ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
сковзнеш оце в безпам’ятство
іще цілунка одного
блаженства невимовного
ще одного ще одного

у день ясний і болю повний
мене твій ніжний дощ огорне
цей безум ~ утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке

Євген Федчук
2025.06.29 14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і

Іван Потьомкін
2025.06.29 12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн

Юрій Гундарєв
2025.06.29 11:45
Кілька днів просто не міг відійти від трагікомедії «Мій карпатський дідусь». Пронизливе враження - справді велике кіно, навіть не за форматом, а передусім, за художнім рівнем. Міжнародна творча команда (режисер і сценарист фільму - грузин Заза Буадзе, спі

Олег Герман
2025.06.29 10:15
Кожен із нас прагне жити цілісним, наповненим життям, відчувати внутрішню гармонію та здатність любити й бути любимим. І хоча шляхи до цього щастя у кожного свої, і кожен "здоровий" по-своєму, існують глибинні закономірності, що формують наш внутрішній

Віктор Кучерук
2025.06.29 06:19
Там, де куриться туманом
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.

Борис Костиря
2025.06.28 21:48
Цей твір, який сховався у пучині
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.

Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань

Марія Дем'янюк
2025.06.28 20:06
В лузі серед конюшини
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Прилетів сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.

Козак Дума
2025.06.28 15:06
Усе життя, по суті – пошук істини,
як путь у невідоме, в один бік.
А сенс буття – не має часу й відстані,
йому байдуже, миля, день чи вік…

І живемо, немов у невагомості,
де гаємо години, де роки.
У митях так, на рівні підсвідомості,

Світлана Пирогова
2025.06.28 14:50
День Конституції є в Україні,
то ж хочеться усім, щоби закони
оберігали, захищали нині,
щоб ворог не порушував кордони.
Ми суверенні, вільні, незалежні
і знаємо обов'язки і право.
Гарант життя, щоб був завжди належний
для кожної людини від держави
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Борис Костиря - [ 2025.06.30 21:04 ]
    Аритмія
    Аритмія в думках, аритмія у вірші.
    Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

    Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
    У стихії шукаємо знаків творіння.

    У безликості прагнем побачить обличчя.
    І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

    Неможливо знайти в аморальності совість,
    У розрізнених звуках - гармонії повінь.

    Ти пірни у криницю німих парадоксів,
    Ніби в трюм до розгнузданих диких матросів.

    Не знайшовши там сенсу, ти вийдеш на волю,
    Відкарбуєш у скелі призначену долю.

    Але як подолати лиху аритмію,
    Від якої і розум безсило німіє?

    Мабуть, ніяк, бо час відбиває нещадно
    Аритмію, в якій не написано щастя.

    9 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  2. Борис Костиря - [ 2025.06.29 22:15 ]
    Трава
    Безконечно росте трава,
    Невідчутна і ледь жива.

    І траві цій ніщо не указ,
    Вона дивиться в нас і про нас.

    Ця трава - ніби вічне зерно,
    Що проб'є асфальт все одно.

    Ця трава закриває красу,
    Поховавши у путах ясу.

    Філософський камінь впаде
    У траву, не здійснившись ніде.

    І гарячі сльози впадуть
    У траву, не зьагнувши суть.

    Що тепер ми шукаємо в ній?
    Сенс, який заніс сніговій.

    Чи збагнемо її письмена
    У стихії, де править мана?

    Ця трава поглинає усе,
    Що натхнення святе принесе.

    Ми б'ємося об ґрати її,
    Об темниці її вікові.

    8 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  3. Борис Костиря - [ 2025.06.28 21:13 ]
    Загублений твір
    Цей твір, який сховався у пучині
    Глибинних вод, потоків, бурунів,
    Пропав у невідомості, що нині
    Диктує нам свій первозданний гнів,
    Який нам світить із очей вогнів.

    Цей текст не є сакральним чи пророчим,
    Він народився у боях терзань
    Палаючого розуму, що ночі
    Спалив для праведних палких дерзань,
    Пожертвувавши маревом бажань.

    Цей текст згубився на полях просторів
    Комп'ютерних чи, радше, бісівських.
    Рукопис не горить, а тоне в морі
    Новітніх технологій нищівних,
    Які змішали доброту і гріх.

    6 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  4. Борис Костиря - [ 2025.06.27 22:07 ]
    Раптовий сніг
    Раптовий сніг, немовби кара неба.
    Раптовий сніг, такий раптовий сніг.
    Нам кари іншої уже не треба.
    Сама ненависть падає до ніг.

    Раптовий сніг, немов парад ілюзій.
    Раптовий сніг, як марення вві сні.
    Раптовий сніг крізь марево алюзій
    Явився парадоксом навесні.

    Що нам робити з цим нежданим ритмом?
    Куди втекти від Господа гримас?
    Космічний холод падає нестримно
    У хаотичність й невгамовність мас.

    2 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  5. Борис Костиря - [ 2025.06.25 21:08 ]
    Діалектика
    Це запах гною чи троянди?
    То діалектика страшна.
    І невідомо, чим же пахне
    Така полинна чужина.

    У розквіті вже є падіння,
    І у тріумфу є кінець.
    Вінок троянд несе прозріння,
    Що це диявольський вінець.

    І у вершині є низина,
    В багатолюдді - самота.
    Так відкололась половина
    Від тебе, де цвіли жита.

