ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2024.06.17 08:43
Чи існує непорочне зачаття у котів? І в собачок? І що воно таке - непорочне зачаття? Як цей акт запліднення проходить у жінок, обраних богом? Мені хтось може це пояснити? Тільки без криків "Безбожний грішник!", "Будь ти проклятий!" тощо. Чи можна вв

Самослав Желіба
2024.06.17 08:31
Косою косить
Цього літа дівчина
Молодих людей.

Світлана Пирогова
2024.06.17 08:10
Її душі торкнувся непомітно,
Запав у серце ніжне вже давно.
Сказав, що він живе, як вовк-самітник,
Вона поблідла, ніби полотно.

Він недосяжний, мовби неба купол,
І мало говорив, все більш мовчав.
Вдивлялася в ті очі- чистий купіль.

Віктор Кучерук
2024.06.17 06:36
Мабуть, зустрілися не впору
Ми біля скельної гори,
Бо ти не рухаєшся вгору,
А я скотився вже згори.
Мабуть, дорогу не єдину
Було позначено мерщій, –
Тебе не зваблює вершина,
А я не втримуюсь на ній.

Артур Курдіновський
2024.06.17 01:38
Замріяна, чиста, гірка та журлива!
Нас двох повінчали самі небеса!
Усе в тобі справжнє, і ти незрадлива!
Обличчя відверте, прозора сльоза.

Я - вірний тобі, незрівнянна дружино!
І ти покохала мене назавжди.
Ми стільки пройшли! Ти у мене єдина.

Іван Потьомкін
2024.06.16 21:11
Із подорожі повернувся пудель
І побратимам каже з гіркотою:
«Братове, якже наш рід здрібнів!..»
«Ти що верзеш!»- бульдог на те.
«Я щойно з Індії. От там справжні собаки!..»
«Чим же вони од нас кращі?»- пита гончак.
«Одвагою своєю. На лева напада

Микола Соболь
2024.06.16 15:58
Пані Галино, хотілося б таки почути Вашу версію і побачити реакцію Редакції майстерень щодо вірша Петра Синиці "У ріднім батьковім саду" який чомусь пані Галина виставила, як власний. До речі не шановний Юріє Гундарєв оце і є приклад плагіатства, а не

Борис Костиря
2024.06.16 15:27
Я блукаю в лісі,
Загубився в пущі.
На печальній стрісі
Втрати неминущі

Так припали листям,
Ніби давній спогад.
Серед передмістя

Ігор Шоха
2024.06.16 15:10
Ще кує зозуля у гаю
і рахує дні напередодні
того, як поляжуть у бою
воїни за націю свою
на краю глибокої безодні.
Вибухає небо кожен день.
Гинуть і цивільні, і солдати,
гинуть люди... це така мішень

Євген Федчук
2024.06.16 14:45
Миколо Петровичу, от поясніть,
Бо я ніяк не зрозумію.
Чому Орбан з Путіним прагне дружить?
Чому він Європою сіє
До нас недовіру, вставляє дрючки
В колеса Європі і НАТО?
І він не один там, напевно ж такий,
В Угорщині. Бо ж обирати

Сергій Губерначук
2024.06.16 14:31
Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.

Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.

Серце моє, переб’єшся.
Любов моя, переб’єшся.

Самослав Желіба
2024.06.16 08:29
Оце похмілля.
Ніби півночі слухав
Пісні Джері Хейл.

Світлана Пирогова
2024.06.16 08:07
Не зашнуровано давні рани,
Без прив'язі помаранчева повня.
Вписалась у нічну панораму,
Як відблиск вогню на жерсті жаровні.
Віщунка Вельва шепоче долю,
Не сплять лікантропи у темних шкурах.
Хто ж розірве це замкнуте коло?
Забутих в'язнів утримуют

Віктор Кучерук
2024.06.16 07:39
Не дають відпочити, холера,
Хоч знедавна я менш дійовий, –
Зачинила одна щойно двері,
Як вже інша сигналить: Відкрий…
Мов зі сну метушлива примара
Перетнула мовчазно поріг,
А мені не потрібні і даром
Нині шепоти, дотики, сміх.

Микола Соболь
2024.06.16 05:47
У ставку, на окраїні парку,
тася няньчила діток своїх.
Чоловік докуривши цигарку,
подивився без жалю на них.
І у ражі хмільного банкету
перед друзями, просто на спір,
він поцілив у ціль з арбалета,
не людина, – спотворений звір…

Ярослав Чорногуз
2024.06.16 05:10
Мов досконало -- майстер-золотар
На склі чи дереві -- твоє обличчя --
Виплавлював -- ті очка, ніс, вуста...
Так я в рядках сяйну красу величив.

Високих рис чарівна чистота --
Мені ти нагадала Беатріче --
Поета мрію... Лиш різниця та,

Артур Курдіновський
2024.06.16 02:18
Love is...
Мого дитинства світлого реліз
Прийшов за мною у нове сторіччя,
Щоб назавжди мене у мене вкрасти.
Цим написом хизується і досі
Небесний місяць, мовчазний маркіз,
Закоханий у зіроньку, що поряд
Яскраво світить. І лише для нього...

Юлія Щербатюк
2024.06.16 00:00
Настало літо
Аромати навколо
Липи квітують
***
Великі хмари
Заполонили небо
Ітимуть дощі
***

Володимир Ляшкевич
2024.06.15 22:01
Патетично - чоловічий голос)
Досить, кохана, буденності віхоли,
хочеться сонця і моря –
Поїхали!
У невгамовність прибою і синяви
барвного свята над будніми тінями!

(Іронічно – жіночий речитатив)

Іван Потьомкін
2024.06.15 19:13
Не гадав ще молодий Тарас, що слава набагато швидша, ніж тарантас, що віз його вперше на батьківщину: усім хотілось не просто бачить, а щонайкраще пригостить речника Вкраїни. От і в Лубнах не було кінця-краю запрошенням. «Відбийся якось,- попросив Тарас

Микола Соболь
2024.06.15 16:37
Побути трохи ще у раю,
хотілося та обмаль часу.
Куди летіти, я не знаю?
Тримаю за крило Пегаса.
Тепер ти вільний, милий друже,
спіши між хмар, де сонце сяє,
ніколи ти не був байдужим,
як ніс мене за небокраї.

