спішать гінці , спішать крилаті
До тих - хто йде з останніх сил...
2010р.

Моїх емоцій полотно
На рушнику волошки полем
Моїх признань землі - руно
Один із ненаситним болем

Вершини , схили , і яри
Беспечність під пекучим жаром
Були , пили , взяли , пішли
Все забуваючи під храмом

Сумлінний , чесний позитив
Не говорив - уважно слухав
Цікавості усе відкрив
Напився - а на дні розлука

Минуло все , пропали всі
По власній , випадковій волі
Що заслужив усе мені
Дарунками , поклоном долі.
2008р.