    Ця діалектика вершиться
    У душах і на небесах.
    І справедливість не здійсниться,
    Поки у клітці буде птах.

    12 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  6. Борис Костиря - [ 2025.06.24 21:40 ]
    Роздвоєння
    Це грім звучить чи гуркіт канонади?
    Роздвоєння, як вістря боротьби,
    Як відгомін Господньої тиради,
    Доноситься противенством доби.

    Не знаємо, де можемо спіткнутись -
    На міні чи на грудах кам'яних.
    Ми навіть не встигаєм озирнутись,
    Як доля б'є прямісінько під дих.

    Роздвоєння не тільки у людини -
    Так Всесвіт розколовся, мов яйце.
    І в поєдинку люті половини
    Пекельним вітром дихають в лице.

    8 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  7. Борис Костиря - [ 2025.06.23 21:09 ]
    Останній сніг
    Останній сніг вже сходить із арени,
    Як сивина, як марево із хвиль,
    Що напливає з підсвідомих терен.
    Не розрізниш, де правда, а де цвіль.

    Останній сніг напливами прибою
    Нечутно попід двері підповза,
    Де зло й добро злилися у двобої.
    У гулі не почуєш крики "за".

    Останній сніг, як барс чи як пантера,
    Під ноги ніжно й лагідно приліг.
    Немовби білими грудьми Венера,
    Останній сніг закриє твій поріг.

    1 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  8. Юрій Гундарєв - [ 2025.06.23 09:56 ]
    Пол Маккартні - 83!
    Легендарному музикантові виповнилося 83 роки!
    Від перших днів війни він активно підтримує нашу країну, виходячи на сцену з українським прапором…

    Часом здається: все в Лету кануло,
    мідним тазом враз накрилося…
    Раптом лунає голос Маккартні -
    і відчуваєш за спиною крила…

    Чуєте хрестоматійні акорди,
    знайомі до щему ноти?
    Знову сер Пол на сцену виходить
    із прапором синьо-жовтим!

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  9. Борис Костиря - [ 2025.06.21 21:04 ]
    Сніги
    Я хочу пірнути в сніги,
    У сон, невідомість, пургу,
    В пекельне обличчя жаги,
    У білу безмежну труху.

    Я питиму сніжне вино,
    До краплі, до самого дна.
    Простелеться біле руно,
    Явивши небес письмена.

    Я хочу пірнути туди,
    До краю небесних святинь.
    Сніги замітають сліди,
    Ховають надії до скринь.

    Слова упадуть назавжди
    В яругах крутих, як змія.
    Лиш тільки прозріння не жди,
    Воно розчинилось в полях.

    20 лютого 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  10. Борис Костиря - [ 2025.06.18 21:15 ]
    Уламки любові
    Уламки любові, уламки світів,
    Які народились, щоб швидко померти.
    Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
    Де вже не існує народжень і смерті.

    Уламки любові ніяк не збереш,
    Вони розлетілися в простір печальний.
    У дикому реготі буйних пожеж
    Вони заспівають про вічний початок.

    Уламки любові, немов камінці
    Коштовні й такі непоправно розбиті.
    Ти бережно їх потримаєш в руці
    Й відпустиш, неначе небачені квіти.

    4 лютого 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  11. Борис Костиря - [ 2025.06.17 21:02 ]
    * * *
    Порожня сцена і порожній зал,
    Порожній простір, пристрастей вокзал.

    Ряди порожні, як полеглі роти,
    Стоять в чеканні неземної ролі.

    Усе вже сказано, проспівані пісні,
    Немов заховані під снігом сни.

    Де ті слова, що здатні породить
    В душі урочу і величину мить?

    Де ті слова, що пронизають нас
    І над якими непідвладний час?

    Слова, які розтоплять пустоту,
    Які глаголять істину просту.

    Порожня сцена вимовить слова,
    Які не розуміє голова.

    Та це єдино правильні, живі
    Слова, що проростають у траві.

    Це слово первозданне, як струмок,
    Яке здолає навіжений смог.

    13 січня 2023


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  12. Борис Костиря - [ 2025.06.11 21:01 ]
    * * *
    Кленки в недобудованому домі -
    Це сутності, що рвуться врізнобіч.
    В думок і дій невидимім огромі
    Проглянуть голоси незгасних свіч.

    Кленки до нас промовлять нескоримо
    Крізь цеглу і руїну навкруги.
    І родяться від неба дані рими,
    Які прокреслять нам святі круги.

    Руїни не лише у цьому домі -
    Руїни у думках і почуттях.
    Ти вийдеш і у просторі, як морі,
    Співатимеш, як визволений птах.

    30 грудня 2022


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  13. Артур Сіренко - [ 2025.05.25 12:50 ]
    Травневий дощ
    Я сьогодні зайшов до знайомого хайдзіна, що пише під поетичним псевдонімом Хару-но Канашімі (春の悲しみ). За вікном лив нескінченний травневий дощ, довгий як погляд ченця, що вдягнений в чорне. Після чайної церемонії садо (茶道) ми сіли віршувати. Вишні давно відцвіли, навіть квіти айви загубили свої пелюстки в безодні минулого. Кінець весни навіть птахи зустрічали сльозами, не те що Небо. Тому і не дивно, що випала тема для віршування «Травневий дощ» і я написав таке:

    * * *
    Горобець сірий
    Сів на квітучу акацію.
    Травневий дощ.