Хельґі Йогансен
2024.06.15 13:56
Я не буду брехати, що знаю життя,
Розкидатись пихато словами.
Лиш скажи мені, хто ти і хто тобі я!
Поясни, що насправді між нами!

Може, карма чи так, випадковий союз?
Чи зустрілись споріднені душі?
І чому у тобі я фатально погруз?

Леся Горова
2024.06.15 12:12
Мовлю сонцем і мовлю вітром я,
Мовлю променем,
Слів розмаєм, думок палітрою,
Серцем стомленим.

Та вмокаючи пера- образи
В рути-шавлії,
Мовлю так, щоб одну лиш обрану

Ігор Деркач
2024.06.15 10:51
Синекура має привілей
і сама повірити готова
у казки із тисячі ночей,
на які купились безголові.
Логіку включаємо, панове,
і спаде полуда із очей.

***

Тетяна Левицька
2024.06.15 09:15
Не хвилюйся, любий, я не бачу
порізно у цьому світі нас.
Хто обпікся об сльозу гарячу,
на холодну дує повсякчас.

ДНК твоє в моєму лоні,
у твоєму серці образ мій.
Душу заколисуєш в долоні.

Козак Дума
2024.06.15 07:29
Колише вітер грона калинові
в ряснім саду майнулого життя,
немов орелі булої любові,
під супровід мого серцебиття…

І гойдалка, як та опона часу,
спадає долу прямо із небес.
Несе тебе, життя мого окрасу,

Микола Соболь
2024.06.15 06:17
Тридев’яте царство. Все без змін.
Пароксизм доконує Кощея.
Якби ж, бідний, мав можливість він
на Сушка наслати гонорею.
Зріє дума в лисій голові,
зараз буде вихлоп недовірша,
рими не такі вже і нові,
ще й виходить – абирвалг, не більше.

Віктор Кучерук
2024.06.15 05:07
В скверику під липою,
Влітку з дня у день, –
Безнастанно глипаю
На ряди людей.
Поглядом допитливим,
Кожного й завжди, –
Зазвичай запитую:
Звідки і куди?

Артур Курдіновський
2024.06.15 01:53
Стали комом у горлі слова.
Сидимо за столом візаві.
Ми з тобою - вдівець та вдова,
Хоч обидва сьогодні живі.

Тиха осінь плете макраме,
Покриваючи смутком рудим.
Тиха осінь - це гра в буріме,

Борис Костиря
2024.06.14 23:32
Я кину вудочку
по той бік Всесвіту,
По той бік розуму,
по той бік серця,
По той бік розпачу,
по той бік лиха,
Яке говорить нам
крізь море тихо.

Володимир Каразуб
2024.06.14 20:36
тому що потрібно вірити хоча б у щось.
Читати псалми над головами і зливати розтоплений віск,
Говорити про те, що фігурки — це те, що тобі здалось,
Про тонку павутинчасту форму страхів, які запеклись
На воді.
Неодмінно потрібно вимовляти чиїсь імена

Самослав Желіба
2024.06.14 18:58
ЗОРЯ. ДОБРА БАГАТО В ЦЬОМУ СЛОВІ
Добра багато, а ще більш любові,
Такої що обійме цілий світ,
Мов руки матері й весняний квіт.
            А що лишилося від нього?
Де? Який в нім слід?
Воно ростануло, як ранок,
Як ранок, що обернувсь днем…

Козак Дума
2024.06.14 16:19
Аби людина отримала повну свободу – вона повинна померти…

Іван Потьомкін
2024.06.14 12:16
Це потім про раббі Тарфона йтиме слава,
Що схожий він на піраміду із горіхів:
Торкнись - і покотяться вони ураз.
А йшлось про те, що притьмом добував він
Із священних книг те, що учні просили.
Але це потім. А поки що був він скупердяй.
Раббі Аківа

Світлана Пирогова
2024.06.14 10:10
В мою весну тендітну тихо стукав,
Як краплі-перли юного дощу.
У подумках душі тягнулись руки,
І сонця проникав крізь землю щуп.

В мою весну проходив лабіринти.
Окрилений ти птахом прилітав.
Гігантське небо квітло гіацинтом

Юрій Гундарєв
2024.06.14 09:08
Пописюн


Учора прочитав новий твір Олександра Сушка, який, на жаль, швидко розчинився в інтернеті. Але запам‘яталося ключове слово - пісюн.
Варто наголосити, що погляд Сушка-художника рідко піднімається вище пояса (жона взяла за шкабарняк, задрав хво
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Благодатна Еродія
2024.06.11

Самослав Желіба
2024.05.20

Людмила Кибалка
2024.05.17

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Лайоль Босота
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Леся Горова - [ 2024.06.15 12:23 ]
    Мовлю...
    Мовлю сонцем і мовлю вітром я,
    Мовлю променем,
    Слів розмаєм, думок палітрою,
    Серцем стомленим.

    Та вмокаючи пера- образи
    В рути-шавлії,
    Мовлю так, щоб одну лиш обрану
    Ти кохав мене.

    Мовлю травами, мовлю квітами,
    Снами віщими.
    Поки слухаєш, то хотітиму
    Мовить віршами.

    Мовлю небом у сяйві місячнім,
    Ранку подихом,
    Словом-миттю і словом-вічністю,
    Словом-подивом.

    Бо дивуєшся - як веселку я
    Вимальовую?
    А із неї на тебе плЕскаю
    Словом-пломенем.


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (10)


  2. Леся Горова - [ 2024.05.09 07:24 ]
    Як тільки зацвітає виноград
    Як тільки зацвітає виноград,
    Мені приходять виноградні рими.
    Його цвітіння потайне, незриме,
    Й вечірній під лозою променад
    Укутується золотавим димом:

    Летить пилок, торкається до вуст ,
    Хоча від нього і не захмеліти,
    Хмеліє ним хіба що літній вітер,
    Підсушуючи розсип дощову,
    Що оросила яшму непомітну.