    灰色のスズメ
    花の咲いた木の上に座って。
    晩春。雨。

    * * *
    Замовкли птахи.
    В порожнечі сірості
    Травневий дощ.

    鳥たちは静かになった。
    灰色の空虚の中で
    晩春。雨。

    * * *
    Вершину Фудзі
    Сховала сива імла.
    Травневий дощ.

    富士山の頂上
    灰色の霧に隠れています。
    晩春。雨。

    * * *
    Калюжами йде
    Гейша в дерев’яних сандалях.
    Травневий дощ.

    水たまりを歩く
    草履を履いた芸者さん。
    晩春。雨。

    * * *
    Червоне кімоно
    Не захистила парасолька
    Від цього дощу.

    赤い着物
    傘は私を守ってくれなかった。
    この雨から。

    Після віршування ми покликали гейшу в червоному кімоно, але навіть вона не змогла співати і грати на кото, коли падав на землю такий нескінченний і сумний дощ. Навіть смугастий кіт дивився на нас мовчки своїми сумними очима. Ми – четверо поетів (два самураї, гейша і кіт) слухали як падають краплі за вікном у мовчанні.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  14. Леся Горова - [ 2025.05.18 22:37 ]
    Попросися до мене у сон
    Попросися до мене у сон, хоч на ніч попросися.
    Я забуду, що думала - більше не хочу і бачить.
    Замотала ж у папороть свіжу бажання гарячі,
    Обірвала під ноги той цвіт, що ховався у листі.
    Там, де місяць блакитний над лісом, укотре вовчиця
    Заведе про загублені пристрасті пісню із плАчу.

    Та співатиме, доки із неба не зІллється срібло,
    Не стече на дуби, не розсіється росяним ранком.
    І розІб'ється сон, розлетиться на безліч уламків.
    Буду болісно ранити руки, бо раптом осліпну,
    Як збиратиму їх, поки день не окутає світлом:
    Спонукає забути, просила про що і була ким.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  15. Ігор Шоха - [ 2025.05.13 10:51 ]
    Відлуння неповторного
    Я ангел її, та не знає вона,
    що ми одне одному ехо... луна,
    якщо подивитись у небо ясне,
    обом усміхається щастя одне.
    Вона була тою з омріяних див,
    яке як ікону я боготворив
    у ночі осінні, у дні весняні,
    являється й досі мені уві сні
    те неповториме у юності, де
    минуле опало як листя руде,
    і де у моїй течії житія
    усе ще вона половинка моя.
    Так само немає дорожчої за
    ту мить, як упала солона сльоза
    росою у теплі долоні мої
    і пахли фіалкою коси її.
    Тепер ми обоє напевне смішні
    у іншому світі... у віщому сні
    ще падає наша вечірня зоря
    моя найясніша, чужа, нічия...
    ..................................................
    А душі то наші у різних світах,
    літаю до неї як зоряний птах.

    05.2025


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  16. Леся Горова - [ 2025.05.07 18:27 ]
    Люстерце
    Шепоче, чуєш, дощ? У шибку б'ється,
    І краплі розтікаються на знаки.
    Ні, не таємні. Пишуть: Леся Леся,
    До купи тулять половинки серця,
    Малюють ще приємності усякі.
    А ніч за мокрим склом - немов люстерце,
    Де лик, з якого слід років зітерся.

    Шепоче, чуєш, дощ? Так мама тихо
    Колись давно шептала на ніч казку.
    Ти заколихуй, мамо, заколихуй
    У теплий сон, і заступай від лиха.
    А тихий дощ у землю - Божа ласка!
    ...
    У землю, де війна скаженим риком...
    На склі за мить мої малюнки зникли.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (1)


  17. Валерія Коновал - [ 2025.05.04 15:08 ]
    Вона торкається моїх пліч…
    Вона торкається моїх пліч,
    Грає на сокирі скрипаль.
    Вона говорить: “Зв’язок — то біль”,
    У грудях б’ється хришталь.

    Він дивиться в мої зелені очі,
    Сміються діти за вікном.
    Брехливі зірки, оманливі ночі —
    Він потайки йде через сон.

    04.05.2025. 01:36


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Леся Горова - [ 2025.05.04 15:16 ]
    Герда
    Холодний вітер оббиває крони,
    Завчасно вбрані квітнем беручким.
    Лахміття біле трусить на стежки.
    І цідиться ранковий срібний промінь
    На крижаного шереху стіжки -
    Морозу слід, що товкся безборонно.

    Безсердно і безжально цілувати
    Рожевий цвіт йому було у кайф.
    Так замерзав колись у казці Кай.
    А злу б скалок ув очі насипАти.
    Тікай, наївний хлопчику, тікай.
    Я Герда у сльозах посеред саду.



    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  19. Леся Горова - [ 2025.03.21 12:32 ]
    Стодола
    Шукай, душе моя, ти місця світлого
    У ранку сивому, у далі грозовій.
    Хоч вогнище притухло, знай, що тлітиме
    У ньому жар. Він запульсує квітами,
    Як зловить вітру свіжого повій.

    І чи тоді, душе, захочеш спокою,
    Як родяться слова-краплини з хмар,
    А з ними спалахи вогню високого -
    На крилах підіймають і закохують!
    Чи випустити схочеш Божий дар?

    Пристанок світлий твій у слові-полум'ї,
    У слові-вірі, слові-джерелі.
    Ті звуки безтілесні. Бути голою
    Тобі чи сила? Стану я стодолою,
    Де б твій вогонь, душе моя, горів.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  20. Софія Пасічник - [ 2025.03.18 16:21 ]
    Осіннє (Вона сповита жалем за «колись»)
    Краса чудна́, зажурена, глибока,
    О скільки б ти до ніг їй не вклонивсь,
    Вона на тебе дивиться звисо́ка,
    Вона сповита жалем за "колись"..
    Краса смутна́, затаєна, жорстока,
    О скільки б ти на неї не моливсь,
    Вона така пекельно одинока,
    Як вирішив піти – хоч озирнись!

    15.01.2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  21. Ігор Шоха - [ 2025.03.13 12:39 ]
    На пройдені стежки-доріжки
                            І
    Щезають в позолоті ореолу
    за обріями синіми птахи
    ключами, замикаючи по колу
    поза війною найдені шляхи...
    по добрій волі, та у час лихий
    пора й мені по азимуту цьому
    податися із вирію додому
    як води ручаями до калюж
    на фініші сезонного польоту
    іще живою птахою супроти
    коловороту віртуальних душ,
    що осягають неземні висоти.

                            ІІ
    Ідуть літа і тягнуться роки
    і днями, і ночами у розстрочку
    за течією вічної ріки
    із пункту А і до тієї точки,
    де й досі на дубовому місточку
    зійшлися всі дороги і стежки.
    Туди і я весною повертаю
    як ті птахи у сизій далині,
    що долітають у височині
    до отчого омріяного краю,
    де ближчає душі до того раю,
    якого не найду на чужині,
    яку уже до вирію лишаю.

                            ІІІ
    Усе минає, та не все мине
    у павутинні витканої долі...
    не упаду я воїном у полі,
    та лихо все одно не омине
    у лабіринті житія... одначе,
    яке болото я ще не побачу,
    які людці не вилають мене
    за рідну мову, за колючу вдачу,
    за те, що не терновий мій вінець,
    хоча і чую, – ой, терпи, козаче!
    І нині уривається терпець,
    коли почую, вибачте, собачу
    устами малороса і побачу,
    який їм уготовано кінець.
    Зелена тля готує їх до здачі,
    хоча лунає в кожній передачі, –
    рашизму – ні! Та гасло – не указ
    і воювати нікому за нас...
    ..................................................
    що орками посіяне зимою,
    ще зійде українською весною
    як має бути і було не раз.

    03.2025


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  22. Олег Герман - [ 2025.03.09 19:57 ]
    Місто туману
    Вечірнє місто, туман і тиша.
    Горять вогні, мов бліді зірки.
    Його скелети землею вкриті,
    Там щось своє заховав і ти.

    Всі таємниці й старі легенди
    Порожніх вулиць, холодних стін
    Навряд згадаєш і недаремно,
    Бо сам забути це все хотів.

    Та в цьому місті серед туману
    Ще так багато бродячих душ,
    Що погубили свої бажання
    Й безсило в небо прокльони шлють.

    Не сам ти в натовпі поміж тіней.
    Хоча б від себе вже не біжи!
    Туман розвіється, просвітліє...
    Там відшукаєш свої сліди.



    09.03.2025


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Коментарі: (2)


  23. Леся Горова - [ 2025.01.11 08:16 ]
    Зоряний міст
    Ніч пливе молоком. Небо дивно підсвічене, то
    Розливається місяць в тумані, що злегка нависнув.
    А де вітер його розірвав, там зоріє місток,
    У якого перила оздоблені сяйним намистом.

    Затамовую подих. Мене ряснозоряний міст
    Вабить покликом незрозумілим, астрально магічним.
    Може дім - не Земля? Може в іншому вимірі зміст,
    І місток над туманом - майбутня дорога у вічність?

    Хто торкався коштовних перил, той назад не вертав:
    До надій, що окрилять, цілунків, що серце запалять,
    До дощів і садів, до полів і до росяних трав.
    В бік один. По щаблях вище й вище. Лишаючи пам'ять.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  24. Олег Герман - [ 2025.01.10 21:37 ]
    В темряві
    Останній промінь втомленого сонця
    Ліниво впав за обрій і погас.
    А вслід за ним, підкравшись незнайомцем,
    Холодний морок вкрив усе нараз.

    Загинув день, змарнівши у риданнях,
    Затих (чи зник кудись?) веселий сміх.
    Забути все —  одне лише бажання,
    От тільки жаль, і соромно, і гріх...

    Пітьма вповзла у розум. Навіть тіло
    Якесь чуже, та й сил давно нема.
    Той час, коли по-справжньому раділи,
    Сприймається мов сон або обман.

    Та ось, коли, здавалося б, ще трохи
    І ніч зійде нарешті нанівець,
    Ти шлеш під три чорти всіх лжепророків,
    Бо це лише початок, не кінець...


    10.01.2025


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (5)


  25. Ігор Шоха - [ 2024.12.29 16:15 ]
    Тропи катарсису
                          І
    Усе ще бачу ту хатину,
    що біля гаю край села,
    яка притулку не дала
    приблудному своєму сину.