    І я сама злітаю до зірок
    За тим повівом, що пахтить блаженно,
    Й натхнення виноградного у жменю
    Набравши, умочу туди перо -
    Твоє солодке написати ймення.
    06.2023.


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  3. Леся Горова - [ 2024.05.04 08:06 ]
    Миті

    Так забракло мені того променю, що поза хмарами
    Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
    Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
    І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

    Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
    Так забракло достотності слів, змалювати чуття.
    Я миттєвостей втрачених перебиваюся безліччю.
    А вони наді мною вітрами- роками летять.

    Та чекаю укотре нової спромоги- можливості.
    Вірю вперто що згодом, що завтра цю мить осягну.
    Лише б лебеді, сад, почуття за словами лишилися,
    Тішив промінь, сосняк, і бажання стрічати весну.


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  4. Леся Горова - [ 2024.04.28 07:05 ]
    Райдуга
    Подивися у очі мої, та невже ти
    Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
    Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
    Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.

    Я у ніжних долонях вербою відтану,
    Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
    А весна обіцяла мені віднедавна
    Простягнути між нами омріяних райдуг мости .

    Все, чого б не хотілося, трапиться з нами,
    І на сум учорашній складемо весняний ремікс.
    Ну а травень не стане лякати громами,
    Нам щоразу даруючи райдуги зведений міст.
    05.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  5. Юрій Гундарєв - [ 2024.04.25 09:23 ]
    Дощ, вона і Маркес

    Дощ, як в Макондо, йде та йде.
    А вона - сама під дощем.
    Вже не ранок, та ще не день.
    Ще не радість, та вже не щем…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  6. Леся Горова - [ 2024.04.13 08:10 ]
    Пелюсткова тінь

    Вже вкотре яблуня цвіте, і знову подив -
    Сплелася тінь з одних лиш пелюстОк,
    Зайду до неї, затамую подих,
    І щоб не розтоптать - притишу крок.

    Збиралась довго, й от розквітла зранку ,
    Запінила безлисті ще гілки.
    Стою, як в казці, у її серпанку.
    Пелюстка тихо впала до руки -

    Дмухну на неї, й полетить до тебе
    Дніпром мого привіту тепла мить
    З процідженим через пелЮстки небом.
    Підстав свої долоні, щоб зловить!
    05.2022.



    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  7. Хельґі Йогансен - [ 2024.03.31 16:28 ]
    Може, ще колись...
    Зіграєм, може, ще колись в кохання?
    Ти пам'ятаєш
    безсонні ночі,
    як неохоче
    впускала з-за фіранок блудний день?
    (Якби могла, прогнала б тут же геть)

    Мені здавалось, світ став яскравішим,
    а люд добрішим.
    Хоч ненадовго
    печаль замовкла
    і не важливо вже реальність це чи сон,
    чи вільний я, чи взятий у полон.

    Усе раптово зникло непомітно.
    Так божевільно,
    не зовсім щиро,
    нестерпно мило
    і дивно якось долі заплелись.
    Зіграєм, люба, може, ще колись...



    31.03.2024


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  8. Леся Горова - [ 2024.03.12 14:57 ]
    Пролісок
    Хоча теплом не дихаєш - я тану.
    Чи то виною сонце весняне,
    Що, розтопивши сніг, у хвилі таїн,
    У синь квітучу землю одягне .

    Ти пошукав би пролісок за містом:
    Листок шатеновий, як коси, підійма,
    Маленький і тонкий, але як міцно
    Тримає голову! А погляд з-під пасма!

    То мій. Не віриш? Подивись довкола -
    Залитий ніжністю і твій бетонний сквер.
    Там ряст синІє. А на ньому - бджоли -
    Послала глянуть: ти із ким тепер?


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  9. Леся Горова - [ 2024.03.02 12:07 ]
    Ранковий промінь

    Ранковий промінь у долоні.
    Лоскоче березневий подих.
    Незатишно і сіро поки.
    Та рушили по вітах соки,
    І сірокрилки невгомонні
    Розтрушують зимовий спокій.

    Він опадає м'яко, тихо,
    Знебарвлені торкає трави,
    Які осонню сад підставив
    Минулорічними пластами,
    Що пріють почорнілим жмихом -
    Останнім сховом крапель талих.

    А в мене у долоні - сонце!
    Чекаю, як воно зігріє!
    Ловлю весняну ейфорію,
    Де кожна брунька - світла мрія,
    Й сама, пробуджена теплом цим,
    Гарячим словом пломенію.


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  10. Ігор Шоха - [ 2024.03.01 21:57 ]
    Навперейми невидимому
    Сьогодні ще гуляю я
    на березі крутому,
    а уночі душа моя
    цугикає додому.
    І педалюю... уві сні
    у неурочу пору
    на двоколісному коні
    верхи по косогору.
    Як і тоді, коли узрів
    у полі юне диво,
    але... упав, бо не умів
    триматися за гриву.
    Не угамовується кінь,
    алюром і галопом
    несе мою до неї тінь
    оазою Європи.
    Живе у пам’яті дівча,
    тому і... може бути,
    що я її не помічав,
    але не міг забути.
    Та уявляється мені,
    як я на білому коні
    із далечі вітаю
    мою омріяну до сліз,
    але у маєві беріз
    її уже немає.

    03.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  11. Леся Горова - [ 2024.02.26 08:53 ]
    Злива лютнева
    Всю ніч у вікно несподіваний дощ побивався.
    Так гулко й настирно, що сон мій наляканий втік.
    Здіймалися хвилями згадки, спліталися станси.
    Було щось забуте, тремтливо-хвилююче в тім.

    Як в деку кленову, бажаючу звук відродити,
    Вдаряли краплини у скло, у бляшаний навіс.
    Забуте, ще пізньої осені хлющею змите,
    Під оплески струменів так захотіло на біс,

    Що твій оксамитовий голос почувся: "Тримайся!"
    І другий, легкий, ніби мій: "Бережися і ти."
    То сниво мене закрутило у просторі й часі.
    А злива лютнева воліла до ранку іти.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  12. Світлана Пирогова - [ 2024.02.22 08:46 ]
    Малюєш
    Малюєш в пам*яті графітом
    П*янку зимову жінку-вишню,
    Подарував би самоцвіти,
    Але ж чомусь тобі не втішно.