    Та не караюсь у журбі...
    ані жалю, ані печалі,
    що далі... чимчикую далі,
    коли стає не по собі.

    Іду за обрії край неба,
    де у блакиті далини
    роняють сльози сиві верби
    на спориші і полини.

    Он і береза кучерява
    зринає із дитячих літ
    і тихо скрапує на трави
    зелені сльози білих віт.

    На осоку упали роси
    і ополіскують її.
    На бистрині у течії
    лоза у Росі миє коси,
    а запізніла сиза осінь
    змиває спомини мої.

                          ІІ
    Минуле пише некрологи.
    У світі марної краси
    за перехрестями дороги
    я чую давні голоси.

    Окремішні не забуваю,
    але у хаосі оман
    лише один оповиває
    вуалі білої туман.

    Моя навіяна примара,
    сомнамбула... і не війна
    тому причина і вина.
    Але вона мені до пари,
    допоки падає за хмари
    моєї юності луна.

                          ІІІ
    Іти утомливо, та мушу
    побачити хоч уві сні
    усе, що дороге мені
    уявне, видумане, суще...
    минуле очищає душу
    майбутнє – у далечині...
    .........................................
    на місці хати купа хмизу,
    заросла яма куреня
    ще осідає... і щодня,
    допоки ближчає до тризни,
    стає ріднішою дідизна,
    аніж безпам’ятна рідня.

    12.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  26. Богдан Фекете - [ 2024.11.05 13:19 ]
    Маю.

    Маю слова - роблю з ними що хочу
    Маю діла - не дзвоніть мені серед ночі
    Маю нерви - міцні як якірні троси, перетерті
    Роблю жертву - коли слухаю ваші бредні

    Маю голод - їсти, спати, а пак довго сидіти у бударови.
    Маю гордість - приносить біду вона за бідою
    Маю юність - лем тіло про це не знає
    Маю гідність - це добре, коли є що до чаю.

    Маю страхи - не командують мною, але заважають
    Маю гріхи - відмолю потім, колись, обіцяю
    Маю плани - лиш розходяться вони з ділами
    Каравани йдуть далеко, а мене не пускають

    Маю гроші - пак раз лем - і вже не маю
    Маю ношу - несу її як хрест, до раю
    Маю час - споглядаю життя з краю
    Маю любов - як малятко її плекаю

    Маю біціглі - скочу на них і від чогось тікаю
    Маю книжки - тішуся їм, а вже потім читаю
    Маю борги - то ви так казали, а я не пам'ятаю
    Всі ми лохи - визнайте це, я за вас вболіваю.

    Маю роботу - не дає ми спокою і бути в печалі
    Маю городи - не гноєні та не копані, знаю!
    Маю з усім цим загуру - маю, маю.
    Йсе ня держить вертикально - вдихаю та виживаю.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.5) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  27. Ігор Шоха - [ 2024.10.26 12:27 ]
    Мандри по колу
    Позаростали
    биті дороги,
    поки ставали
    на босі ноги,
    побиті лікті,
    утяті крила...
    де нас у світі
    ще не носило,
    та як ніколи
    хочу додому
    попри утому
    бігти до школи
    поза ровами,
    понад ярами,
    поки є мама
    й небо над нами,
    ще учимося
    емігрувати,
    не боїмося
    чужої хати,
    та не поїду
    на кращі села...
    мої сусіди
    із Оруела:
    свої, чужинці,
    неситі, босі,
    є українці,
    є й малороси.
    Може, побачу
    чиюсь Марусю,
    і не заплачу
    а... засміюся.

    10.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  28. Світлана Пирогова - [ 2024.10.16 10:56 ]
    Бринить колишнє (квадратне римування)
    Хіба забудеш?
    Слова, що говорив
    Проникли в душу
    Непомітно так.
    Яскраві будні,
    Бадьорості порив
    Влягався плюшем,
    відчувався смак.

    А зараз тиша,
    Осінняя журба.
    Вже дні пожовкли,
    Схилена трава.
    Сумує вишня,
    І тих думок юрба.
    В минулім жовтні
    Пам'яті ужва.

    Якби вернути
    Ніжності хвилини.
    Чуттів всесилля,
    Бо ніби гріє.
    Поникла ж рута,
    Холодніє днина.
    Слабіють крила,
    Слабіють мрії.

    І вже не можна
    Повернути долю.
    Не стане вишня
    Молодою знов,
    Бо осінь схожа
    На луну у полі.
    Бринить колишнє,
    Мов душевний схов.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  29. Леся Горова - [ 2024.09.21 12:11 ]
    Вечірнє
    Вечір тіняву тче ажурну,
    І спадає по краплі гулко.
    То гріхи й грішки мене журять
    В сповідань моїх перегуках.

    Тиша ллється, та не вспокоїть,
    Не обійме, така колюча.
    А мені її, надважкої,
    Щедро видала неминучість.

    І росте вона в синіх тінях,
    Вболіває у давніх саднах,
    В ній думок моїх шепотіння,
    Про забуті за дня досади.

    Чи забуті, а чи припнуті,
    Чи стриножені скрутом дужо,
    Спаленілі чуття- салюти
    Блиском зоряним по калюжах,

    Де так рівно дорога мокра
    Мірить вибої глибиною.
    Цідить вечір думки і кроки,
    Тишу гонить услід за мною.




    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  30. Ігор Шоха - [ 2024.09.15 11:07 ]
    На хвилях долі
    Згасає літо і за пеленою
    минулого ще жевріє тепло.
    І у житті до осені пішло,
    а там уже й зима, само собою
    іде по колу, як уже було.

    Чи то іти лишилось недалеко,
    чи ностальгія, чи така пора,
    що душу потривожили лелеки
    і на прощання заміняють легко
    жару і спеку туга і жура.

    І як це не печально визнавати –
    останню ниву скошує війна.
    І як не важко це переживати,
    найтяжче те, що незагойні втрати
    це найдорожча за життя ціна.

    Не радують майбутнім ворожбити,
    та є до кого душу прихилити,
    лягає карта знову за Дунай
    у затишний і миролюбний край,
    де помагають вижити... а жити
    чи виживати, – Боже, помагай.

    09.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  31. Леся Горова - [ 2024.09.12 14:01 ]
    До рук твоїх...
    До рук твоїх тулюся шкарубких.
    Вони мені тепліші за осоння.
    Ніжніші за усі м'які шовки -
    Натруджені і затишні долоні.

    Закрий мене плечима від жури.
    Сховай мене в обіймах від тривоги.
    Твій погляд так надією горить,
    Що й у мені палає віри вогник.

    Зігрілась ним, і дух не зледенів.
    Зміцніла ним, і не знесла негода.
    І злудою мутних напівтонів
    Не вкралась у взаємність прохолода.

    В тобі биттям сердечним зазвучу -
    Притисни міцно-міцно! Я не проти.
    Послухай - вітер біля нас ущух.
    А як грозився бурею збороти!


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  32. Юрій Поплавський - [ 2024.09.09 10:39 ]
    Осінній настрій
    Все вірно, подруга моя,
    Часів сурових і не тільки.
    Ти й так терпіла дуже довго
    І не вина тепер твоя,
    Що так раптово впали стрілки.
    Прекрасно коли є світанок,
    Та все ж і є завжди кінець.
    І все частіше той вінець
    Сумний приходить на останок.
    Таке життя. Не треба сліз…
    Ось верболіз схилився вниз.
    Або зламає його вітер
    Або сокира скальп зніме.
    Кому потрібно це німе
    Кіно нікчемне і старе,
    як потороча серед жита…
    Життя жорстоке, правда це.
    Хоча можливо добре жити.
    Та все ж прийдеться заплатити
    За сміх, за сльози, за любов…..
    А все проходить, навіть, дощ
    Осінній, прикрий і сумний.
    Безлисті всі дерева площ
    На срібно-сніжний ждуть сувій.
    Світанок переходить в день
    А вечір засинає в ніч…
    І як не глянь, куди не кинь
    Сумнішає наш кожен спіч.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  33. Леся Горова - [ 2024.09.02 13:24 ]
    Чи не багато осені мені...
    Чи не багато осені мені?
    У небі осінь, в погляді і в серці,
    В неспиннім леті все коротших днів,
    У недосяжності примарних сенсів.

    У шурхоті листків, ніби листів,
    Згасанні їх крихкої позолоти:
    Учора ніби перший пролетів,
    А завтра всі під ноги вітер скотить.

    А ніч, як повінь - розливає тінь,
    Що гусне, поки чорною не стане.
    Я знаю, любий, як би ти хотів
    Моєю усмішкою красити світання,

    І захватом моїм від хризантем
    Та дзвону горобиної бравади.
    Таке бажання тепле і просте.
    Чому ж мені так осені багато?


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (3)


  34. Леся Горова - [ 2024.08.17 18:37 ]
    Коли із саду відлетять птахи...
    Співатиму я ще тобі, зажди,
    Коли розбавить сльози струмінь прісний,
    Душа моя огорнеться у пісню
    Джерельної холодної води.

    Пробач, коли від того защемить.
    Співатиму я, мабуть, дуже тужно,
    Як скине пелюстки спізніла ружа
    В німі сніги прийдешньої зими.

    Коли із саду відлетять птахи,
    Осяде дощ на шибці, як намисто,
    Мелодія проллється дивно чиста -
    Моє бажання здійсниться таки!

    Постеляться яскраві килими
    Тобі під ноги, щоб в зачаруванні
    Не думалось, що то листки останні.
    Пробач, коли від того защемить.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  35. Світлана Пирогова - [ 2024.08.03 09:33 ]
    Горда криця
    Не відбулось і не здійснилось, оминуло.
    Щось залишилось в оберемках літа.
    Бажання нині втомлені у клітці.
    Дощі заснули, не співають про минуле,
    І мальви не напились ще водиці,
    А спраглими губами нам шепочуть.
    О де ж ті незабутні серцю ночі?
    На тому місці - тільки горда криця.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.84) | "Майстерень" 5.5 (5.96)
    Коментарі: (4)


  36. Леся Горова - [ 2024.08.01 18:36 ]
    Літо
    Гарячий камінь ніжно гладять хвилі,
    На берег вийшла квітка синьоока.
    Здіймає літо зелень на вітрилі
    Й несе спекотне сонце на флагштоку.

    Тієї спеки і чекало тіло,
    Тримаючи будення на долоні,
    Щоб за п'янким смаком плодів дозрілих
    Пірнути в почуття твої бездонні.