    Натхненно лінії виводиш,
    Вишневий післясмак зимою.
    До серця б знати усі коди,
    Заповнив би його снагою.

    В нічному мареві графіту
    Малюєш ілюзорно вишню.
    Бринить симфонії сюїта...
    А чи поверне Бог колишнє?


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  13. Юрій Поплавський - [ 2024.02.21 15:05 ]
    Село
    Ось я знову вернувся сюди
    В це Село через дні і роки.
    І здалося воно і чужим і пустим,
    А колись я тут був молодим!
    Тут уперше своє я кохання зустрів,
    За струмком, що ліворуч, там був її дім.
    Я знайшов її хату, постукав в вікно.
    Я покликав її… та нема вже давно.
    Може ти помилився,- сказав я собі.
    -Неможливо, - бо був я тут ночі і дні.
    Ти забув, - стільки років пройшло!
    Помилився, - сказало закрите вікно.
    Білий сніг заскрипів мов роки.
    Плив над комином дим і торішні зірки.
    Я не вірив собі, я забути не міг,
    Як на русих волоссях виблискував сніг.
    Я п,янкий, пам,ятаю, той смак її уст.
    А в саду від морозу гілок чули хруст.
    І тоді як тепер в небі місяць пливе,
    Але місяць і сад вже забули мене…

    Я на помацки йду, я всі знаю шляхи.
    Наді мною теж сонце і небо…птахИ
    Тут любов розчинилась між віт верболіз.
    У минуле моє догорає вже міст…
    Все минає колись, вже прощатись пора.
    Бо весна пролетіла і осінь прийшла.
    Чорні хмари летять та несуть білий сніг?
    І саван цей сріблястий лягає до ніг…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  14. Юрій Поплавський - [ 2024.02.21 15:05 ]
    Село
    Ось я знову вернувся сюди
    В це Село через дні і роки.
    І здалося воно і чужим і пустим,
    А колись я тут був молодим!
    Тут уперше своє я кохання зустрів,
    За струмком, що ліворуч, там був її дім.
    Я знайшов її хату, постукав в вікно.
    Я покликав її… та нема вже давно.
    Може ти помилився,- сказав я собі.
    -Неможливо, - бо був я тут ночі і дні.
    Ти забув, - стільки років пройшло!
    Помилився, - сказало закрите вікно.
    Білий сніг заскрипів мов роки.
    Плив над комином дим і торішні зірки.
    Я не вірив собі, я забути не міг,
    Як на русих волоссях виблискував сніг.
    Я п,янкий, пам,ятаю, той смак її уст.
    А в саду від морозу гілок чули хруст.
    І тоді як тепер в небі місяць пливе,
    Але місяць і сад вже забули мене…

    Я на помацки йду, я всі знаю шляхи.
    Наді мною теж сонце і небо…птахИ
    Тут любов розчинилась між віт верболіз.
    У минуле моє догорає вже міст…
    Все минає колись, вже прощатись пора.
    Бо весна пролетіла і осінь прийшла.
    Чорні хмари летять та несуть білий сніг?
    І саван цей сріблястий лягає до ніг…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  15. Леся Горова - [ 2024.02.03 08:13 ]
    В терені
    Тягнулась як стебло - через посуху літа,
    Крізь пелену дощів під сірий листопад.
    Впліталась як лоза у тебе непомітно,
    Вросталася, і ось пручаюся назад.

    Болить мені, деруть твої колючі руки.
    То добре, що той біль притишує зима.
    Я з терену твого відлунюю так глухо,
    Що вже своїх пісень не чую і сама.
    12.2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  16. Леся Горова - [ 2024.01.31 09:28 ]
    Котиться сонце зимове...
    Котиться сонце зимове вершками кленовими,
    Ніби боїться зібгати шовки, які вистелив
    День йому в небі блакитному. Знічені, ловимо
    Музику дивної арфи у вітті сріблистому.

    Дека заснулої гілки стріпнулася звуками.
    Косе проміння до струн (чи до тіней) торкнулося.
    Як же давно ми морозної тиші не слухали.
    Як нас давно не манила між кленами вулиця.

    ТрЕмко застигла народжена нота між пагонів.
    Краплі, що так і не впали, зависли поліями.
    Сонце червоне, ну нібито щойно підпалене,
    Падає кленам за спину в польоті повільному.


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  17. Леся Горова - [ 2024.01.30 11:02 ]
    Троянда
    Упала сполохана зірка
    У ніч солов'їну.
    Бажання іще загадати
    Чи трапиться більше.
    Осипалась долу карміном
    Безвихідно гірко
    Ще в полудень майже відцвівши
    Троянда щербата.

    ПелЮстки губила пошерхлі,
    Чіплялась за листя,
    На довгім стеблі залишався
    Очіпок духмяний.
    Ще й місячний дощ їй пролився,
    Так ніжно, як шепіт,
    І краплі залишили плями
    Прожитого щастя.



    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  18. Леся Горова - [ 2024.01.16 09:22 ]
    Як грона, зорі...(квартон)
    Як грона, зорі виснуть. Небо низько.
    Здається, простягни до нього руку,
    Підскоч лишень, собі дістанеш низку
    Намиста, що видзенькує, послухай:

    То грає сяйво, й вітер не шепоче.
    Як грона, зорі виснуть. Небо низько.
    Дивися: Бог такі дарує ночі!
    В них місяця розхлюпуються бризки

    На сніжний покрив, падаючи блиском,
    Відтінки увібравши в себе сині.
    Як грона, зорі виснуть. Небо низько.
    Прозорі хмари- тіні янголині

    Сріблястий білий лик пером торкають,
    Сплітаючи під ним м'яку колиску.
    Підвішені до темного перкалю
    Як грона, зорі виснуть. Небо низько.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  19. Леся Горова - [ 2024.01.11 09:52 ]
    Там, за рікою
    Наснились очі кавові, забуті.
    Дивилися на мене тепло й щиро.
    Ховала їх завісою спокути.
    Та протягом краї поворушило.

    А потім враз немов зірвала вітром
    Жага забута встояну куртину,
    І споминами давніми зігріта,
    Душа звільнилась від оков рутинних.