    Посеред листя ж будуть мигкотіти
    Росою вмиті яблука зелені,
    Крізь гілля підглядаючи у літо.

    Я чую ноти дивної сюїти,
    Яку цвіркун з весни вивчав натхненно,
    Бо ти його просив заграть для мене.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (1)


  37. Світлана Пирогова - [ 2024.07.10 16:50 ]
    Ніколи


    Зустрілися у сплетиві доріг.
    В очах любов і смутку караван.
    Ніколи не прийду на Ваш поріг.
    Чужому щастю не завдам я ран.

    Навряд чи ми побачимось колись,
    Бо недосяжні мрійні береги.
    Я Вам не напишу ніколи лист,
    Хоч полум'я іще горить жаги.

    І зупинитись не попрошу час,
    Що сиплеться, мов друзки кришталю.
    Хоча щоденно думаю про Вас.
    І серце ятрить блюз мого жалю.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (1)


  38. Леся Горова - [ 2024.06.15 12:23 ]
    Мовлю...
    Мовлю сонцем і мовлю вітром я,
    Мовлю променем,
    Слів розмаєм, думок палітрою,
    Серцем стомленим.

    Та вмокаючи пера- образи
    В рути-шавлії,
    Мовлю так, щоб одну лиш обрану
    Ти кохав мене.

    Мовлю травами, мовлю квітами,
    Снами віщими.
    Поки слухаєш, то хотітиму
    Мовить віршами.

    Мовлю небом у сяйві місячнім,
    Ранку подихом,
    Словом-миттю і словом-вічністю,
    Словом-подивом.

    Бо дивуєшся - як веселку я
    Вимальовую?
    А із неї на тебе плЕскаю
    Словом-пломенем.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (12)


  39. Леся Горова - [ 2024.05.09 07:24 ]
    Як тільки зацвітає виноград
    Як тільки зацвітає виноград,
    Мені приходять виноградні рими.
    Його цвітіння потайне, незриме,
    Й вечірній під лозою променад
    Укутується золотавим димом:

    Летить пилок, торкається до вуст ,
    Хоча від нього і не захмеліти,
    Хмеліє ним хіба що літній вітер,
    Підсушуючи розсип дощову,
    Що оросила яшму непомітну.

    І я сама злітаю до зірок
    За тим повівом, що пахтить блаженно,
    Й натхнення виноградного у жменю
    Набравши, умочу туди перо -
    Твоє солодке написати ймення.
    06.2023.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  40. Леся Горова - [ 2024.05.04 08:06 ]
    Миті

    Так забракло мені того променю, що поза хмарами
    Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
    Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
    І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

    Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
    Так забракло достотності слів, змалювати чуття.
    Я миттєвостей втрачених перебиваюся безліччю.
    А вони наді мною вітрами- роками летять.

    Та чекаю укотре нової спромоги- можливості.
    Вірю вперто що згодом, що завтра цю мить осягну.
    Лише б лебеді, сад, почуття за словами лишилися,
    Тішив промінь, сосняк, і бажання стрічати весну.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  41. Леся Горова - [ 2024.04.28 07:05 ]
    Райдуга
    Подивися у очі мої, та невже ти
    Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
    Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
    Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.

    Я у ніжних долонях вербою відтану,
    Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
    А весна обіцяла мені віднедавна
    Простягнути між нами омріяних райдуг мости .

    Все, чого б не хотілося, трапиться з нами,
    І на сум учорашній складемо весняний ремікс.
    Ну а травень не стане лякати громами,
    Нам щоразу даруючи райдуги зведений міст.
    05.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)


  42. Юрій Гундарєв - [ 2024.04.25 09:23 ]
    Дощ, вона і Маркес

    Дощ, як в Макондо, йде та йде.
    А вона - сама під дощем.
    Вже не ранок, та ще не день.
    Ще не радість, та вже не щем…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  43. Леся Горова - [ 2024.04.13 08:10 ]
    Пелюсткова тінь

    Вже вкотре яблуня цвіте, і знову подив -
    Сплелася тінь з одних лиш пелюстОк,
    Зайду до неї, затамую подих,
    І щоб не розтоптать - притишу крок.

    Збиралась довго, й от розквітла зранку ,
    Запінила безлисті ще гілки.
    Стою, як в казці, у її серпанку.
    Пелюстка тихо впала до руки -

    Дмухну на неї, й полетить до тебе
    Дніпром мого привіту тепла мить
    З процідженим через пелЮстки небом.
    Підстав свої долоні, щоб зловить!
    05.2022.



    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)


  44. Олег Герман - [ 2024.04.03 23:31 ]
    Не йди!
    Залишся, кохана!
    Благаю, не йди!
    Не час ще вмирати любові.

    Та дощ розмиває
    Сльозами сліди
    І мовби із відчаю стогне.

    Чомусь пригадав я
    Ті давні часи,
    Як сипав прокльони на долю,

    Та вірив незламно,
    Бо знав — саме ти
    Усі мої рани загоїш.

    А зараз ще рано
    Палити мости.
    Усе повернутися може:

    І ніжні світанки,
    Весняні квітки,
    І довгі душевні розмови.

    Кохаю без тями.
    Благаю, прости!
    Поставмо не крапку, а кому!

    Ти знову побачиш,
    Що в світі лиш ми...
    А більше не треба нічого.



    03.04.2024

    _________________________________

    Не йди! (блюзова розминка)

    Залишся, кохана! Благаю, не йди!
    Благаю, кохана, залишся! Не йди!
    Не час помирати ще нашій любові.

    А дощ розмиває сльозами сліди.
    Цей дощ невблаганно змиває сліди,
    Немовби із відчаю плаче і стогне.

    Чомусь пригадав я ті давні часи.
    Згадалися раптом ті темні часи,
    Як сипав невпинно прокльони на долю,

    Та вірив незламно, бо знав — саме ти!
    Я вірив безтямно, бо знав — тільки ти
    Усі мої рани коханням загоїш.

    А зараз ще рано палити мости.
    Зарано між нами палити мости.
    Назад повернутись не пізно і можна.

    Ти знову побачиш, що в світі лиш ми.
    Насправді побачиш, що світ — тільки ми,
    А більше не треба нікого й нічого.



    03.07.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  45. Олег Герман - [ 2024.03.31 16:28 ]
    Може, ще колись...
    Зіграєм, може, ще колись в кохання?
    Ти пам'ятаєш
    безсонні ночі,
    як неохоче
    впускала з-за фіранок блудний день?
    (Якби могла, прогнала б тут же геть)

    Мені здавалось, світ став яскравішим,
    а люд добрішим.
    Хоч ненадовго
    печаль замовкла
    і не важливо вже реальність це чи сон,
    чи вільний я, чи взятий у полон.

    Усе раптово зникло непомітно.
    Так божевільно,
    не зовсім щиро,
    нестерпно мило
    і дивно якось долі заплелись.
    Зіграєм, люба, може, ще колись...



    31.03.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (6)


  46. Леся Горова - [ 2024.03.12 14:57 ]
    Пролісок
    Хоча теплом не дихаєш - я тану.
    Чи то виною сонце весняне,
    Що, розтопивши сніг, у хвилі таїн,
    У синь квітучу землю одягне .

    Ти пошукав би пролісок за містом:
    Листок шатеновий, як коси, підійма,
    Маленький і тонкий, але як міцно
    Тримає голову! А погляд з-під пасма!

    То мій. Не віриш? Подивись довкола -
    Залитий ніжністю і твій бетонний сквер.
    Там ряст синІє. А на ньому - бджоли -
    Послала глянуть: ти із ким тепер?


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  47. Леся Горова - [ 2024.03.02 12:07 ]
    Ранковий промінь

    Ранковий промінь у долоні.
    Лоскоче березневий подих.
    Незатишно і сіро поки.
    Та рушили по вітах соки,
    І сірокрилки невгомонні
    Розтрушують зимовий спокій.

    Він опадає м'яко, тихо,
    Знебарвлені торкає трави,
    Які осонню сад підставив
    Минулорічними пластами,
    Що пріють почорнілим жмихом -
    Останнім сховом крапель талих.

    А в мене у долоні - сонце!
    Чекаю, як воно зігріє!
    Ловлю весняну ейфорію,
    Де кожна брунька - світла мрія,
    Й сама, пробуджена теплом цим,
    Гарячим словом пломенію.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  48. Ігор Шоха - [ 2024.03.01 21:57 ]
    Навперейми невидимому
    Сьогодні ще гуляю я
    на березі крутому,
    а уночі душа моя
    цугикає додому.
    І педалюю... уві сні
    у неурочу пору
    на двоколісному коні
    верхи по косогору.
    Як і тоді, коли узрів
    у полі юне диво,
    але... упав, бо не умів
    триматися за гриву.
    Не угамовується кінь,
    алюром і галопом
    несе мою до неї тінь
    оазою Європи.
    Живе у пам’яті дівча,
    тому і... може бути,
    що я її не помічав,
    але не міг забути.
    Та уявляється мені,
    як я на білому коні
    із далечі вітаю
    мою омріяну до сліз,
    але у маєві беріз
    її уже немає.

    03.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  49. Леся Горова - [ 2024.02.26 08:53 ]
    Злива лютнева
    Всю ніч у вікно несподіваний дощ побивався.
    Так гулко й настирно, що сон мій наляканий втік.
    Здіймалися хвилями згадки, спліталися станси.
    Було щось забуте, тремтливо-хвилююче в тім.

    Як в деку кленову, бажаючу звук відродити,
    Вдаряли краплини у скло, у бляшаний навіс.
    Забуте, ще пізньої осені хлющею змите,
    Під оплески струменів так захотіло на біс,

    Що твій оксамитовий голос почувся: "Тримайся!"
    І другий, легкий, ніби мій: "Бережися і ти."
    То сниво мене закрутило у просторі й часі.
    А злива лютнева воліла до ранку іти.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  50. Світлана Пирогова - [ 2024.02.22 08:46 ]
    Малюєш
    Малюєш в пам*яті графітом
    П*янку зимову жінку-вишню,
    Подарував би самоцвіти,
    Але ж чомусь тобі не втішно.

    Натхненно лінії виводиш,
    Вишневий післясмак зимою.
    До серця б знати усі коди,
    Заповнив би його снагою.

    В нічному мареві графіту
    Малюєш ілюзорно вишню.
    Бринить симфонії сюїта...
    А чи поверне Бог колишнє?


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   19