    Очей тих погляд звабливий, чуттєвий,
    Й шовкова ніжність обгорнула тіло.
    Досвітнє сниво, мов коротке мрево,
    Роздмухало усе, що відгоріло.

    Не сніться, очі кавові, не треба
    Чіпати струни стишені зухвало.
    Там, за рікою, у плакучих вербах
    Я всі свої жадання поховала.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  20. Олег Прусак - [ 2024.01.09 23:29 ]
    Чорнильне причастя
    Сьогодні брат мій – то холод зимової ночі,
    сестри – ручка і трохи чорнил.
    Якими, як завжди, я хочу,
    вознести те – що тягне лише до глибин.

    Я думав ніч мою душу очистить,
    візьме до зірок й спопелить десь у них.
    Випалить, і без жодних інтриг,
    зірве з шиї рабства намисто,
    зроблене із думок цих важких.

    Та як завжди, лиш паперу і Богу я сповідаюсь,
    Руки в чорнилі – то причастя моє.
    Рукописи не горять – тому нехай це все зберігають,
    А я йду слухати Був’є…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Олег Прусак - [ 2024.01.09 23:45 ]
    Писемний насос
    Ці рядки пише не голова і не руки,
    Вони виринають звідкись з глибин.
    Їх ніч із зорями бере на поруки, хоче забрати до своїх вершин.

    Вони народжені збитим ритмом серця,
    що давно вже не є просто насос.
    Коли добре йому- грудях тепло, воно ніби сміється ,
    Коли ж ні - тиск і лютий мороз.

    Це мене завжди дивувало, невже нема чим зайнятись йому,
    у мене у тілі так крові багато,
    а воно - вступає із мозком в війну!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Олег Прусак - [ 2024.01.09 23:00 ]
    Я спогадом стану бентежним
    Крізь часу пелену, серед звичних в житті ситуацій,
    Я чекатиму там, позаду, поміж знайомих нам декорацій.
    Декорації створені мною, занадто реальними для мене ж були.
    Це ж насправді прояви волі,
    Які виставу свою так і не віднайшли.

    Я спогадом стану бентежним, і вітром що все пронесе,
    Ключем до воріт, та, напевно, манежних,
    Срібною кулею, що потрапила, трохи нижче аніж плече

    І поллється із рани не кров, а лиш туга,
    Руки знову мандраж пробере,
    На обличчі усмішка , а на серці напруга.
    От що буде коли ти згадаєш мене !


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Юрій Поплавський - [ 2024.01.08 12:26 ]
    Гра забудеться
    А гра ж забудеться, важливий результат!
    Сказав колись відомий коуч журналісту.
    Так тож футбол, ну а у вас театр
    І режисеру зовсім не до формалізму.
    Він мучить, мучиться, не їсть, не спить.
    Він хоче обійняти те що не обнімеш.
    І якщо Муза усміхнеться хоч на мить,
    То звісно Глорія прийме в свої обійми!.
    Ну а акторам і актрисам що?
    Вони як пластилін, чи фарба, може глина?
    Та ні – це нерви, сльози, біль і ще
    Постійні сумніви і самота глибинна.
    Вони, як діти, хочуть гратися в життя,
    Як вчили метри, професОри і колеги.
    Життя на сцені – чорно біле в них шиття -
    Жага червоного та Альфи і Омеги.
    Вони всі зіткані із комплексів і слів,
    Із нот, із такту, сумнівів і злості…
    А заздрість їх, із кольорових снів
    В буденність висипається, мов кості…
    Буває боляче, але ця біль різдвяна!
    Хто не пройшов її, той не створив чудес!
    І кожна ваша роль для вас вона остання,
    І кожна ваша роль це благодать Небес!!!
    Якосьтак 29.01.2020 р. ЮВ



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  24. Світлана Пирогова - [ 2024.01.06 10:07 ]
    Іскра не твоя


    Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
    Не повернути весняних емоцій.
    Це ніби йти сліпому у дрімучий ліс.
    Невідомість висить на кожнім кроці.

    Оте, що долею написано тобі
    Не перепишеш, пізно вже писати.
    І не веди з собою марно боротьби.
    Для чого ці в душі німі дебати?

    Багаття не розпалиш після довгих злив.
    Обходь мене, прошу, щоб я не звикла.
    І не шукай тепер торішнього мотив.
    Я іскра не твоя. Даремний виклик.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  25. Леся Горова - [ 2024.01.05 08:27 ]
    Білий танець
    Потанцюємо разом, тобі я простягую руку.
    Чуєш серце моє, що забилось на кінчиках
    пальців?
    А твій подих у кóсах моїх, і мелодії звуки
    П'янко ллються, і ми пливемо у повільному танці.

    Ніби крила метелика вії ховають тремтячі
    Палахтіння вогню у очах, що донині гасила
    У зневажливій усмішці так, щоби ти не побачив.
    Та уста наші поряд , і більше мовчати не сила.

    Пригорнуло тобі до щоки мою скроню магнітом.
    Натягнулось незвичне мовчання струною
    тривожно,
    А думки невагомі летять, як пушинки за вітром,
    Й безупинно дзвенять про одне: я без тебе не
    можу!


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  26. Леся Горова - [ 2024.01.04 11:43 ]
    Сумно ні про що
    Розлився хмуро сум у синій висі
    Де захід сонця миттю відгорів,
    І на сосні високій , як на списі
    Тонким окрайцем місяць заяскрів.
    Примовк холодний вітер, ледве диха,
    За обрій круглі хмари попливли,
    A прùлісок сосновий здався диким
    Німим відбитком чорної скали.
    І ліхтарі не люблять цих окраїн -
    Що третій , може , тільки й засвітив,
    Але чомусь так тускло і так тьмяно,
    Ще більше стало суму й темноти.
    ..
    Така ця довга ніч - ніяк не спиться,
    І день мені на поміч не спішить,
    Чи задуми розкласти по полицях-
    Що зовсім викинуть , що , може перешить,
    І зрозуміть , що пізно , а що рано,
    Про що й забути маюся давно.
    ..
    Із дня вчорашнього замість води , в стакані
    Не випите , як сум , сухе вино.
    А місяць ось заглянув до кімнати,
    Встромився краєм в раму у вікні,
    І світить мені тихо й винувато
    В думки , хоч ні про що , але сумні.
    04.02.2022.



    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  27. Світлана Пирогова - [ 2024.01.03 15:41 ]
    Запорошені слайди


    Білі коси ще чеше зима,
    Розвіває їх вітер північний.
    Поодинці...Нас разом нема.
    Лиш гривасті думки пряде січень.

    Білі коси ще чеше зима.
    В'ється спомин кохання в хуртечі.
    Де ж горіння сердечне? Катма.
    Стукотіло ж у грудях....І втеча...

    Білі коси ще чеше зима,
    На ялині погасла гірлянда
    Залишивши слабкий післясмак...
    У зими запорошені слайди.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  28. Світлана Пирогова - [ 2023.12.31 12:23 ]
    І що ж зима серцям навіє?


    Сніжинок біле птаство закружляло.
    І що йому до тих стосунків,
    Які вже не горять, а шепчуть мляво,
    І чути дзвін розлуки лунко.

    У білих сукнях лиш дерева мріють,
    Весну усміхнену чекають.
    Лягають на папір холодні рими,
    Морозом обіймають каву.

    Сніжинок біле птаство розлетілось,
    Заплуталось на мить у віях.
    Блукають ще кохання краплі в тінях,
    І що ж зима серцям навіє?


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (1)


  29. Леся Горова - [ 2023.12.27 09:03 ]
    Сум, знайомий такий
    За ніч листя, на стежку постелене, вітром скуйовдилось.
    Ще недавно палаюча крона заплутала синь.
    Убрання золоте липа скинула, й дивиться з подивом
    На оголений стан, що останній листок обтрусив .

    Сум, знайомий такий, він поміж павутини захований,
    Затухає вогонь під ногами, забитий дощем.
    Заливається щиглик відлунням із літнього гомону,
    Про кохання співає, а пісня печаллю тече.

    Не боли мені, пізнє жадання, що осінь залишила.
    В білосніжній зимі аритмія дощу пропаде.
    І думки у рядки повлягаються знову притишено.
    Що боліло - зніміє, й залишиться місце пусте


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  30. Леся Горова - [ 2023.12.24 09:26 ]
    Відлига
    Твій, зимо, мокрий сніг, як суму щем:
    Метелики, намочені дощем,
    Кружляють важко, падаючи вниз,
    Іх помах так обтяжено провис,
    Бо легкості бувалої катма.
    Їм вітру у польоті не спіймать.
    Вони летять, летять на мокрий слід,
    І тануть, не торкнувшись до землі.
    Стікає крапля важко з білих крил
    У темну воду, що мороз накрив
    Слюдою, ніби зім'ятим крилом
    Метелика, убитого теплом.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  31. Леся Горова - [ 2023.12.23 09:01 ]
    Краплі
    Рахую на щоках краплини свіжі,
    Але туманом спомин завихрив:
    Про те, коли тобі писала вІрші
    Із недолугих дієслівних рим.

    Нелегко мабуть все тепер забути,
    Згадається , бува, на самоті
    Як у дощем намочені етюди
    Ти птахою осінньою влетів.

    Таким ось вільним яструбом строкатим,
    Що не зігріє, надто вже швидкі
    У нього крила.
    Та й чи вмів кохати,
    Розбещений теплом чужих кутків?

    Рахую краплі на щоці. Холодить
    Безбарвний день нав'язливим дощем.
    То що було, всього лише пригода?
    Чи порцеляна, що розбилась вщент?
    11.2022.


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  32. Світлана Пирогова - [ 2023.12.22 18:02 ]
    А тиша била скло
    А тиша била скло і руйнувала стіни...
    Слова терпіли в летаргічнім сні.
    Так сталось, що німі гуляють досі тіні,
    Не в змозі вигнати минуле, ні.

    Нав'язливо сплітались застарілі ночі,
    Безсонням рухали сліпі думки.
    Ці тіні смутку знову розкривали очі,
    В яких мигтіли втомлені роки.

    Хоч в зоряній вуалі темінь ночі неба,
    І місяць свічку запалив сповна.
    Чи проберемося через глибоку дебру,
    Коли глухі всі клаптики вікна.

    А тиша била скло і руйнувала стіни...
    Твоє мовчання гупало в мені.
    Надовго затаїлась ця душевна міна,
    Що часом вибухала без вини.


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  33. Ігор Шоха - [ 2023.12.21 14:04 ]
    Хронологія незворотного
                            І
    Не вигадую того ніколи,
    що і нині у серці таю,
    ну, хіба-що, оту... не мою,
    із якою то лісом, то полем
    вирушали до синьої школи
    у забутому нині гаю.
    Даленіє моє незабутнє,
    неповторне, веселе й сумне,
    що за мить уві сні промайне
    із минулого у каламуті –
    у щасливе і світле майбутнє,
    де немає її і мене.

                            ІІ
    Є пророки у рідному краї,
    та якщо випадає мені
    досягати у далі ясні,
    то із того, що не забуваю,
    нічогісінько не уявляю...
    ну, хіба-що...
                            на мить...
                                                    уві сні
    ще іду, але не поспішаю
    із дитячого табору-раю
    у герої, але... на війні.
    Може й можна таке уявити,
    що Бандера – це, нібито, я,
    коли йду не любити, а бити
    в Україні кацапа-бандита,
    що на раші – єхидна сім’я.
    Залишаю у цій іпостасі,
    що висвічує десь на межі,
    незабутні мої міражі,
    бо не випало грішному щастя.
    Розійшлися у просторі й часі
    як у морі вітрила чужі.

                            ІІІ
    А тепер за межею сторіччя
    укривають дороги мої
    терени і густі пирії,
    та зоріють небесні і віщі
    незабутні веселі обличчя
    і зажурені очі її,
    за якими не варто тужити...
    ...............................................
    можна бути, і все-таки, жити,
    і на це вистачає снаги.
    Та коли я не маю ваги
    і за це мене слід укусити,
    не дивуюся... то єзуїти –
    окаянні мої вороги.

    12.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  34. Леся Горова - [ 2023.12.10 08:10 ]
    Бездоріжжя
    Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
    Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
    Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
    І не вийти на березі темному і слизькому .

    Я б тобі написала про все, та немає слів.
    Полетіла б до тебе, та небо закрили хмари.
    Я б зігріла тебе, як мене ти колись зігрів.
    Я б шукала дорогу, та знаю–шукати марно.

    А тому поливаю надію дощем з долонь.
    Ти її посадив, й обіцяв, що вона заквітне.
    – А як довго чекати? - питала тобі вдогонь
    – Ти, кохана, чекай, коли прийде минуле літо...
    08.2023.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.74) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  35. Світлана Пирогова - [ 2023.12.09 09:57 ]
    Болить реально

    Душевна втіха: він на світі є.
    Шар на деревах знову наростає.
    (І дивувались, певно б, давні таври)
    Холоне чай, пригіркло монпасьє.

    Безглузда втіха: ми ж як дві гори,
    І не зустрінемось, хоча й хотіли б.
    Журба тепер розлилася чорнилом.
    Самотні крають серце вечори.

    Фальшива втіха - віртуальний світ.
    Літала ж безтурботно, як метелик.
    Його ж торкнуло слово, мов чепелик.
    Болить реально, досі ще болить.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (5)


  36. Леся Горова - [ 2023.12.05 23:14 ]
    Пісняр


    Десь у якомусь кутку
    згаслих почуттів
    Я ревную його
    як раніше, хоч це і смішно.
    Згірклі бажання як тінь,
    і такі пусті.
    Вирву зІм'ятий лист
    щоб спалити, й побачу пісню.

    Не заспівати її,
    бо зламався гриф,
    І обірваних струн,
    як бувало, не натягнути .
    Я пам'ятаю про те,
    хто її створив,
    Кинув мовчки до ніг,
    і залишив, ще непочуту.

    В нотному стані ключі
    загубили ряд.
    Жменя струшених нот
    розгубила своє звучання.
    Полум'я перебере
    звуки пісняра.
    Сміхом скерцо його
    запалає в мені востаннє.



    Слухати:

    https://m.youtube.com/watch?v=CPXZvG0ihGw


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  37. Леся Горова - [ 2023.12.04 11:45 ]
    Присок
    Мені неждано присок ти залишив.
    Не гріє, перетлілий, та на мить
    Буває, затріщить жарина в тиші,
    А схочеш пригасити- заболить .

    Тьмяніє ватра. Як би відвернути
    Скоріше з місця, де сіріє згар.
    Не хочу класти в нього й крихти труту,
    Не хочу знов заводити дзиґар,

    В якому перетягнута пружина
    Колись, як подих, тамувала час.
    Розкручуватись малася ж невпинно,
    Секунди крапали , тому і жар погас.

    А подих вітром став. Задме, бувало,
    Мою іскрину в твій осінній сум .
    Сама не знаю, то жага чи жало,
    Тому назад у присок віднесу.



    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  38. Світлана Пирогова - [ 2023.12.03 09:03 ]
    Зажурений перон і паралелі
    Зажурений перон, неначе пустка,
    Хоч гамірно навкруг і шумно.
    Ще кілька діб тому, мов сонця згусток,
    Радів. Чому ж тепер так сумно?

    Не врівноважити тривогу бумом.
    Ця благодать лиш тілу, звісно.
    А для душі б тепла живлющий струмінь.
    Любові сяйво й більше б кисню.

    Зажурений перон і паралелі...
    Ніхто про це тоді не відав.
    Злиняло все, мов фарби акварелі,
    Але ж вона ще досі вірить.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:


  39. Леся Горова - [ 2023.11.28 08:42 ]
    Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду...(квартон)
    Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
    І ні сліду від нього. Та, може, насниться коли.
    А я все ще не вірю у те, що розлука- то правда.
    Та ніяк не насмілюся серцю сказать- відболи .

    Ця коротка рулада із болю- забутий мотив.
    Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
    Ніби кров із лиця, на якому намарно знайти
    І краплину того, в чому бачили запал і знаду.

    Та допоки болить, довгий вечір не зможе приспати
    Ослабіле бажання злітати у вись до зірок.
    Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
    Між ріллею і небом застигло зніміле зеро.

    І ні сліду рум'янцю- холодне безлисте гіллЯ
    На заграві викреслює руни, надії заради
    Обіч сірого лугу, що нам гобелен вистеляв.
    Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  40. Ольга Олеандра - [ 2023.11.27 20:18 ]
    Тепло твоїх долонь
    Тепло твоїх долонь – яке воно на дотик?
    Солодкість твоїх вуст – яка вона на смак?
    Незнаних відчуттів щільнішають пустоти
    опуклістю повнот відкладених в жінках,
    які
    [не те, що я]
    несуться догоджати,
    бо ж твій прихильний стан потрібно заслужить,
    бо ж тих, хто заслужив, ти щедришся кохати,
    а я,
    ну що там я,
    мені нехай болить.

    Які ті кольори, що бачать твої очі?
    Який той виднокрай, що надить твій політ?
    Протягнута рука, відштовхнута охоче
    крізь простір учува твоєї шкіри лід,
    який
    [мабуть мені]
    призначений невмисно,
    бо недостойна я у відповідь тепла,
    бо недостойна я. Не заслужила. Звісно.
    З усіх можливих дій лиш серце віддала.

    27.11.23


    Рейтинги: Народний 4 (5.41) | "Майстерень" 4 (5.33)
    Коментарі: (2)


  41. Юрій Гундарєв - [ 2023.11.23 19:25 ]
    Відлуння
    Телоніус Монк - це темно-зелене,
    смарагдові пальми Гогена.

    Колтрейн - сліплячі жовті фари,
    Ван Гога сонячні фарби.

    Пульсуючий Морріконе -
    Матісса «Танець» червоний.

    Кейт Джаррет, нАскрізними прошитий нотами, -
    Марчук наш з картинами «пльонтаними».

    Вбираю, всмоктую, бачу:
    відлуння прихованих значень,
    страждань, поривань, докорів…
    Увага! Лунає Чик Коріа.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  42. Світлана Пирогова - [ 2023.11.17 13:39 ]
    Знов падають ранети
    Світанок котить сонячну монету,
    Блищить у небі, та не зігріває.
    І на тонкім гіллі тремтять ранети,
    Фатально листя падає у вали.

    Хоч вітер з вереснем у дудку грають,
    А ми нарізно - вистуджені роси.
    Акорди ностальгійні чути арфи,
    І світлу ніжність поглинає осінь.

    Думок сум'яття хлипає в мінорі,
    Та не проходить туга стільки років.
    Знов падають ранети у покорі.
    Назустріч поспіши, не міряй кроки.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:


  43. Нічия Муза - [ 2023.11.12 23:05 ]
    Прощальний круїз
    Фата-Моргана іншою буває –
    cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
    не Роза, не Лілея, а Sisi
    принцесою ці заводі лишає.

    Запам’ятаю небо, і прибій,
    і гавані затишні і надійні,
    де я була в ілюзії твоїй,
    але одне одному необхідні.

    Я бігаю по хвилях... на бігу,
    виконуючи ритуальний танець,
    та не міняю пана на слугу...
    шукай мене, літаючий голландець.

    Твої надії на морському дні.
    А я... А я полину по Дунаю
    у незабутні вечори і дні,
    куди не я... «А’ROSA» повертає,
    роняючи блукаючі вогні
    у течію минаючого раю.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Деркач - [ 2023.11.12 23:16 ]
    A'ROSA MIA
    До берега причалює «A’ROSA»
    картиною зі сну чи дежавю
    і йокнуло у серці як заноза –
    упізнаю не Музу нічию,
    а Розу... із поезії і прози.
    У небі, наче, інший зодіак,
    та нам не розминутися ніяк...
    бо я на рейді... сушею гуляю
    і серце б’ється, а душа співає,
    і тьохкає, і мліє, позаяк
    не дерев’яна... і надію має,
    що я уже не турок, а козак...
    ................................................
    Стоїть «A’ROSA MIA» на причалі –
    уже летюча... і її, мабуть,
    я проводжаю у далеку путь,
    а всі мої надії і печалі
    за нею у майбутнє попливуть
    з минулого, яке було недавно
    на нашому короткому віку
    і щезне течією у ріку,
    а хвилі часу лагідно і плавно
    зітруть сліди на вогкому піску
    і цю занозу, що не відпускає,
    але щезає десь у далині,
    а я один стою на мілині...
    скупу сльозу свою не утираю,
    бо он вона хустинкою махає
    і, може, усміхається мені.

    11/23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  45. Ігор Шоха - [ 2023.11.12 23:31 ]
    Люди і кораблі
    Не об’єднають гору із горою
    ніякі осі й полюси Землі,
    як іноді у голубій імлі
    за піною далекого прибою,
    поєднані уявою живою
    за обріями часу, кораблі.
    Але буває, миті однієї,
    ще виринає у нічній порі
    із марева на видимій горі
    роковане побачення з тією,
    що промайнула образом лілеї
    у зодіаку нашої зорі.
    І досі є чого душі зоріти
    до ранку на околиці села,
    де ружею колючою цвіла
    тоді єдина у моєму світі...
    зів’яли у розлуці жовті квіти,
    аби вона не вічною була.

    11.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  46. Світлана Пирогова - [ 2023.11.07 08:47 ]
    Холодом стилета
    Слова сліпі, тавровані тобою
    У дощ, що перекреслив всі надії.
    То ж не було хвилини супокою,
    Хилились хризантем промоклі вії.

    І падолист, і вітер, і печалі -
    Усе змішалось у гіркім коктейлі
    Зів'яли восени колишні чари.
    І сльози дощові котились в темінь.

    Хоч ночі вишивались фіолетом,
    І дні минали у бурхливім скерцо,
    Слова застрягли холодом стилета
    Крізь обладунки трепетного серця.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.77) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  47. Юрій Гундарєв - [ 2023.11.04 12:25 ]
    Клімт
    Ми удвох в обіймах літа,
    золоті й закохані,
    мов зірвались з пензля Клімта
    крадькома непрохано.

    Навкруги поля квітчасті,
    як у церкві криласи…
    І біжить за нами щастя,
    наче пес на прив‘язі.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  48. Юрій Гундарєв - [ 2023.09.23 12:10 ]
    Кільця
    Переконаний: кожен звук
    має власний запах і колір:
    ось, звичайно, Телоніус Мунк,
    це, ясна річ, Колтрейн.

    Переконаний: кожна мить
    має різних відтінків жмуток:
    просто сонцем оця зорить,
    а та навіває смуток.

    Переконаний: кожен рік,
    мов чергове кільце на пні:
    марних сил і страждань потік,
    вітром часу віднесені дні…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  49. Юрій Гундарєв - [ 2023.09.15 17:37 ]
    Місячна соната
    Зорі, як срібне намисто,
    що випромінюють магічну красу,
    тихо стікають на місто,
    що майже відійшло до сну, -
    на вулиці, площі й сквери,
    на візерунки карнизів,
    що тануть, ніби хімери, -
    донизу, донизу, донизу -
    і на мої самотні тюльпани,
    що на лавці, ніби із скла,
    я залишаю для пані,
    яка так і не прийшла,
    але, колисаю надію,
    продовжує свій тривалий рух,
    сповнений спазму бездії,
    вдаль - до моїх рук…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  50. Хельґі Йогансен - [ 2023.08.24 19:09 ]
    Непроханий гість
    У твоєму житті я був гостем незваним.
    Ти чекала когось. Не мене.
    Защеміло в душі,  а чому — я не знаю
    І ніколи не знатиму вже.

    У безодні очей віддзеркалення неба...
    Може, радість? Та ні, швидше біль.
    Задивлявся у них,  остовпівши смиренно
    Та нічого сказати не міг.

    Час тягнувся змією нестерпно повільно,
    Споглядав я цей світ, наче сон,
    Де не бачив людей, замість них — сірі тіні,
    Навкруги лише бруд і бетон.

    Все змінилось не раз із тих пір у природі.
    Ми проклали і знищили міст.
    То чому ще болить — зрозуміти не можу.
    Чи я досі непроханий гість?..



    11.06.2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   18